Білет 1

Білет 2

Білет 3

Охорона праці — це система правових, соціально-економічних,

організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-

профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження

здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

1. Соціальне значення охорони праці

Соціальне значення охорони праці полягає в сприянні зростанню ефективності суспільного виробництва шляхом безперервного вдосконалення і поліпшення умов праці, підвищення його безпеки, зниження виробничого травматизму і захворюваності.

У зв'язку з цим соціальне значення охорони праці проявляється, перш за все, у впливі на зміну наступних трьох основних показників, що характеризують рівень розвитку суспільного виробництва.

1) Зростання продуктивності праці в результаті збільшення фонду робочого часу за рахунок:

• скорочення внутрішньозмінних простоїв шляхом попередження передчасного стомлення, а також зниження числа або ліквідації мікротравм, обумовлених несприятливими умовами праці. Попередження передчасного втоми з допомогою раціоналізації умов праці, введення оптимальних режимів праці та відпочинку та інших заходів на харчових підприємствах сприяє збільшенню ефективного використання робочого часу. Цей же результат дає ліквідація мікротравм, так як кожна з них супроводжується втратою до 2-х годин робочого часу;

• скорочення цілоденних втрат робочого часу в результаті зниження рівня або ліквідації тимчасової непрацездатності через виробничого травматизму, професійної і загальної захворюваності. Цей показник має важливе значення для харчових виробництв, на яких кожна травма в даний час супроводжується втратою працездатності в середньому більш ніж на 26 днів.

2) Збереження трудових ресурсів і підвищення професійної активності працюючих за рахунок:

• поліпшення стану здоров'я працюючих і збільшення середньої тривалості їх життя шляхом поліпшення умов праці, що також супроводжується збільшенням виробничого стажу працюють при їх високої трудової активності;

• підвищення професійного рівня внаслідок зростання кваліфікації і майстерності у зв'язку зі збільшенням виробничого стажу;

• можливості використання залишкової трудової активності, великого практичного досвіду та професійних знань пенсіонерів по старості та інвалідів на доступних для них роботах і забезпеченні відповідних їх фізичним можливостям умов праці.

3) Збільшення сукупного національного продукту за рахунок поліпшення зазначених вище показників і складових їх компонентів.

2. Економічне значення охорони праці

Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці і є економічним виразом соціальної значущості охорони праці. У зв'язку з цим економічне значення охорони праці оцінюється результатами, одержуваними при зміні соціальних показників за рахунок впровадження заходів з поліпшення умов праці. Результати зміни соціальних показників наступні:

1. Підвищення продуктивності праці. Воно досягнуто в результаті:

• збільшення працездатності за рахунок поліпшення умов праці. На харчових підприємствах одним з основних шкідливих виробничих факторів є надлишки теплоти. Цей фактор, що визначає мікрокліматичні умови праці в робочій зоні, істотно впливає на працездатність і продуктивність праці. При температурі повітря на робочих місцях 26 - 30 ° С працездатність людини складає всього 20 - 50% її рівня при температурі 18 ° С. Для цих підприємств також характерні низькі рівні освітленості на робочих місцях через одностороннього бічного природного освітлення, захаращеності цехів великогабаритним обладнанням і недостатнім доглядом за освітлювальними пристроями (періодичне очищення світлових прорізів, світильників, заміна перегорілих ламп). При незадовільному висвітленні (у 2 - 4 рази нижче норми) продуктивність праці знижується на 4 - 8%;

• попередження стомлення за рахунок поліпшення умов праці. Будь-яке відхилення умов праці на робочих місцях від санітарно-гігієнічних нормативів змушує організм людини додатково витрачати енергію для надання протидії несприятливого впливу шкідливих виробничих факторів. Так, наприклад, при інтенсивності шуму на робочому місці 90 дБА робітник у середньому витрачає на 20% більше фізичних зусиль і нервово-психологічних навантажень для того, щоб зберегти вироблення, яку він забезпечує при інтенсивності шуму 70дБА;

• підвищення ефективності використання обладнання та фонду робочого часу за рахунок зниження внутрізмінних простоїв через погіршення самопочуття за умовами праці і мікротравм. При комплексному впливі на робітника одночасно декількох шкідливих виробничих факторів ці простої можуть становити 20 - 40% цілоденних втрат, зумовлених виробничим травматизмом і захворюваністю;

• підвищення злагодженості в роботі при нормалізації психологічного клімату внаслідок поліпшення умов праці.

