22.Основні причини змін якості водних ресурсів

Отже, основна причина змінення якості водних ресурсів - це забруднення їх в результаті господарської діяльності людини.

Стічні води, які зумовлюють в основному якісне виснаження водних ресурсів, є не єдиним джерелом їх забруднення, таких джерел багато, і вони дуже різні, тому їх класифікують за різними ознаками:

за походженням джерела забруднення поділяються на антропогенні (промислові, комунальні, сільськогосподарські, транспортні тощо) та природні (атмосферні, гідросферні, літосферні); за локалізацією - на точкові, лінійні, площинні', за тривалістю впливу - на постійні, періодичні та епізодичні;

за видом носія забруднюючих компонентів - на стічні, скидні (зрошувальні та дренажні), інфільтраційні та підземні, поверхневого стоку, атмосферні опади, води, які забруднюються внаслідок витікання нафти і нафтопродуктів (при добуванні та транспортуванні);

за видом забруднення - на хімічне (неорганічне і органічне), фізичне (теплове, радіаційне) та біологічне (мікробне, гельмінтологічне, гідрофлорне).

Скидання стічних вод може бути централізованим, коли декілька водокористувачів скидають воду в загальний колектор або в міську каналізацію, і нецентралізованим, коли вода скидається одним підприємством безпосередньо у водний об’єкт, а за часом випуску - регулярним і нерегулярним або залповим.

Регулярне скидання стічних вод здійснюється підприємством, організацією чи установою у водний об’єкт постійно в певній кількості і з певною концентрацією забруднюючих речовин.

Нерегулярне або залпове скидання проводиться шляхом одноразового випуску у водний об’єкт стічних вод, які поступово накопичувалися у ставках-відстійниках або у ставках-накопичувачах. Найчастіше це робиться весною, коли велика кількість води весняного водопілля зменшує концентрацію забруднюючих речовин.

Стічні води є одним із основних носіїв збудників інфекційних хвороб. Особливо небезпечним є те, що майже 40 % усіх стічних вод очищуються лише частково або й зовсім не очищуються. Це призводить до забруднення поверхневих та підземних джерел водопостачання, спричинює захворювання людей на інфекційні хвороби (черевний тиф, дизентерію, сальмонельоз, вірусний гепатит А, поліомієліт, холеру.

23. Боротьба зі шкідливою дією вод

На більшій частині території України повені приурочені до весняного водопілля. У басейні Дністра повені спричинюються дощами та зливами. Від злив повені бувають і на Поліссі.

За висотою підняття води в річках, розмірами затоплень і величиною завданої шкоди річкові повені прийнято поділяти на чотири категорії: низькі (незначні), високі, видатні та катастрофічні.

Низькі повені охоплюють малі території, вони виникають за незначного підняття рівнів води. Матеріальна шкода від таких повеней неістотна і вони майже не порушують ритм життя і виробничу діяльність населення. На рівнинних річках низькі повені спостерігаються приблизно один раз у 5-10 років.

Високі повені супроводжуються значними затопленнями, охоплюють порівняно великі ділянки річкових долин та інколи порушують господарську діяльність і життєвий уклад населення. В густонаселених районах при таких повенях доводиться частково евакуювати людей, завдається відчутна матеріальна і моральна шкода. Бувають ці повені приблизно один раз у 20-25 років.

Видатні повені охоплюють цілі річкові басейни, паралізують господарську діяльність та суттєвопорушують життєвий уклад населення, завдаючи значної матеріальної та моральної шкоди. Під час таких повеней виникає необхідність масової евакуації населення і матеріальних цінностей із зон затоплень й оперативного захисту від затоплення найважливіших господарських об’єктів. Повторюються такі повені приблизно один раз у 50-100 років.

Катастрофічні повені затоплюють величезні території в межах однієї або кількох великих річкових систем. При цьому в зоні затоплень повністю паралізується господарська та виробнича діяльність, тимчасово змінюється життєвий уклад населення. Такі повені завдають величезної матеріальної шкоди і навіть спричинюють загибель людей. На боротьбу з ними мобілізуються загальнодержавні ресурси. Повторюються вони не частіше одного разу в 100—200 років або й рідше.

Основним способом боротьби з повенями є регулювання за допомогою водосховищ стоку водопіль і поводків. Каскад гідровузлів на Дніпрі та інших річках забезпечив створення великих водосховищ, в яких акумулюється значна частина води весняних водопіль і тим самим усувається небезпека затоплення територій, розташованих нижче гідровузлів. Найефективніше цього можна досягти за наявності досить завчасного та надійного прогнозу дати настання, об'єму і висоти весняного водопілля