1.3. Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності

Можливі ситуації, коли за наявності формальних підстав (фактичного складу) для виникнення правовідносин відповідальності, законодавець не вважає доцільним настання таких наслідків. У таких випадках йдеться про звільнення від відповідальності внаслідок неможливості виконання зобов’язання. При цьому неможливість виконання виникає не з вини боржника. [85., с.363]

Підставами звільнення від цивільно-правової відповідальності є:

1. вина кредитора або умисел потерпілого;

2. непереборна сила;

3. випадок; [28., с. 98]

4. інші обставини, що спричиняють неможливість виконання зобов’язання, якщо вони виникли не з вини боржника.

1) Провина кредитора, як підстава звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, передбачена ч. 4 ст. 612 ЦК України. [85., с.363]

Відповідальність за порушення зобов'язання настає не тільки для боржника, а й для кредитора. [22., с.134]

Вина кредитора полягає у тому, що невиконання або неналежне виконання зобов’язання, зумовлене наміром або необережністю кредитора, звільняє боржника від відповідальності, якщо інше не встановлено законом. Умисел потерпілого є підставою звільнення від відповідальності, наприклад, у випадку заподіяння йому шкоди джерелом підвищеної небезпеки. [28., с. 98]

Виходячи із змісту цієї норми, умовами звільнення боржника від відповідальності є:

• протиправність дій кредитора даного зобов’язання;

• наявність його провини в будь-якій формі;

• причинний зв'язок між винними діями кредитора і неможливістю належного виконання даного зобов’язання. [85., с.363]

2) Непереборна сила є надзвичайною та невідворотною за даних умов подією, яка внаслідок своїх властивостей унеможливлює виконання зобов’язання. Непереборна сила може виражатися у вигляді події природного (землетрус, ураган, повінь), так і соціального (страйк, бойові дії) характеру. Ознаками непереборної сили є: 1.) надзвичайність, тобто вона виходить за межі звичайних повсякденних явищ; 2.) невідворотність – її неможливо попередити і подолати на сучасному рівні розвитку науки і техніки.

Непереборна сила звільняє боржника від відповідальності у всіх випадках, крім таких, що прямо зумовлені в законі. Різновидом обставин, що звільняють від цивільно-правової відповідальності є форс-мажорні обставини. Коло форс-мажорних обставин включає в себе обставини непереборної сили, а також обставин, які сторони договору визначили під час його укладання такими, що звільняють від відповідальності у разі їх настання (наприклад, раптове підвищення курсу валют або відсутність на ринку певного виду товарів). [28., с. 98-99]

Для того, щоб дія непереборної сили спричинила звільнення боржника від відповідальності, необхідна не просто її наявність, а щоб вона перешкоджала виконанню даного зобов’язання (наприклад, повінь у Закарпатті є непереборною силою, але не перешкоджає виконанню зобов’язання з постачання цукру з Вінницької в Одеську область). [85., с. 364]

Оцінка явищ непереборної сили з часом змінюється в міру розви­тку науки, створення нових технічних засобів, що надають більш широких можливостей передбачуваності або відворотності природних явищ. Непереборна сила порівняно з випадком є більш сильною підставою для звільнення від відповідальності, оскільки виключає застосування мір відповідальності навіть у випадках, коли така відповідальність передбачена за випадкове заподіяння шкоди. Так, відповідальність перевізника за затримку у відправленні пасажира та порушення строку доставлення пасажира до пункту призначення виключається, якщо перевізник доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров'ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника (ст. 922 ЦК України). Водночас законом або договором можуть бути встановлені винятки із загального правила про звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання внаслідок випадку або непереборної сили (ст. 617 ЦК України). Наприклад, боржник, який прострочив виконан­ня зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України). [89., с. 106]

Випадок (казус) — є випадкова дія особи, яка має зовнішні ознаки правопорушення, але позбавлена елементу вини (умислу чи необережності) і не тягне юридичної відповідальності. Як правило, казус не залежить від волі особи і за існуючих умов не може бути передбачений. [57., с. 244]

Випадок тлумачиться як обставина, яку не можна передбачити, а тому запобігти в певній ситуації. Відмінність між випадком та непереборною силою полягає у тому, що непереборна сила є невідворотною внаслідок своєї надзвичайності та не підконтрольності, а випадок є невідворотним тому, що його не можна передбачити (наприклад, відмова двигуна літака через попадання в соло птаха). [28., с 99]

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. [89., с 107]

Винятки із загального правила, коли відповідальність наступає при випадковому заподіянні шкоди, можуть бути передбачені законом або договором, а при вчиненні деліктів — тільки законом. [30., с.87-88]

Висновки:

Отже, як ми вже зрозуміли, що питання визначення цивільно-правової відповідальності неодноразово були предметом цивільно-правового дослідження, як російських, так і українських цивілістів.