2. Зниження непродуктивних витрат часу і праці. Ці витрати складаються з-за несприятливих умов праці, обумовлених організацією робочих місць без урахування вимог ергономіки. Зазвичай непродуктивні витрати часу і праці, збільшують трудомісткість робіт, пов'язані з необхідністю виконання зайвих рухів, фізичних зусиль, нервово-психологічних навантажень, прийняттям незручних поз внаслідок невдалого розташування органів управління обладнанням, конструктивного оформлення робочих місць і отриманням зайвої інформації.

3. Збільшення фонду робочого часу. Воно отримано за рахунок скорочення цілоденних втрат через неявку на роботу в результаті виробничої травми або захворювання. Умови праці суттєво впливають не тільки на професійну захворюваність, але і на виникнення і тривалість загальних захворювань. 25 - 30% загальних захворювань на виробництві пов'язано з несприятливими умовами праці. Результати досліджень НДІ праці свідчать про те, що перевищення допустимої температури повітря в робочій зоні виробничих приміщень на 1 ° С супроводжується збільшенням втрат робочого часу через серцево-судинних захворювань у середньому на 4,1 дня в розрахунку на 100 робітників, а перевищення допустимого рівня шуму на робочому місці на 10 - 20 дБ збільшує тривалість тимчасової непрацездатності по тій же причині в середньому на 2,7 дні на 100 працюючих.

4. Економія витрат на пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах праці. Такі пільги і компенсації, як скорочений робочий день і додаткова відпустка, пов'язані зі значними трудовими втратами і супроводжуються виплатами великих грошових сум за фактично не відпрацьований час. Інші різновиди пільг і компенсацій (підвищені тарифні ставки, пільгові пенсії, лікувально-профілактичне харчування, безкоштовна видача молока) також супроводжуються витрачанням значних грошових коштів. Створення умов праці, відповідних вимогам охорони праці, дозволяє повністю або частково скасувати ці пільги і компенсації, що дає значну економію витрат на ці цілі.

5. Зниження витрат через плинності кадрів за умовами праці. Із загального числа звільнених за власним бажанням близько 21% становлять особи, не задоволені умовами праці (важка фізична праця, несприятливі санітарно-гігієнічні умови, монотонність роботи, погіршення здоров'я і т. п.). На харчових підприємствах особливо висока плинність кадрів серед зайнятих важкою фізичною працею. З цієї причини звільняється 21%, а пішли з роботи з мотивуванням погіршення стану здоров'я на цукрових підприємствах становлять 6,6 - 7,2% загальної кількості не задоволених умовами праці.

Плинність робочої сили завдає істотної шкоди підприємствам, так як увольняющиеся деякий період часу працюють зі зниженою продуктивністю, що приймаються замість них нові робочі вимагають виробничого навчання. Процес звільнення та найму також супроводжується певними витратами грошових коштів. У цілому по народному господарству плинність кадрів завдає значні економічні втрати, так як кожен звільнився при переході з одного підприємства на інше в середньому не працює близько одного місяця

Білет 4

ОРГАНИ ДЕРЖАВНОГО НАГЛЯДУ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ,

ЇХ ОСНОВНІ ПОВНОВАЖЕННЯ І ПРАВА

Відповідно до Закону України „Про охорону праці" (ст. 44)

державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних

актів про охорону праці здійснюють:

— Комітет по нагляду за охороною праці України (Держнагляд-

охоронпраці);

— Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;

— органи державного пожежного нагляду управління пожежної

охорони Міністерства внутрішніх справ України;

— органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби

Міністерства охорони здоров'я України.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів

про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України і

і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-

яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань,

місцевих державних адміністрацій і Рад народних депутатів та діють1

відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України Л

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці^

(державні інспектори) мають право:

— безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні

підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону

праці, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та

інформацію .з даних питань;

— надсилати керівникам підприємств, а також їх посадовим особам,

керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим,

місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших центральних

органів державної виконавчої влади, обов'язкові для виконання

розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків в галузі

охорони праці;

— зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів,

дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо

охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

— притягати до адміністративної відповідальності працівників,

винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про

охорону праці;

— надсилати власникам, керівникам підприємств подання про

невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати

в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення

їх до кримінальної відповідальності.

