
- •Тема 1. Предмет і методологічні засади дослідження операцій
- •Лекція 1
- •Сутність проблематики теорії дослідження операцій
- •Понятійний апарат дослідження операцій
- •Класифікація задач оптимізації та управління
- •Математичне моделювання в оптимізації
- •Визчення границь об’єкту оптимізації
- •Вибір керуючих змінних
- •Визначення обмежень на керуючі змінні
- •Вибір числового критерія оптимізації
- •Формулювання математичної задачі оптимізації
- •Інформаційне забезпечення математичної моделі
- •Лекція 2
- •Предмет математичного програмування
- •Класифікація задач математичного програмування
- •Постановка задачі мп
- •Типові задачі лінійного програмування
- •Задача про використання ресурсів (задача планування виробництва)
- •Математична постановка задачі
- •Задача про оптимальний раціон
- •Математична постановка задачі
- •Задача про суміш
- •Математична постановка задачі
- •Задача оптимального розкрою (максимум комплектів розкрою)
- •Математична постановка задачі
- •Задача оптимального розкрою (мінімум відходів)
- •Математична постановка задачі План повинен виконуватися з мінімальними сумарними відходами.
- •Транспортна задача
- •Математична постановка задачі
- •Модель «Витрати-випуск» в. В. Леонтьєва
- •Форми запису задачі лінійного програмування (злп)
- •Загальна форма злп
- •Запитання для самоконтролю
- •Література до теми 1
- •Тема 2. Методи розв’язування задач лінійного програмування Лекція 3
- •2.1. Графічне розв’язування злп
- •Лекція 4
- •Математичні основи лінійного програмування. Жорданові перетворення
- •Алгоритм жорданових перетворень
- •Алгоритм модифікованих жорданових перетворень
- •Обчислення оберненої матриці за допомогою модифікованих жорданових перетворень
- •Розв’язання систем лінійних рівнянь методом жорданових перетворень
- •Лекція 5. Симплекс-метод
- •Ідея симплекс-методу
- •Алгоритм знаходження початкового опорного плану
- •Алгоритм знаходження оптимального плану
- •Лекція 6 Метод потенціалів для розв’язування транспортної задачі
- •Тема 3. Двоїстість у лінійному програмуванні Лекція 7.
- •Економічний зміст двоїстої задачі
- •Правила побудови двоїстої задачі
- •3.1.1. Симетричні задачі
- •3.1.2. Несиметричні задачі
- •Приклади побудови двоїстої задачі
- •Приклад розв’язання прямої та двоїстої злп
Тема 2. Методи розв’язування задач лінійного програмування Лекція 3
Графічне розв’язування задачі лінійного програмування
2.1. Графічне розв’язування злп
Числом ступенів свободи
задач ЛП називається різниця між числом
змінних і числом незалежних обмежень
рівностей. Графічно можна розв’язати
задачу з числом ступенів свободи меньше
трьох.
Для графічного розв’язування ЗЛП необхідно:
Визначити число ступенів свободи ЗЛП.
Привести ЗЛП в однорідну форму з обмеженнями-нерівностями. Для цього слід отримати в системі обмежень-рівнянь одиничну підматрицю. Змінні, що відповідають стовпцям одиничної підматриці, утворюють базис і називаються базисними, інші змінні – вільними.
Вираз базисних змінних через вільні слід підставити в цільову функцію і записати обмеження-нерівноті типу “менше-рівно”, відкинувши базисні змінні.
4. Умови невід’ємності записати тільки для вільних змінних.
5. Побудувати область допустимих розв’язків системи обмежень для вільних змінних.
6. Визначити координати вершини ОДР, у якій цільова функція набуває екстремального значення.
Приклад 2.1
Розв’язати графічно ЗЛП:
(2.1)
при обмеженнях:
(2.2)
і умовах невід’ємності:
(2.3)
Приведемо в однорідну форму задачу (2.1) –(2.3). Випишемо матрицю коефіцієнтів та за допомогою елементарних перетворень утворимо одиничну підматрицю (віднімемо від першого рядка третій):
Отримаємо еквівалентну систему до системи (2.2)
(
)
Очевидно,
що одиничну підматрицю утворюють
коефіцієнти при змінних
.
Отже,
– базисні змінні,
– вільні. Виразимо базисні змінні через
вільні:
Використовуючи ці залежності виключимо базисні змінні з функціоналу, підставивши їх у вираз функціоналу:
,
тобто
Після відкидання базисних змінних в системі обмежень отримаємо наступну ЗЛП:
(
)
(
)
(
)
Для графічного розв’язування задачі ( ) – ( ) необхідно
Побудуємо область допустимих розв’язків (ОДР) системи ( )
(рис. 2.1).
Досліджуючи будь-яку точку (як правило початок координат) з двох півплощин вибирають ту, в якій нерівність має місце. ОДР вибирають як загальну частину (перетин) всіх півплощин, що відповідають обмеженням та умовам невід’ємності.
Напрямок зростання цільової
функції
вказує її вектор-градієнт:
Для
даної задачі
.
Отже
.
Будуємо
вектор
і пряму, яка відповідає цільовій функції
(вона перпендикулярна до вектора
.
Знаходимо опорну (оптимальну) точку в
ОДР, врахувавши, що лінії рівня (прямі),
на яких цільова функція постійна,
перпендикулярна градієнту і при
переміщенні лінії рівня паралельно
самій собі в напрямку градієнта рівень
(тобто значення F)
збільшується.
Оптимальна
точка
,
тобто
.
Оптимальне
значення цільової функції для задачі
(
)
– (
):
Повернувшись до задачі (2.1) – (2.3), отримаємо значення базисних змінних:
Отже
оптимальна точка задачі
(2.1) – (2.3):
.
Оптимальне значення цільової функції задачі (2.1) – (2.3):
Висновок: задачу(2.1) – (2.3) можна звести до задачі ( ) – ( ) і розв’язати графічно.