3. Теоретико-методологічні проблеми механізму фінансового права у системі правових відносин.

На думку С.С. Алексєєва, механізм правового регулювання – це взята в єдності система правових засобів, за допомогою якої забезпечується результативний вплив на суспільні відносини. Механізм правового регулювання відображає діяльні сну сторону процесу перетворення нормативності права в упорядкованість суспільних відносин. При цьому правове регулювання являє собою довготривалий процес, який розкладається на стадії, на кожній з яких працюють особливі юридичні засоби, що в сукупності складають механізм правового регулювання.

Більшість вчених одностайно висловлюються стосовно основних стадій правового регулювання: а* стадія прийняття норми права; б* стадія виникнення суб’єктивних прав і суб’єктивних юридичних обов’язків; в* стадія реалізації суб’єктивних прав і суб’єктивних юридичних обов’язків. В той же час, в роботах деяких вчених, зокрема С.С. Алексєєва, О.І. Процевського, С.А. Комарова, М.М. Марченко, можна зустріти твердження про наявність додаткової або факультативної стадії правового регулювання – стадія застосування права. Застосування права є особливою формою право реалізації, яка використовується тоді, коли традиційні і безпосередні форми реалізації норм права є недостатніми. Наприклад, реалізація правоохоронних норм практично неможлива без належної оцінки і відповідних дій державних органів. В той же час, стадія застосування права може бути і відсутньою, якщо здійснення прав і виконання обов’язків суб’єктами правовідносин здійснюється належним чином і без втручання компетентних органів.

Відповідно стосовно кожної стадії можна виділити основні елементи механізму правового регулювання, за допомогою яких, кожна стадія набуває завершеного вигляду.

Так, стадія прийняття норми права отримує своє вираження в конкретній правовій нормі, відповідно, першим елементом механізму правового регулювання є безпосередньо норма права. На другій стадії (виникнення суб’єктивних прав та суб’єктивних юридичних обов’язків* зароджується наступний елемент – правовідношення. Необхідно відмітити, що не всі норми права направлені на виникнення правовідносин. Існує певна група правових норм, приписи яких покликані утриматися суб’єктів від вступу в певні відносини (норми, які містять юридичні заборони*.

Стадія реалізації суб’єктивних прав та суб’єктивних юридичних обов’язків оформлюється в третій елемент механізму правового регулювання – акт реалізації прав та обов’язків. Зазначена стадія за своїм значенням займає центральне місце в механізмі правозастосування.

У випадку, якщо в дію вступає додаткова стадія – застосування права, в механізмі правового регулювання виникає четвертий елемент – акт застосування права.

Всі стадії правового регулювання та відповідні їм елементи механізму правового регулювання пов’язані між собою єдиними принципами здійснення, єдиним правовим середовищем реалізації, єдиними методами та способами, за допомогою яких здійснюється процес реалізації права. Дії суб’єктів права на протязі функціонування механізму правового регулювання підпорядковуються і узгоджуються з методами правового регулювання. За допомогою методів правового регулювання всі елементи механізму правового регулювання отримують цілеспрямованість.

С.С. Алексєєв зазначає, що методи правового регулювання є субстанціональними, невід’ємними від правової матерії. Вони виражають саму суть, стержень того чи іншого юридичного режиму регулювання, відповідно в системі права вони слугують тим об’єднуючим началом, яке компонує правову матерію в головні структурні підрозділи – галузі права.

Особливе значення в системі механізму правового регулювання методам відводить В.М. Горшенев. На його думку, право впливає безпосередньо не на суспільні відносини і навіть не на поведінку учасників цих відносин, а на волю сторін, їх здатність свідомо та ціле направлено керувати своєю поведінкою, направляти її для досягнення потрібного результату. В такому розумінні метод правового регулювання являє собою зв’язок між державною волею та волею індивіда, волею керуючого та керованого суб’єктів.

Подібної точки зору дотримується і А.І. Процевський, на думку якого, метод розкривається тільки в характері норм, які визначають співвідношення волі суб’єктів та їх правове положення в правовідношенні. Іншими словами, правове регулювання – це вплив, метод – спосіб такого впливу.

Джерелом формування способів правового впливу на суспільні відносини є норма права. Держава, фіксуючи в нормі права певний варіант поведінки учасників урегульованих суспільних відносин, одночасно передбачає, який стан волі має бути вибраний для організації взаємовідносин сторін та досягнення результату правового регулювання. Спосіб правового регулювання, який міститься в нормі отримує свій вираз, як правило, в диспозиції та санкції. Гіпотеза слугує об’єктивною підставою яка впливає на вибір державою конкретного методу правового регулювання.

Отримуючи правове закріплення в нормах права, метод правового регулювання проявляється в наступних елементах механізму правового регулювання, зокрема, у правовідношенні. Реалізація норми права найчастіше відбувається у правовідношенні. Хоча в теорії права описані й інші форми прояву правової норми (стосовно норм, в яких містяться заборони*. До складу елементів, які входять в структуру правовідношення включають: 1* суб’єкти (учасники*; 2* об’єкт; 3* зміст.