Органи державного нагляду за охороною праці встановлюють

порядок опрацювання і затвердження власниками положень, інструкцій

та інших актів про охорону праці, що діють на підприємствах,

розробляють типові документи з цих питань.

Власник повинен безплатно створити необхідні умови для роботи

представників органів державного нагляду за охороною праці.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці

несуть відповідальність за виконання покладених на них обов'язків згідно

з законодавством.

Білет 5

НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ

ПРИ УРАЖЕННІ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ

Перша медична допомога —- це комплекс заходів, спрямованих на

відновлення або збереження здоров'я потерпілих, здійснюваних

немедичними працівниками (взаємодопомога) або самим потерпшим

(самодопомога). Найважливіше положення надання першої допомоги

— її терміновість. Чим швидше вона надана, тим більше сподівань на

сприятливий наслідок.

Послідовність надання першої допомоги: \

— усунути вплив на організм ушкоджуючих факторів, котрі

загрожують здоров'ю та життю потерпших, оцінити стан потерпшого;

— визначити характер та важкість травми, найбільшу загрозу для

життя потерпшого і послідовність заходів щодо його рятування;

— виконати необхідні заходи з рятування потерпших в послідовності

терміновості (відновити прохідність дихальних шляхів, здійснити штучне

дихання, провести зовнішній масаж серця);

— підтримати основні життєві функції потерпшого до прибуття

медичного працівника;

— викликати швидку медичну допомогу або вжити заходів щодо

транспортування потерпілого до найближчого лікувального закладу.

Рятування потерпших від впливу електричного струму залежить від

швидкості звільнення його від струму, а також від швидкості та правильності

надання йому допомоги. Зволікання може зумовити загибель потерпілого.

При ураженні електричним струмом смерть часто буває клінічною, тому

ніколи не слід відмовлятися від надання допомоги потерпілому і вважати

його мертвим через відсутність дихання, серцебиття, пульсу. Вирішувати

питання про доцільність або непотрібність заходів з оживлення та винести

заключения про його смерть має право лише лікар.

Весь персонал, що обслуговує електроустановки, електричні станції,

підстанції і та електричні мережі, повинен не рідше 1 разу на рік

проходити інструктаж з техніки безпеки про експлуатацію

електроустановок, з надання першої медичної допомоги, а також

практичне навчання з прийомів звільнення від електричного струму,

виконання штучного дихання та зовнішнього масажу серця. Заняття

повинні проводити компетентні особи з медичного персоналу або

інженери з техніки безпеки, котрі пройшли спеціальну підготовку

і мають право навчати персонал підприємства наданню першої допомоги.

Відповідальним за організацію навчання є керівник підприємства.

В місцях постійного чергування персоналу повинні бути:

— аптечка з необхідними пристосуваннями та засобами для надання

першої медичної допомоги;

— плакати, присвячені правилам надання першої допомоги, виконання

штучного дихання та зовнішнього масажу серця, вивішені на видних місцях.

Дотик до струмоведучих частин^ що знаходяться під напругою,

викликає мимовільне судомне скорочення м'язів та загальне збудження,

котре може призвести до порушення і навіть повного припинення

діяльності органів дихання та кровообігу. Якщо потерпілий тримає

провід руками, його пальці так сильно стискаються, що звільнити провід

стає неможливим. В зв'язку з цим першою дією того, хто надає першу

допомогу, повинне бути швидке вимкнення тієї частини

електроустановки, до котрої доторкається потерпілий. Вимкнення

здійснюється за допомогою вимикачів, рубильника або іншого

вимикаючого апарата

Якщо вимкнути установку швидко не можна, слід вжити заходів щодо

звільнення потерпілого від струмоведучих частин, до котрих він торкається.

