Головні етапи процесу формування стратегії

Стратегічний аналіз:

Цілі розвитку підприємства

Потенціал

Ринкова продукція

Конкурентні переваги

Вибір стратегії:

Альтернативні стратегії

Найбільш вірогідна стратегія

Реалізація стратегії: Стратегічний проект

Адаптація підприємства до стратегії

Впровадження стратегії

Контроль і моніторинг процесу

Рис. 1.1. Загальна схема технології розробки стратегії підприємства

Поняття «стратегія підприємства» тісно корегує з поняттям «потенціал підприємства», яке можна визначити як сукупність тих стратегічних ресурсів, що знаходяться в розпорядженні підприємства, що визначають можливості, обмеження і перспективи діяльності підприємства. Важливою складовою потенціалу підприємства є наявність його конкурентних переваг: інновацій, інтелектуального ресурсу, ринкового ресурсу продукту, нематеріальних активів (патентів, ліцензій).

У найбільш широкому сенсі потенціал підприємства визначає його можливості і перспективи роботи в конкретному сегменті ринку. При дослідженні потенціалу необхідно мати на увазі першочерговість аналізу потенціалу по відношенню до аналізу ринку його діяльності.

Складність формування стратегії пов'язана з необхідністю обліку безлічі динамічних, нечітких, таких, що не завжди нормалізуються цілей і орієнтирів, виникає можливість формування стратегії на основі суперечливих орієнтирів.

Відмінні риси стратегії крупних і середніх підприємств можна сформулювати таким чином:

– стратегія не завершується її негайною реалізацією;

– стратегія використовується для розробки конкретних стратегічних проектів методом потоку;

– стратегія не потрібна, коли бажане досягнуте;

– не можна передбачити всі альтернативи;

– успішне використання стратегій вимагає зворотного зв’язку;

– для вибору проектів застосовуються стратегії і орієнтири, які є взаємодоповнюючими.

Успіх стратегії – у внутрішніх можливостях підприємства: функціональних (НДДКР, маркетинг, виробництво) і загальноуправлінських (система управління, кадри і т. ін.).

Стратегія підприємства – складний комплексний інструмент регулювання, який може класифікуватися з урахуванням ряду принципів, зокрема:

– стратегій ринкової поведінки підприємства (активного розвитку, адаптаційної стабілізації);

– стратегій, що враховують відмінності в тенденціях організаційного розвитку і ресурсного забезпечення (інтеграційні стратегії, стратегії які орієнтовані на диференціацію);

– функціональних стратегій підприємства як складових елементів загальної стратегії (маркетингової, фінансової, продуктової стратегії, стратегії змін (розвитку), кадрової стратегії).

Це один з варіантів виділення класифікаційних принципів і видів стратегій, який може модифікуватися і доповнюватися.

Аналіз стратегій, що реалізуються рядом зарубіжних і вітчизняних підприємств, дозволяє класифікувати ці стратегії з погляду їх поведінки на ринку: це стратегії активного розвитку і експансії і стратегії адаптаційної стабілізації (або виживання).

Стратегія розвитку і експансії орієнтована на досягнення наступної основної мети: збільшення обороту, збільшення частки ринку, розширення підприємства, досягнення позитивної динаміки. Реалізація цієї стратегії пов'язана з поглинанням конкуруючих компаній, з експансією, залученням нової клієнтури і з розробкою нових продуктів. Особлива увага при цьому приділяється зміцненню капітальної бази, для чого окремо розробляється стратегія формування капіталу.

На рис. 1.2 представлено дії і підходи, що відображають загальну стратегію підприємства. Оскільки багато з них видно із сторони, велика частка стратегії підприємства може бути визначена з його дій і організаційних заяв. Але існує і певна частина стратегій, прихована від оточуючого середовища, – це ті кроки, які менеджери лише розглядають, але вони не розголошуються до настання певного моменту.