Контрольні питання і завдання

1. Яким чином здійснюється формування стратегічної піраміди?

2. Перерахуйте відмінності вузькопрофільного від диверсифікованого. Вкажіть їх достоїнства і недоліки.

3. Визначте суть таких понять, як СЗГ, ГСВ і ЗСР.

4. Що є сегментація і за якими ознаками здійснюється?

5. Перерахуйте параметри, які використовуються для виділення стратегічної зони господарювання.

6. Виходячи з яких параметрів будується матриця БКГ? У яких випадках на її основі можна ухвалювати ефективне управлінське рішення?

7. Чи необхідно проводити додатковий аналіз здійснення інвестиційної діяльності, якщо на основі матриці БКГ одержано наступні характеристики:

СЗГ-1відноситься до категорії «дійна корова»;

СЗГ-2 відноситься до категорії «дика кішка» (стадія зрілості);

СЗГ-3 відноситься до категорії «зірка» (стадія прискореного зростання)?

Література

1. Гапоненко А. Л. Стратегия социально-экономического развития; страна, регион, город / А. Л. Гапоненко. – М.: Изд-во РАГС, 2001. – С. 132 – 148.

2. Клейнер Г. Б. Стратегия предприятия / Г. Б. Клейнер. – М. : Издательство «Дело» АНХ, 2008. – 568 с.

3. Саєнко М. Г. Стратегія підприємства: підручник / М. Г. Саєнко. – Тернопіль: «Економічна думка». – 2006. – С. 128–144.

4. Томпсон А. А. Стратегический менеджмент / А. А. Томпсон, А. Дж. Стрикленд. – М.: Юнити, 1998. – С. 70–85.

5. Экономическая стратегия фирмы / Под ред. А. П. Градова. – СПб: Спец. литература, 1995. – С. 163 –172.

Додаткова література

1. Вы или Вас. Стратегии, с которыми побеждают / Сост. А. Мальцева. – К.: Макси-мум, 2003. – 317 с.

2. Линдгрен М. Сценарное планирование. Связь между будущим и стратегией / М. Линдгрен, Х. Бандхольд. – М. : "Олимп-Бизнес", – 2009. – 256 с.

3. Каплан Р. Награда за блестящую реализацию стратегии. Связь стратегии и операционной деятельности — гарантия конкурентного преимущества / Р. Каплан, Д. Нортон. – М. : «Олимп-Бинес», – 2010. – 368 с.

4. Корпоративная стратегия / Пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, – 2008. – 272 с. (Серия «Классика Harvard Business Review»).

Тема 4. Оцінювання зовнішнього середовища підприємства

У системі методів оперативного і стратегічного управління повинні діяти «антени» для негайного і своєчасного прийому сигналів про зміни на ринку, щоб підприємець або менеджер могли своєчасно розпочати регулювати процес адаптації до нової ситуації на ринку.

Э. Майер

1. Компоненти нестабільності зовнішнього середовища підприємства.

2. Методика T.e.m.p.l.e.s.

3. PEST-аналіз.

1. Компоненти нестабільності зовнішнього середовища підприємства.

При виборі найбільш ефективної стратегії підприємства особливу увагу необхідно приділяти обліку впливу зовнішнього середовища, оскільки можливості зворотної дії суб'єкта менеджменту, організації на елементи макросередовища опосередковані і істотно обмежені в порівнянні з внутрішнім середовищем. Під зовнішнім середовищем (макросередовищем розумітимемо «сукупність зовнішніх суб'єктів і чинників, що активно впливають на положення і перспективи організації, на ефективність діяльності її суб'єктів менеджменту» [6, с. 48]. Зовнішнє середовище включає макросередовище, що складається з чинників соціального плану і загального, переважно непрямого, дії, і мікросередовище, тобто певних суб'єктів, чиї дії і відносини можуть бути направлені на даного суб'єкта: споживачів, посередників, конкурентів і т.д. У будь-якому випадку зовнішнє середовище може бути середовищем як прямої, так і непрямої дії.

Внутрішнє середовище (мікросередовище) підприємства є «сукупністю характеристик організації і її внутрішніх суб'єктів (сил, слабкостів), що впливають на існуюче фінансово-економічне положення і подальші його перспективи» [6, с. 49].

Крім того, в класифікації чинників середовища виділяється ще мезосреда, що характеризує галузеву, регіональну приналежність.

Головними компонентами нестабільності зовнішнього середовища підприємства є:

а) параметри товарних ринків (попит, пропозиція, внутрішні і зовнішні ціни, ін.);

б) чинники географічного характеру (місцеположення, близькість до постачальників і споживачів, ступень розвитку інфраструктури, ін.);

в) демографічні чинники (тенденції зміни чисельності населення, рівень міграції, дисбаланс осіб обох статей, ін.);

г) зовнішні загальнополітичні і правові умови (зміна політичного устрою, зміна методів управління державою, стабільність законодавства, наявність пільг, ін.).

Ступінь нестабільності зовнішнього середовища повинна оцінюватися для того, щоб при виборі виду управління уявляти собі, якого роду зміни чекають підприємство в майбутньому. Оцінку нестабільності доцільно проводити на основі шкали І. Ансоффа.

Залежно від рівня нестабільності можуть застосовуватися наступні системи управління:

1. Управління на основі екстраполяції (довгострокове планування). Оцінка 2.5 – 3.0.

2. Управління на основі передбачення змін (стратегічне планування, вибір стратегічних позицій). Оцінка 3.0 – 3.5.

3. Управління на основі гнучких експертних рішень (ранжирування стратегічних завдань, управління «по слабких сигналах»; управління в умовах стратегічних несподіванок). Оцінка вище 3.5.