У всіх випадках той, хто надає допомогу, не повинен доторкатися до

потерпілого без належних запобіжних заходів, оскільки це небезпечно для

життя. Він також повинен слідкувати, щоб самому не опинитися в контакті

з струмоведучою частиною або під кроковою напругою.

Для звільнення потерпшого від струмоведучих частин або провода

напругою до 1000 В слід скористатись канатом, палицею, дошкою або ;

будь-яким сухим предметом, що не проводить електричного струму.

Потерпілого можна також відтягнути за його одяг (якщо він сухий

та відстає від тіла), уникаючи дотику до оточуючих металевих предметів

та частин тіла. З метою ізоляції рук той, хто надає допомогу, повинен

одягнути діелектричні рукавиці або обмотати руку шарфом, натягнути ,

на руку рукав піджака або пальто, накинути на потерпілого гумовий

килимок, прогумований матеріал (плащ) або просто сухий матеріал.

Можна також ізолювати себе, ставши на гумовий килимок, суху дошку

або непровідну підстилку, жмут одягу. При відділенні потерпілого від

струмопровідних частин рекомендується діяти однією рукою.

Якщо електричний струм проходить в землю через потерпілого

і він судорожно стискає один провід, то простіше перервати струм,

відокремивши потерпілого від землі (підсунувши під нього суху дошку,

або відтягнувши за ноги від землі вірьовкою, або відтягнувши за одяг),

дотримуючись при цьому запобіжних заходів. Можна також перерубати

дроти сокирою з сухою ручкою або перекусити їх інструментом

з ізольованими ручками. Перерубувати або перекушувати проводи слід

пофазово, тобто кожний провід окремо, при цьому рекомендується

стояти на сухих дошках, на дерев'яній драбині.

Для звільнення потерпілого від струмоведучих частин під напругою

понад 1000 В слід одягнути діелектричні рукавиці та боти і діяти штангою

або ізольованими кліщами, розрахованими на відповідну напругу

Не слід забувати про небезпеку крокової напруги, якщо струмоведуча

частина лежить на землі. Тому після звільнення потерпілого необхідно

винести з цієї зони. Без засобів захисту пересуватися в зоні розтікання

струму по землі слід не відриваючи ноги одна від одної

На лініях електропередачі, коли їх не можна швидко вимкнути, слід

з цією метою здійснити замикання проводів накоротко, накинувши на

них гнучкий провід. Провід повинен бути відповідного поперечного

перетину, щоб він не перегорів при проходженні через нього струму

короткого замикання. Перед накиданням провода один кінець слід

заземлити (приєднати його до металевої опори, до заземлювального

спуску). З метою забезпечення зручності накидання на вільний кінець

провідника бажано прикріпити вантаж. Накидати провід слід так, щоб

він не торкнувся людей. Якщо потерпілий торкається лише одного

провода, то достатньо заземлити лише цей провід.

Заходи долікарської допомоги залежать від стану, в якому

знаходиться потерпший після звільнення від електричного струму. Після

звільнення потерпілого від дії електричного струму необхідно оцінити

його стан. У всіх випадках ураження електричним струмом необхідно

обов'язково викликати лікаря незалежно від стану потерпілого.

Якщо потерпілий при свідомості та стійке дихання і є пульсом, але до

цього втрачав свідомість, його слід покласти на підстилку з одягу,

розстебнути одяг, котрий затруднює дихання, забезпечити приплив свіжого

повітря, розтерти і зігріти тіло та забезпечити повний спокій, дати понюхати

нашатирний спирт, сполоснути обличчя холодною водою. Якщо потерпілий,

котрий знаходиться без свідомості, прийде до тями, слід дати йому випити

15—20 краплин настоянки валеріани і гарячого чаю.

Ні в якому разі не можна дозволяти потерпілому рухатися, а тим

більше продовжувати роботу, оскільки відсутність важких симптомів

після ураження не виключає можливості подальшого погіршення стану.

