13. Мета техніко-економічного обґрунтування

При обґрунтуванні планів водогосподарських заходів виявляють, порівнюють і вибирають найбільш економічні варіанти, тобто такі об’єкти і водогосподарські заходи, які забезпечують найповніше вирішення народногосподарських завдань за найменших затрат.

Планування вимагає також зіставлення водогосподарських об’єктів і заходів з іншими можливими варіантами вирішення таких самих народногосподарських завдань, але без цих об’єктів і заходів. Наприклад, для одержання такої самої кількості додаткової сільськогосподарської продукції, як при зрошенні, розглядається можливість її одержання шляхом застосування більшої кількості добрив і проведення різних агротехнічних заходів, залучення в сільськогосподарське виробництво малопродуктивних земель тощо. Необхідно, крім того, зіставляти заплановане одержання тієї самої продукції на інших об’єктах і в інших районах аж до варіантів заміни одних видів продукції інтими.

При проектуванні основну увагу зосереджують на виявленні, порівнянні та виборі найекономічніших можливих варіантів одного, заздалегідь заданого об’єкта (наприклад, комплексний гідровузол, зрошувальна чи осушувальна системи). Потім розраховують техніко-економічні показники для визначення структури ВГС чи компонентів гідровузла, вибору параметрів об’єктів системи чи вузла, розподілу затрат між галузями- учасниками, обґрунтування ефективності водоохоронних заходів.

Оптимальну структуру ВГС, комплексних гідровузлів та параметрів окремих об’єктів вибирають на основі аналізу якомога більшого числа альтернатив, тобто способів одержання однієї й тієї самої продукції або одного і того самого соціального ефекту. Наприклад, альтернативою для зрошувального землеробства на базі певної річки можуть бути будівництво зрошувальної системи з використанням підземних вод, зрошення стічними водами, або заходи для отримання еквівалентної сільськогосподарської продукції в інших басейнах з урахуванням транспортування продукції в даний район, а також освоєння нових земель.

14. Обґрунтування структури водогосподарських об’єктів і систем

Структура (склад учасників) ВГС і об’єктів має бути оптимальною, тобто найкращою з можливих варіантів. її обґрунтування зводиться до вибору варіанта, для якого народногосподарські затрати будуть найменшими. Для визначення оптимальної структури необхідно послідовно порівнювати між собою варіанти ВГС (чи комплексного гідровузла) за наявності та за відсутності кожного учасника. Якщо якась галузь вилучається зі складу учасників ВСГ чи комплексних гідровузлів, то відповідна продукція в такому самому обсязі і такої самої якості має бути одержана альтернативним шляхом.

Методичною основою для вибору оптимального варіанта із можливих альтернативних є метод порівняльної економічної ефективності. Зазвичай використовують два основні способи визначення порівняльної економічної ефективності: попарне порівняння варіантів і визначення мінімуму приведених затрат для варіантів, що порівнюються.

При визначенні порівняльної економічної ефективності особливе значення має зіставлення порівнювальних варіантів. Матеріальний ефект за всіма варіантами має бути однаковий, тобто продукція та функції споруд за всіма варіантами також мають бути однаковими. Порушення цієї умови призводить до помилок у порівнянні та виборі варіантів. Отже, якщо є різниця в матеріальному ефекті від зроблених вкладень, то необхідно привести всі порівнювальні варіанти до зіставленого виду. Для цього необхідно перерахувати капітальні вкладення і річні затрати за всіма варіантами і віднести їх на однакову продукцію,

однаковий об’єм водосховища, зрошення чи осушення однакових площ за одного і того самого складу культур тощо. Досить зручно