4. Джерела і види забруднення вод Світового океану.

Забруднення, відповідно до документів конференції, це - "введення людиною пряно чи побічно речовин і енергії в морське середовище (включаючи естуарії — однорукавне воронкоподібне устя ріки), що приводить до таких шкідливих наслідків, як збиток живим ресурсам, небезпека для здоров'я людини, перешкоди в морській діяльності, включаючи рибальство, погіршення якості морського середовища і зменшення її корисних властивостей Список забруднювачів включає речовини з токсичними властивостями, скидання нагрітих вод, патогенні мікроби, тверді відходи, завислі речовини, біогенні речовини і деякі інші форми антропогенних впливів.

До джерел забруднення океану можна віднести наступні:

скидання промислових і господарських вод у море чи з річковим стоком;

надходження із суші різних речовин, які застосовуються у сільському і лісовому господарстві; -навмисне поховання в морі забруднювачів; виток забруднювачів у процесі обслуговування судів;

аварійні викиди з суден чи з підвідних трубопроводів;

розробка корисних копалин на морському дні; перенос забруднювачів через атмосферу

5. Організація спостережень за станом вод морів і океанів

Спостереження за станом морів на території країни почали здійснюватися із середини 60-х років Державним комітетом по гідрометеорології. Суть спостережень перебуває в тому, щоб регламентувати скидання відходів таким чином, щоб процеси природної утилізації превалювали над процесами забруднення і приводили до усунення зрушень в екологічних системах.

Для цього необхідно вирішити ряд задач:

-організація систематичних спостережень й оцінка стану морських вод і впливу забруднення на природні фізико-хімічні і гідробіологічні умови;

• вивчення шляху і параметрів поширення і природної утилізації забруднювачів для наступного визначення можливого їх скидання в море;

-прогноз динаміки забруднення морських вод на найближчу і далеку перспективу по заданих значеннях скидання відходів, гідрохімічним і гідробіологічним умовам;

• Розробка рекомендацій по оптимальному режиму скидань у конкретних ділянках морів і океанів.

Пункти спостережень за якістю морських і океанічних вод підрозділяються на 1, 2 і 3 категорію.

Пункти 1 категорії розташовуються в прибережних районах, що мають важливе народногосподарське значення: водокористування населення, портах і припортових акваторіях, у місцях нересту і скупчення цінних риб, місцях скидання стічних вод, на гирловому узмор’ї великих рік, у місцях розвідки, видобутки, розробки, транспортування корисних копалин.

Пункти 2 категорії встановлюються для дослідження сезонної і річної мінливості рівня забруднення морських вод і розташовуються в місцях, де надходження ЗР відбувається за рахунок міграційних процесів.

Пункти 3 категорії встановлюються в районах відкритого моря і призначені для дослідження річної мінливості забруднення морських вод і для розрахунку балансу ЗР. Ці пункти розташовуються в районах із найбільше низькою концентрацією ЗР.

Скорочена програма включає: нафтові вуглеводні сполуки (мг/дм³, мг/л); розчинений кисень (мг/дм³, мг/л); водневий показник (рН); візуальні спостереження (наявність плівок, масляних плям, інших домішок; розвиток, скупчення, відмирання водоростей, загибель риби й інших тварин; викид молюсків на берег; збільшення каламутності, незвичайне фарбування, піна).

Повна програма включає скорочену і додаткову:

-хлоровані вуглеводні сполуки, у тому числі пестициди (мкг/дм³, мкг/л); важкі метали: ртуть, свинець, кадмій, мідь (мкг/дм³, мкг/л); феноли (мкг/дм³, мкг/л); СПАР (мкг/дм³, мкг/л);

• додаткові інгредієнти, специфічні для району спостережень (нітратний азот, кремній і інші);

• солоність води, прозорість, температура води і повітря, швидкість і напрямок вітру, хвк

моря; гідробіологічні показники: \

• фітопланктон (загальна чисельність клітин, кл/дм³; видовий склад, число і список видів); \

• зоопланктон (загальна чисельність клітин, кл/дм³; видовий склад, число і список видів);

-мікробні показники (загальна чисельність мікроорганізмів кл/дм³; кількість сапрофітних бактерій,

кл/дм"¹, концентрація хлорофілу фітопланктону, мкг/л).