Лише лікар може робити висновок про стан здоров'я потерпілого. Якщо

потерпший дихає рідко і судорожно, але у нього не намацується пульсу

необхідно відразу зробити йому штучне дихання.

За відсутності дихання та пульсу у потерпілого внаслідок різкого

погіршення кровообігу мозку розширюються зіниці, зростає

синюшність шкіри та слизових оболонок. У таких випадках допомога

повинна бути спрямована на відновлення життєвих функцій шляхом

проведення штучного дихання та зовнішнього (непрямого)

масажу серця.

Потерпілого слід переносити в інше місце лише в тих випадках,

коли йому та особі, що надає допомогу, продовжує загрожувати

небезпека або коли надання допомоги на місці не можливе. Для того,

щоб не втрачати час, не слід роздягати потерпілого. Не обов'язково,

щоб при проведенні штучного дихання потерпілий знаходився

в горизонтальному положенні. Якщо потерпілий знаходиться на висоті,

необхідно перед спуском на землю зробити штучне дихання

безпосередньо в люльці, на щоглі і на опорі.

Опустивши потерпілого на землю, необхідно відразу розпочати

проведення штучного дихання та масажу серця і робити це до появи

самостійного дихання і відновлення діяльності серця або передачі

потерпшого медичному персоналу.

Білет 6

ІНСТРУКТАЖІ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Види інструктажів

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони

праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий

та цільовий.

Вступний інструктаж проводиться:

— з усіма працівниками, яких приймають на постійну або тимчасову

роботу, незалежно від освіти, стажу роботи та посади;

— з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство

і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують

інші роботи для підприємства;

— з учнями та студентами, які прибули на підприємство для

проходження виробничої практики;

— у разі екскурсії на підприємство;

— з усіма вихованцями, учнями, студентами та іншими особами, які

навчаються в середніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих

закладах освіти при оформленні або зарахуванні до закладу освіти.

Первинний інструктаж; проводиться до початку роботи

безпосередньо на робочому місці з працівником:

— новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство;

— який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;

— який буде виконувати нову для нього роботу;

— з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь

у виробничому процесі на підприємстві.

Проводиться з вихованцями, учнями та студентами середніх,

позашкільних, професійно-технічних, вищих закладів освіти:

— на початку занять у кожному кабінеті, лабораторії, де навчальний

процес пов'язаний з небезпечними або шкідливими хімічними, фізичними,

біологічними факторами, у гуртках, перед уроками трудового навчання,

фізкультури, перед спортивними змаганнями, вправами на спортивних

снарядах, при проведенні заходів за межами території закладів освіти;

— перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного

з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів;

— на початку вивчення кожного нового предмета (розділу, теми)

навчального плану (програми) — із загальних вимог безпеки, пов'язаних

з тематикою і особливостями проведення цих занять.

Повторний інструктаж проводиться з працівниками на робочому

місці б терміни, визначені відповідними чинними галузевими

нормативними актами або керівником підприємства з урахуванням

конкретних умов праці, але не рідше:

— на роботах з підвищеною небезпекою — 1 раз на три місяці;

— для решти робіт — 1 раз на шість місяців.

Позаплановий інструктаж проводиться:

з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

— при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів

про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

— при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації

устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів

та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;

— при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону

праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж;

— при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд

і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт,

що виконуються працівником;

— при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на ЗО календарних днів

— для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт — понад 60 днів;

з вихованцями, учнями, студентами — в кабінетах, лабораторіях,

майстернях при порушеннях ними вимог нормативних актів про

охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій,

пожеж .

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:

— при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою;

— при ліквідації аварії, стихійного лиха;

— при проведенні робіт, на які оформлюються наряд-допуск,

розпорядження або інші документи.

Проводиться з вихованцями, учнями, студентами закладу освіти

в разі організації масових заходів (екскурсії, походи, спортивні заходи).