Цивільно-правова відповідальність має певні особливості, що вирізняють її серед інших видів юридичної відповідальності. Особливостями цивільно-правової відповідальності є: 1)майновий характер; 2)стягується на користь потерпілої сторони; 3)можливість добровільного здійснення її самим правопорушником; 4) можливість виявлення власної ініціативи у встановленні відповідальності; 5)цивільна відповідальність в окремих випадках можлива й у разі відсутності вини, 6)компенсаційна мета (поновлення порушених майнових або особистих немайнових прав) - тобто головна мета цивільної відповідальності відшкодування завданих збитків.

Значення цивільно-правової відповідальності відображається в її функціях: 1)попереджувально-виховна (превентивна) функція; 2)репресивна(каральна); 3) компенсаційна; 4)сигналізаційна функція.

До принципів цивільно-правової відповідальності можна віднести принципи: 1) законності; 2) невідворотності відповідальності; 3) індивідуалізації; 4) принцип повного відшкодування шкоди; 5) принцип рівності сторін; 6) принцип поєднання особистих інтересів із суспільними; 7) принцип каналізування цивільної відповідальності.

Відповідальність може наставати у таких формах: відшкодування збитків, сплата неустойки, втрата завдатку, конфіскація майна, компенсація моральної (немайнової) шкоди і т. ін. Особливе місце серед форм цивільно-правової відповідальності посідає відшкодування шкоди, тому що найбільш суттєвим і розповсюдженим порушенням прав є заподіяння збитків.

Поділ цивільно-правової відповідальності на види може відбуватися за різноманітними критеріями залежно від того, з якою метою такий поділ здійснюється. Види цивільно-правової відповідальності розрізняються за: 1.) інститутами цивільного права: інститутом договірних зобов'язань та інститутом позадоговірних зобов'язань; 2.) залежно від підстав застосування відповідальності розрізняють відповідальність договірну і позадоговірну (деліктну); 3.) залежно від суб'єктів — цивільно-правова відповідальність може бути індивідуальною або спільною (частковою, солідарною, субсидіарною); 4.) залежно від розмірів і обсягу — відповідальність буває повна, обмежена, підвищена; 5.) характеру по­ділу відповідальності між кількома правопорушниками — виокремлюють часткову, солідарну і субсидіарну відповідальність; 6.) від характеру відповідальності — виокремлюють міри, що впливають безпосередньо на свідомість особи (міри особистого характеру), і ті, що впливають опосередковано через майнові права й інтереси правопорушника; 7.) залежно від цілей відповідальності — міри відповідальності можна поділити на відновлювальні (відшкодування шкоди) і каральні (репресивні і превентивні) (стягнен­ня неустойки).

Умовами, за яких настає цивільно-правова відповідальність: 1) протиправна поведінка (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливий результат такої поведінки (шкода); 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; 4) вина особи, яка заподіяла шкоду.

Підставами звільнення від цивільно-правової відповідальності є: 1)вина кредитора або умисел потерпілого; 2)непереборна сила; 3)випадок; 4)інші обставини, що спричиняють неможливість виконання зобов’язання, якщо вони виникли не з вини боржника.

Таким чином, цивільно-правова відповідальність - це санкція за правопорушення, яка викликає для правопорушника негативні наслідки. Такі негативні наслідки можуть бути двох видів: 1) позбавлення правопорушника суб'єктивних цивільних прав; 2) покладення на нього нових або додатко­вих цивільно-правових обов'язків.

Отже, з одного боку, санкція, яка проявляється у цивільно-правовій відповідальності, є мірою відповідальності за правопорушення, з іншого, — цивільно-правова відповідальність є фактично різновидом санкції.