Філософський практикум

Завдання: розгляньте вступні промови одного з найвідоміших професорів Києво-Могилянської академії Г. Кониського до власних курсів з різних філософських дисциплін. Зважаючи на те, що в цій Академії філософія вперше в українській культури відокремилася у самостійну сферу духовної діяльності людини, визначте її тогочасну структуру за такою моделлю:

Філософія

Основні види філософії

Основні розділи філософського знання

Внутрішні підрозділи кожного із розділів

Дайте визначення кожному з внесених у схему розділів і підрозділів філософії та порівняйте їх із сучасним підходом до структури філософського знання. Для цього складіть таку таблицю:

Назва розділу чи підрозділу	Визначення	Що вивчає	Який сучасний відповідник має — чи в якості розділу філософського знання, чи в якості самостійної наукової дисципліни (вкажіть)

[ФІЛОСОФІЯ]

ВСТУП

1. Філософія, — що стосується назви, — означає любов мудрості, оскільки філософ з грецької — любитель або друг мудрості. Ця назва взята у Піфагора, який перший користувався нею…

А з цієї назви, вважають деякі [автори], треба брати визначення філософії. Вони говорять, що філософія — це любов мудрості, а насправді таке пояснення не робить ніякого відрізнення філософії від якоїсь любові до мудрості; і відчужену від неї властивість душі ставить замість неї; бо філософія знаходить собі місце не у волі, в якій вміщена любов, а в інтелекті.

2. Отже, найкращим є визначення, яке подає Святий Дамаскін у 4-й кн. своєї діалектики з Арістотеля, кн. 10 «Метафізики», розділ 4, а саме таке: «Філософія є пізнанням речей, як вони є». Під назвою речей розуміється все, що може бути пізнане людським інтелектом. А те «як вони є» означає відмінність філософського пізнання, а саме: філософ намагається пізнати будь-яку річ так, щоб він мав пізнані її причини, з чого вона виникла чи постає, з чого складається і для якої мети існує. Речі не інакше одержують своє буття, як через свої причини.

3. Матерія [предмет], про яку говорить філософія, — це всі речі, як вони самі повинні бути причинами свого буття, або, якщо волієш сказати, є самі причини речей, бо займатись філософією означає не що інше, як досліджувати причини речей.

4. Загально і добре філософія поділяється на раціональну, моральну і натуральну.

Раціональна — це та, яка вчить керувати діями розуму; моральна — яка встановлює дії волі, тобто звичаї; натуральна — та, яка розглядає всі інші речі, які є в природі, і вона дуже обширна. Вона знову ділиться трояко: на фізику, математику і метафізику. Фізика розглядає тілесну природу. Математика говорить про її величину. Метафізика відноситься до духів, позбавлених матерії, до небесних сутностей, до самого Бога, наскільки їй можна; і вона досліджує найвищі роди речей, які хоч і знаходяться в тілах, однак властиві й безтілесним і, самі собою розглянуті інтелектом, не мають в собі нічого матеріального. Цей поділ добрий, як і достатній, бо охоплює своїм розглядом усі речі. і не залишає нічого, як буде видно тому, хто досліджує.

Крім того, треба знати, що з тих видів так поділеної філософії одні називаються теоретичними, або спекулятивними, які розглядають не що інше, як чисте пізнання речей, — такими є всі натуральні; а інші — практичними, або активними, які вчать щось правильно робити, — такими є раціональна і моральна [філософія].

5. А у викладі їх будемо дотримуватись того переліку, який, здається, більше полегшує навчання, а саме: перший трактат поставимо про діалектику, або логіку, яка є воротами до інших, проте так, щоб слідувати традиційній звичці філософів, подамо спершу вступ до логіки, тоді скажемо про метафізику, тому що об’єкт метафізики набагато загальніший від фізичного, а порядок навчання вимагає, щоб виклад ішов від більш загального до більш конкретного. Після цього викладемо фізику і тоді настанови етики.

Кониський Гр. Загальна філософія, поділена на чотири відділи // Філософські твори: в 2 т. — к., 1990.— т. 2 .— с. 44—46.

