5. Теми рефератів

1. Специфіка конституційно-правових норм.

2. Розвиток науки державного (конституційного) права на сучасному етапі.

3. Конституційний звичай та угода як особливе джерело державного (конституційного) права зарубіжних країн.

4. Місце та роль державного (конституційного) права у системі права зарубіжних країн.

5. Співвідношення термінів “державне” та “конституційне” право.

6. Співвідношення норма зарубіжних конституцій та органічних законів.

7. Державне (конституційне) право зарубіжних країн як навчальна дисципліна: методи вивчення та структура.

8. Методи регулювання конституційно-правових відносин.

9. Джерела державного (конституційного) права зарубіжних країн.

6. Питання для самоконтролю

1. Дайте поняття державного (конституційного) права зарубіжних країн як галузі права, науки та навчальної дисципліни.

2. Проаналізуйте співвідношення термінів “державне” і “конституційне” право.

3. Сформулюйте зміст і структуру державно-правових відносин.

4. Назвіть особливості методу регулювання конституційно-правових відносин.

5. Проаналізуйте систему державного (конституційного) права державних країн.

6. Визначить специфіку конституційно-правових норм.

7. Охарактеризуйте джерела державного права зарубіжних країн.

8. Розгляньте основні школи конституційного права.

9. Які сучасні тенденції розвитку конституційного права у зарубіжних країнах Вам відомі?

7. Список літератури

1. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. – Тернопіль: «Астон», 2003. – С. 5 – 48.

2. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / За заг. ред. В.О. Ріяки. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2007 . – С. 5 –23.

3. Конституционное право зарубежных стран: Учебник для вузов /Под общ. ред. М.В. Баглая и др. – 2-е изд., перераб. – М.: Норма, 2006. – С. 1 – 61.

4. Погорілко В.Ф. Методологічні проблеми науки конституційного права //Методологічні проблеми правової науки: Матеріали міжнародної наукової конференції. – Харків, 13 – 14 грудня 2002 р. – Х., 2003. – С. 181 –185.

5. Тодыка Ю.Н. Конституционное право Украины: отрасль права, наука, учебная дисциплина: Учебное пособие. – Харьков: «Фолио- Райдер», - 1998. – 292 с.

6. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. – К.: АртЕк, Вища шк., 1997. – С. 4 – 18.

7. Шемшученко Ю. Система конституційного права як галузі права, юридичної науки та навчальної дисципліни //Вісник Академії правових наук України: Зб. наук. праць. - № 2 –3 (33 – 34) 2003 р. – Х., 2003. – С. 213 – 224.

ТЕМА № 2 КОНСТИТУЦІЇ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

1. План

1. Поняття, сутність та функції конституції.

2. Головні етапи конституційного розвитку в зарубіжних країнах.

3. Форма, структура та мова конституцій.

4. Порядок прийняття зарубіжних конституцій, внесення до них змін і доповнень.

5. Класифікація зарубіжних конституцій.

6. Конституційний контроль в зарубіжних країнах.

2. Методичні вказівки

При розкритті першого питання варто дослідити поняття конституції, сформульовані у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі. Обов’язково визначити “фактичну” та “юридичну” (матеріальну та формальну), фіктивну та реальну конституції. Розглядаючи сутність конституції, слід зосередити увагу на концепціях, вироблених політологами, соціологами і конституціоналістами протягом Х1Х – ХХ століть. Окрема треба охарактеризувати наступні функції конституції: ідеологічну, юридичну, програмну, соціальну, політичну та ін.

Аналіз другого питання передбачає виділення особливості змісту перших конституцій, конституцій першої половини ХХ століття, а також “нових” і “новітніх” зарубіжних конституцій.

Говорячи про форму зарубіжних конституцій необхідно вказати на писані та неписані конституції. При характеристиці структури зарубіжних конституцій варто на конкретних прикладах розібрати кодифіковані та некодифіковані конституції. Обговорення специфіки мови конституції потребує визначення таких вимог, що висуваються до мови, як: чіткість, ясність та доступність.

Розгляд третього питання слід розпочинати з визначення основних причин, які спонукали суспільство та державу до прийняття нових конституцій. Потім розібрати всі існуючи способи розробки та прийняття конституції, зокрема так звані “народні” та “октроїровані”. Неодмінно потрібно докладно дослідити “жорстку” та “гнучку” процедуру внесення змін і доповнень до конституцій.

Четверте питання потребує проведення розподілення конституцій на групи на підставі певних критеріїв. Наприклад, за часом дії – постійні та тимчасові, за формою – писані та неписані, за структурою – кодифіковані та некодифіковані тощо.

У п’ятому питанні необхідно дати визначення конституційного контролю, дослідити організацію органів конституційної юрисдикції в залежності від моделі конституційного контролю, а також розібрати основні різновиди конституційного контролю.