Порядок проведення інструктажів

для працівників

Усі працівники, яких приймають на постійну чи тимчасову роботу

І при подальшій роботі, повинні проходити на підприємстві навчання

в формі інструктажів з питань охорони праці, подання першої допомоги

потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій

при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих. '—

Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони

праці, а в разі відсутності на підприємстві такої служби — іншим

фахівцем, на якого наказом (розпорядженням) по підприємству

покладено ці обов'язки і який в установленому Типовим положенням

порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або

в приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням

сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників

за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням

особливостей виробництва. Програма та тривалість інструктажу

затверджуються керівником підприємства. Орієнтовний перелік питань

для складання програми вступного інструктажу визначений Типовим

положенням (додаток 6).

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі

реєстрації вступного інструктажу, який зберігається в службі охорони

праці або в працівника, що відповідає за проведення вступного

інструктажу, а також у документі про прийняття працівника на роботу.

Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою

осіб одного фаху за діючими на підприємстві інструкціями з охорони

праці відповідної до виконуваних робіт, а також з урахуванням вимог

орієнтовного переліку питань первинного інструктажу (додаток

8 Типового положення).

Повторний інструктаж проводиться індивідуально з окремим;

працівником або з групою працівників, які виконують однотипні роботи,

за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу.

Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально з окремим

працівником або з групою працівників одного фаху. Обсяг і зміст

позапланового інструктажу визначаються в кожному окремому випадку

залежно від причин і обставин, що спричинили потребу його проведення.

Цільовий _________інструктаж проводиться індивідуально з окремим

працівником або з групою працівників. Обсяг і зміст цільового

інструктажу визначаються залежно від виду робіт, що виконуватимуться.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі

проводить безпосередній керівник робіт (начальник виробництва, цеху,

дільниці, майстер) і завершуються вони перевіркою знань у вигляді усного

опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою

набутих навичок безпечних методів праці. Знання перевіряє особа, яка

проводила інструктаж.

При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок щодо

безпечного виконання робіт після первинного, повторного чи

позапланового інструктажів для працівника протягом 10 днів додатково

проводяться інструктаж і повторна перевірка знань. При незадовільних

результатах і повторної перевірки знань питання щодо працевлаштування

працівника вирішується згідно з чинним законодавством.

При незадовільних результатах перевірки знань після цільового

інструктажу допуск до виконання робіт не надається. Повторна

перевірка знань при цьому не дозволяється.

Працівники, які суміщають професії (в тому числі працівники

комплексних бригад), проходять інструктажі як з їх основних професій,

так і з професій за сумісництвом.

Про проведення первинного, повторного, позапланового та

цільового інструктажів та про допуск до роботи особою, якою

проводився інструктаж, вноситься запис до журналу реєстрації

інструктажів з питань охорони праці (додаток 9). При цьому обов'язкові

підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані,

журнали прошнуровані і скріплені печаткою.

У разі виконання робіт, що потребують оформлення наряду-допуску,

цільовий інструктаж реєструється в цьому наряді-допуску, а в журналі

реєстрації інструктажів — не обов'язково.

Перелік професій та посад працівників, які звільняються від

первинного, повторного та позапланового інструктажів,

затверджується керівником підприємства за погодженням

з державним інспектором по нагляду за охороною праці. До цього

переліку можуть бути зараховані працівники, участь у виробничому

процесі яких не пов'язана з безпосереднім обслуговуванням

обладнання, застосуванням приладів та інструментів, збереженням

або пе пробкою сировини, матеріалів

Білет 7

Білет 8

Білет 9

Промислова електрика— це електричний струм, який виробляється промисловими установками та індиві­дуальними джерелами струму для використання на вироб­ництві та в побуті. Промислова електрика виробляється елек­тричними генераторами на електростанціях та гальванічними  елементами спеціальних приладів — акумуляторів.

    Статична електрика— це заряди електрики, що накопи­чуються на виробничому обладнанні, предметах побуту, на тілі чи одязі людини внаслідок контактного або індуктивного впливу. Сила струму даного виду електрики, як правило, дуже мала, але потенціал напруги може бути досить великим. Внаслідок цього статична напруга може стати небезпечною для життя людини як на виробництві, так і в побуті.