2.3 Рослинний світ
За даними Науково-дослідного інституту статистики в Житомирській області щорічно гине 300-500 га лісових насаджень, 80% усіх лісових масивів мають ознаки погіршання фізіологічного стану дерев, 4,2% лісів пошкоджені хворобами та шкідниками. Ці показники щороку зростають. Така ситуація вимагає не лише проведення регулярного лісового моніторингу, а ще й розробки механізму охорони та відтворення лісів.
Природно–заповідний фонд. На Житомирщині чимало заповідних територій. У середньому на Житомирському Поліссі показник заповідності дорівнює 3,2%. Нараховується 102 території та об’єкти природно-заповідного фонду, у тому числі 43 заказники (ботанічний Городницький, гідрологічні – Дідове Озеро, Забарський, Червоновільський, зоологічні – Казява, Кутне, лісові – Поясківський, Туганівський, ландшафтний – Плотниця, орнітологічний – Часниківський), 26 пам’яток природи, 31 – парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва, які мають неабияке наукове й естетичне значення. Зокрема, Поліський державний заповідник, створений у 1968 році. Загальна площа заповідника – понад 20 тисяч гектарів у єдиному суцільному масиві.
2.4 Ґрунти
Серед зональних типів ґрунтів переважають дерново-підзолисті ґрунти піщані, глинисто-піщані й супіщані, оглеєні (52,4% площі області). У балках, долинах річок переважають дернові ґрунти, в заплавах і зниженнях рельєфу сформувалися болотні й торфово-болотні ґрунти. В лісостеповій частині області – сірі лісові, темно-сірі опідзолені ґрунти, а також чорноземи опідзолені, на лесових «островах» формуються ясно-сірі лісові ґрунти. Є невеликі масиви чорноземів малогумусних глибоких і неглибоких, вилугуваних (3 % площі області).
Внаслідок впливу на ґрунт шкідливих, антропогенних та абіотичних факторів, технологічного використання ґрунтів, на значній території області втрачено 10–25% органічної речовини, помітно знижуються запаси поживних форм фосфору й калію, що вказує на деградацію ґрунтів. Окрім хімічного забруднення, водної та вітрової ерозії, деградація ґрунтів відбувається і в результаті підкислення. Площа кислих ґрунтів, які потребують вапнування, у Житомирській області – 55-60%. Для вапнування кислих ґрунтів використовуються вапнякові матеріали Білокоровицького родовища, запаси якого становлять 35-40 млн т. Відтворення родючості кислих ґрунтів і доведення ґрунтової кислотності до оптимального рівня рН підвищує продуктивність культур сівозміни на 4—6 ц з га зернових одиниць.
Для Житомирщини пріоритетним є лісомеліоративний захист орних земель від вітрової ерозії, охорона водних об’єктів, закріплення поверхні ярів та пісків, а також боротьба з локальними проявами водної ерозії.
Розділ ІІІ Соціальний розвиток області
3.1 Демографічний стан
На 1 червня 2012 року в області проживали 1270,6 тис. осіб, з них 739,5 тис. (58,2%) мешкали у містах та селищах міського типу та 531,1 тис. —у сільській місцевості. За січень—травень кількість населення області зменшилась на 2590 осіб. Порівняно з січнем-травнем минулого року обсяг природного скорочення зменшився на 7,8%, що відбулося за рахунок збільшення кількості народжених на 8,4% при збільшенні числа померлих на 2,7%. Упродовж січня-травня 2012 року в області міграційний приріст населення становив 277 осіб.
Найбільшу кількість населення мають міста обласного підпорядкування: Житомир; Бердичів; Коростень. Серед районів найбільшу кількість населення мають Овруцький, Житомирський, Новоград-Волинський, Малинський; найменша чисельність у Народницьком та Брусиловському районах.
Серед жителів Житомирської області налічується більше 100 національностей. Переважну більшість населення області складають українці, чисельність яких становить 90,3% від загальної кількості населення. Друге місце за чисельністю посідають росіяни, вони становлять 5% загальної чисельності населення області, третє – поляки (3,5%). Також проживають на Житомирщині білоруси (0,4%), євреї (0,2%), молдавани, німці, чехи, вірмени, цигани та інші (0,6%).
За офіційними даними, на початок 2012 року у Житомирській області чисельність жінок складала 53,8%, чоловіків – 46,2%. Очікувана тривалість життя при народженні у 2010-2011 роках становила у жінок Житомирщини 73,4 року, тоді як у чоловіків – 60,3 року, тобто різниця складає 13,1 року. Ще більш глибокою є різниця між очікуваною тривалістю життя в сільській місцевості – 71,9 року у жінок проти 57,6 року у чоловіків (різниця 14,3 року).
Кількість жінок, зайнятих на державній службі та в органах місцевого самоврядування, динамічно зростає, за два останні роки збільшилася на 7,8%. Порівняно із 2009 роком кількість жінок-керівників в органах влади і місцевого самоврядування збільшилася на 5,9%, а частка їх на початок 2012 року становила 60,8%, тобто майже кожна четверта жінка, зайнята у цих структурах, – керівник. Проте переважна більшість із них (87,2%) займали посади 5-6 категорій.