[МЕТАФІЗИКА]

ПЕРЕДМОВА

1. …Ця назва надана їй як через висоту дослідження, що піднімається якимсь чином над природою, так і через висоту самих речей, які розглядає, бо одні з них є цілком над матерією, а інші, хоч містяться в матеріальних, однак є понад смислом матерії і споріднені з чистими духами, і тому відповідають не цим чи тим, а всесвітові й усім речам, які є якимись найвищими родами. Метафізика означає знання понад природою, і тому правильно визначиш її так:

2. Метафізика — це споглядальна наука про речі, підняті над матеріальною природою.

Із цього видно, що матерією, або об’єктом її [метафізики], є все те, що поза матерією; а те, що поза матерією, треба розуміти двояко: реально і через смисл… Тому він повинен визначатися двояко. Перший — усе, що дійсно є поза матерією, як , добрі й злі ангели; а другий — все те, що є і в матеріальних речах, і в речах, позбавлених матерії. Але, розглянутий сам по собі, він абстрагується від обох, і таким є все те, що справді властиве речам і що можемо сказати про речі, але так загально, що це було властиве і матеріальним [речам], і нематеріальним, як «буття», «бути істинним» або «істинне», «бути добрим», «стосуватись» або «відноситись до чогось», «бути одним і тим самим», «бути цього чи іншого роду» <…>.

3. Згідно з цим подвійним поділом об’єкта, поділимо цю філософію на дві книги. Перша з них говоритиме про сутнє взагалі, його принципи, властивості й види, а саме: субстанцію та акциденцію. У другій розглядатиметься , тричі найкращий і найбільший, наскільки й силами якої природи його можна пізнати; водночас буде сказано дещо про ангелів.

Першу частину сучасні [філософи] називають онтологією, а другу — пневматологією…

Кониський Гр. Філософія надприродна, або Метафізика // Філософські твори: в 2 т. — к., 1990. — т. 2 — с. 510—512.

[ФІЗИКА]

ПЕРЕДМОВА, В ЯКІЙ ВИКЛАДАЄТЬСЯ НАЗВА, ПРИРОДА, ПРЕДМЕТ ФІЗИКИ, А ТАКОЖ МЕТОД І ПОДІЛ ЦІЛОГО ТВОРУ, ЗГІДНО З ПОДІЛОМ СУБ’ЄКТА

2. Фізика або фізіологія є споглядальною наукою про природні речі та їхню матеріальність; називається наукою, бо більшість її висновків необхідні, чи є в необхідній матерії, і виводить їх із причин, отже, доводить… Називається споглядальною, щоб ти не думав, що вона практична, як хибно деякі думають: хай навіть фізик у більшості випадків багато займається збором експериментальних [даних] і докладає великих зусиль, однак ці операції робить не задля себе і не самі по собі, а спрямовує їх на пізнання речей, як для своєї мети. Говориться: «матеріальних природних речей», ці слова містять відмінність фізики, бо речі нематеріальні і позбавлені матерії, якими є і ангели, породили собі в людей окрему науку, а саме: метафізику…

Щодо методу й поділу твору, то вони виходять із поділу самого об’єкта…

Поки розпочнемо цей виклад, щоб ми не упустили в такій великій кількості всю різноманітність речей, про які треба сказати, то цей наш твір поділимо на шість книг.

Перша трактуватиме про природне тіло взагалі. Тут [говориться] і про принципи, і про причини, також про афекти природного тіла. Друга — про тіло зокрема. Де спершу — про створення світу і його систему чи структуру, потім про небо і елементи.

Третя — про мішані неживі тіла. Де спершу про народження і знищення, потім про мішані недосконалі, або метеори, і досконалі, як метали, камені тощо.

Четверта — про живе тіло, де спершу [говориться] про душу взагалі, потім про душу рослин, або вегетативну, її властивості, потім про частини і види рослин.

П’ята — про тіло одушевлене чуттєвою нерозумною душею, де спершу йтиметься про чуттєву душу зокрема і її властивості, потім про види тварин (виклад про їхні частини, які найбільше спільні у тварин з людиною, віднесений до шостої книги).

Шоста, насамкінець, [говорить] про тіло, одушевлене розумною душею, або про людину, де спершу викладається анатомічна структура людського тіла і призначення його частин, потім [йдеться] про раціональну душу і властиві їй здатності та як в тілі вона ними користується. Тоді говориться про неї ж, як вона є поза тілом. Це загальний поділ фізики…