6. Поняття про водогосподарські комплекси, системи та водне господарство.Водогосподарський комплекс – складне структурне об’єднання водних ресурсів, водокористувачів та органів управління і контролю з певною функціональною, галузевою та територіальною системою. Водогосподарська система – найменша складова одиниця водогосподарського комплексу. Це сукупність гідравлічно пов’язаних між собою водних об’єктів і гідротехнічних споруд сумісне функціонування яких направлене на задоволення потреб споживачів. Водне господарство – сукупність водокористувачів,що використовує водні ресурси

7. Формування та значення водогосподарських комплексів систем.

• доволення потреб водокористувачів, як за кількісними так і якЗаісними показниками

• Забезпечувати охорону і раціональне використання водних ресурсів,що не впливає на сформований в природі баланс

• Оптимальне забезпечення економіної ефективності всіх учасників водогосподарського комплексу

• Гарантувати простоту,довговічність та надійність у використанні всіх складових водогосподарського комплексу або систем (ГЕС, насосні станц

8. Комплексні гідровузли, їх компоновка і призначення.

Комплексний гідровузол – сукупність гідротехнічних споруд різного призначення в одному місці.

9. Водосховища та їх значення у комплексному використанні водних ресурсівВодосховище – штучний об’єкт призначений для регулювання стоку, за рахунок накопичення води, акумуляції води забезпечується потреби с/г на зрошення, риб/госп, для потреб водного транспорта, комун. побутов, промислового водопостачання та для забезпечення робот енерго підприємств, організацій зони відпочинку, для боротьби зі шкідливою дією вод, і для прокладення шляхів через греблю наземного призначення.

Класифікація водосховищ:

• За призначенням – комплексне водосховище, рибгосп,меліоративне, гідротехнічне тощо

• За рельєфом – гірські, передгірські, рівнинні

• За ступенем регулювання стоку – багаторічне,(накопичує воду в багатоводні роки , а витрачає в маловодні) річне (накопич в весняне водопілля, а витрачає в період літньої або зимової межені),тижневе(витрачає в будні дні, накопичує у вихідні), добове(витрачає залежно від навантаження, що формує підприємство)

10. Вплив на водні ресурси регулювання стоку.

Вплив водосховищ позначається передусім на режимі рівнів і витрат води у нижньому б’єфі. Як приклад різких змін режиму рівня води на рис. 1.1 наведено графіки коливання рівнів води Дніпра поблизу Канева до і після спорудження ГЕС. Змінився і внутрішньорічний розподіл стоку. Так, до спорудження ГЕС внутрішньорічний розподіл стоку Нижнього Дніпра був приблизно таким: весна (березень - червень) - 65 %, літо - осінь (липень -листопад) - 22 і зима (грудень - лютий) - 13 % річного. Після спорудження ГЕС відбулося вирівнювання внутрішньорічного розподілу стоку - частка весняного стоку зменшилась до 54 %, В цілому властивий річкам тип природного кругообігу води перетворюється на практично замкнений, більше характерний для озер.

Значні зміни режиму спостерігаються і на притоках нижче водосховищ. У межень в їхніх нижніх частинах рівні підвищуються, зменшуються похили і швидкості течії. В періоди водопілля та паводків, коли вода акумулюється у водосховищі, рівні в гирлах приток, навпаки, знижуються; збільшуються похили на гирлових ділянках та швидкості течії, інтенсивно розмиваються русла річок.

У водосховищах осідають наноси, що приносяться річками, тому річкові потоки на ділянках нижче гребель, звільнені від наносів інтенсивно розмивають русла (поглиблюючи їх упродовж десятків кілометрів), що ускладнює господарське використання річок і заплав.

Значні зміни відбуваються також у режимі річок і на прилеглих територіях вище гідровузлів. Так, у верхніх б’єфах після створення водосховищ підземні води прилеглих територій опиняються у підпорі. Русла річок, які раніше були добрими дренами і розвантажувачами підземних вод, зараз майже не дренують їх.