4. Проблема людини та нації в творчості Кирило-Мефодіївського товариства. Філософські погляди т.Шевченка План

Визначну роль в суспільно-політичному житті України зігра­ло Кирило-Мефодіївське товариство - таємна антикріпосницька орга­нізація, що була створена в Києві в січні 1846 р. його засновника­ми були М.Костомаров, В.Білозерський, П.Куліш. В квітні до нього вступив Т.Шевченко. Члени товариства відрізнялись за своїми пог­лядами, але одностайні були щодо необхідності ліквідації кріпос­ництва, національного визволення українського народу. В програм­них документах "Статут і правила товариства", а також в "Книзі буття українського народу" розвивались ідеї щодо самобутності ук­раїнців, необхідності встановлення справедливого суспільного ла­ду, де всі люди будуть рівними, а земля буде власністю народу. Лі­беральне крило товариства, на противагу радикалам, не вважало за можливе революційні дії проти царизму, просвітники наполягали на необхідності йти в народ, до селян, пропагувати ідеї народного правління. Царський уряд жорстоко розправився з товариством в 1847 р.

Т.Г.Шевченко /1814-1861 рр./ - видатний український поет, художник, мислитель, революційний демократ, творчість якого має величезне значення для становлення і розвитку духовності україн­ського народу. Рекомендується ознайомитись з творами великого Коб­заря, звернути увагу на еволюцію його поглядів. Поетична творчість Шевченка відображала думи і сподівання українського народу, являла собою певною мірою прапор класової і національно-визвольної бо­ротьби. Кріпацтво і самодержавство він вважав основною причиною соціальних і економічних проблем в Російській імперії. Протягом всього свого життя він був непримиренним противником царизму, на­ціонального і соціального гноблення, рішуче відстоював почуття національної гідності, боровся за національну свободу. Поет висо­ко цінував вільний дух українського народу, уособленням якого вважав Запорізьку Січ. Ідея свободи - центральна в його творчості.

Зверніть увагу на погляди Шевченка, що стосуються проблем соціального прогресу, пов'язаного з прогресом техніки, промисло­вості. Філософські погляди поета дуже складні, в центрі уваги на­самперед людина, її багатий духовний світ, її свобода, щастя і до­ля. Елементи матеріалізму переплітаються з ідеалізмом, звернення до бога - з критикою релігії. Шевченко відіграв величезну роль у розвитку української літератури і мистецтва, в поширенні рево­люційно-демократичної ідеології в Україні.

5. Філософія серця п.Юркевича та його ставлення до матеріа­лізму л.Фейєрбаха та м.Чернишевського План

Відомим філософом другої половини XIX ст. був П.Юркевич /1827-1874 рр./, професор Київської духовної академії. В 1860 р. він опублікував статтю "З науки про людський дух", де виступив проти матеріалізму Л.Фейєрбаха та М.Чернишевського. Юркевича не задовольняла не тільки матеріалістична, але й ідеалістична філосо­фія, він критикує діалектику Гегеля. В його філософській системі центральною фігурою є індивідуальна особа, суть якої становить не розум, а серце. Оскільки в основі світу лежить божественна мета, яку здійснюють люди, то вона може бути пізнана не головою, а сер­цем. Між мозком і душевною діяльністю, вважав Юркевич, існує не причинний зв’язок, а лише ідеальний, "доцільний", в основі якого лежить духовна суть. Юркевич вважає неможливим, щоб свідомість походила з матерії. Таким чином активно виступає проти матеріаліз­му взагалі, стверджуючи, що той неспроможний зрозуміти суть сві­домості, руху і дати правильну картину світу.

Таким чином, філософські погляди Юркевича можна охарактеризу­вати як телеологічний ідеалізм. Біблію він вважає єдиним шляхом до знання. Істину ми маємо, пише філософ, в біблійному вченні про серце, де зосереджується духовне життя людини.

Філософські погляди Юркевича, який пізніше викладав в Москов­ському університеті, вплинули на формування поглядів російських філософів. В.С.Соловйов /1853-1900 рр./, представник об'єктивно­го ідеалізму, засновник так званої "філософїї всеєдності". Голов­на його праця - "Виправдання добра". Філософська система склада­ється з трьох частин - вчення про моральність, про знання, про красу. Він прагне поєднати в одне ціле філософію, науку і теоло­гію.

Надзвичайно складна система наслідує ідеї платонізму - "цар­ство вічних ідей", яке є інше буття бога. Природа є породженням "світової душі", результатом гріхопадіння, відходу від бога. Лю­дина пов’язана з двома світами - природним і божественним, з першого вона вийшла, до другого прагне. Ідеальним втіленням бога у людині є Христос. Завдання християнської релігії полягає в об'єд­нанні світу в боголюбстві.

Творений, гріховний світ, що "відпав" від бога, еволюційним шляхом знову збирається в єдине ціле, він проходить декілька сту­пенів: мінеральне царство, рослинне царство, тваринне царство, людське царство, божественне царство. Існує, таким чином, світовий прогрес, єдність Всесвіту, його прагнення до бога - відродження всеєдності. Зверніть увагу на моральні погляди цього християнського філософа, зокрема його твердження, що стимулом до морального способу життя є впевненість людини у розумній підставі свого існування. Моральна людина живе заради того, щоб творити добро.