Визначення груп крові в системі ав0 за стандартними сироватками
На чисту білу площину, після відповідних записів склографом, нанести стандартні сироватки першої, другої і третьої груп крові двох серій. У кожну з крапель стандартної сироватки, кутом чистого предметного скла, внести в десять разів меншу кількість крові, а через 2-3 хвилини додати по одній краплі фізіологічного розчину. За появою аглютинації спостерігати протягом 5 хвилин. Встановити групу крові. Якщо аглютинація не відбулася із жодною строваткою – це І група крові, якщо відбулася із сироватками І і ІІІ груп – ІІ група крові, якщо відбулася із сироватками І і ІІ груп – ІІІ група крові. У випадку четвертої групи крові, провести додаткове визначення із стандартною сироваткою цієї групи.
Визначення груп крові в системі АВ0 за цоліклональними антитілами
Чисту білу площину склографом розділити на 2 сектори: анти-А, анти-В. Нанести у відповідний сектор по 1 краплі цоліклонів анти-А та анти-В. Куточком предметного скла внести в десять разів меншу кількість крові в обидві краплі цоліклонів. Спостереження за перебігом реакції провести, погойдуючи тарілку протягом 2,5 хвилини.
При І групі крові аглютинації не буде ні з цоліклоном анти-А, ні з анти-В, при ІІ групі крові аглютинація буде з цоліклоном анти-А, при ІІІ групі крові аглютинація буде зцоліклоном анти-В, при четвертій групі крові – з цоліклоном анти-А і з анти-В.
Визначення резус-фактора за цоліклональними антитілами
Нанести на чисту білу площину 1 краплю цоліклону анти-D. Куточком предметного скла внести в десять разів меншу кількість крові. Спостереження за перебігом реакції провести, погойдуючи тарілку протягом 2,5 хвилини. При резус-позитивній крові ангютинація відбудеться , при резу-негативній – ні.
VIDEO
Визначення резус-фактора за цоліклональними антитілами
Лейкоцитарні групи крові
а) загальні антигени лейкоцитів;
Це поділ людей за сукупністю лейкоцитарних антигенів.
Вперше відомості за лейкоцитарні групи одержав французький дослідник Dausset в 1954 р. Відкритий ним лейкоцитарний антиген увійшов в науку під назвою “Mac”.
Зараз налічується більше 40 антигенів лейкоцитів, які умовно поділяються на три антигенні системи:
1. Загальні антигени лейкоцитів.
2. Антигени гранулоцитів.
3. Антигени лімфоцитів.
1. Загальні антигени лейкоцитів (система НLА – human leucocyte antigene). Згідно рекомендацій ВООЗ використовують букво-цифрове позначення для антигенів,існування яких підтверджено в ряді лабораторій при паралельному дослідженні.
Генетично НLА-антигени належать до чотирьох підлокусів (А, В, С, D), кожний з яких об’єднує алельні антигени. Найбільш вивченими є сублокуси А і В. Наприклад, НLА-А1, НLА-А2, НLА-А3, НLА-В5, НLА-В7, НLА-В8.
Для першого підлокуса кількість антигенів становить 19, для другого – 20.
Антигени НLА знайдено крім лейкоцитів також в клітинах різних органів і тканин (шкірі, печінці, нирках, селезінці та інших). Невідповідність донора і реципієнта по тихантигенах супроводжується розвитком реакцій тканинних несумісностей. Тому їх використовують для тканинного типування при підборі для трансплантації донорів зподібним НLА-фенотипом. Крім того, невідповідність матері і плода по антигенах НLА-системи при повторних вагітностях обумовлює утворення антилейкоцитарнихантитіл, які можуть приводити навіть до загибелі плода.
б) антигени гранулоцитів, лімфоцитів.
2. Антигени гранулоцитів. Ця система антигенів характерна тільки для клітин мієлоїдного ряду, як у кістковому мозку, так і в крові.
Відомо три гранулоцитарних антигени, тобто 3 групи крові в цій антигенній системі: NА-1, NА-2, NА-3.
Встановлено, що антитіла проти антигенів гранулоцитів мають значення при вагітності, викликаючи короткочасне зниження кількості нейтрофілів новонародженого.
Якщо не враховувати загальних антигенів лейкоцитів і антигенів гранулоцитів то можуть бути фібрильні посттранфузійні реакції обумовлені тим, що реципієнт має всироватці антитіла проти антигенів і внаслідок їхньої взаємодії будуть виділятися пірогенні речовини.
3. Лімфоцитарні антигени, характерні тільки для клітин лімфоїдної тканини.
Відомий, поки що, один антиген з цієї групи, який має позначення LYDI. Він зустрічається в людей з частотою біля 36 %. Значення цієї групи антигенів втрансфузіології і трансплантології залишається маловивченим.