36

Вступ

Жодне суспільство не може існувати без технічного законодавства та нормативних документів, які регламентують правила, процеси, методи виготовлення та контролю продукції, а також гарантують безпеку життя, здоров’я і майна людей і навколишнього середовища. Стандартизація якраз і є тією діяльністю, яка виконує ці функції.

Стандартизація і є своєрідним відображенням об’єктивних законів еволюції технічних засобів і матеріалів. Вона не є вольовим актом, який нав’язують технічному прогресу ззовні, а випливає як неминучий наслідок добору засобів, методів і матеріалів, що забезпечують високу якість продукції на даному рівні розвитку науки та техніки. З роками з’являються нові методи виробництва та матеріали, що призводить до заміни старих стандартів новими. В цьому безперервному процесі головна мета полягає в тому, щоб на якому завгодно етапі економічного розвитку суспільства створювати якісні вироби при масовому їх виготовленні.

Таким чином, об’єктивні закони розвитку техніки та промисловості неминуче ведуть до стандартизації, яка є запорукою найвищої якості продукції, що може бути досягнута на даному історичному етапі. Завдяки стандартизації суспільство має можливість свідомо управляти своєю економічною та технічною політикою, домагаючись випуску виробів високої якості.

В умовах науково-технічного прогресу стандартизація є унікальною галуззю суспільної діяльності. Вона синтезує в собі наукові, технічні, господарські, економічні, юридичні, естетичні та політичні аспекти. В усіх промислово розвинених країнах підвищення рівня виробництва, поліпшення якості продукції та зростання життєвого рівня населення тісно пов’язані з широким використанням стандартизації.

Тема 1. Сутність і значення стандартизації

Мета, принципи й основні завдання стандартизації

Метою стандартизації в Україні є забезпечення безпеки для життя та здоров’я людини, тварин, рослин, а також майна й охорони довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів національних ресурсів та відповідності об’єктів стандартизації своєму призначенню, сприяння усуненню технічних бар’єрів у торгівлі. Національна політика у галузі стандартизації базується на таких принципах:

• забезпечення участі фізичних і юридичних осіб в розробленні стандартів і вільного добору ними видів стандартів;

• відкритості та прозорості процедур розроблення та прийняття стандартів з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

• доступності стандартів та інформації щодо них для споживачів;

• відповідності стандартів законодавству;

• адаптації до сучасних досягнень науки та техніки з урахуванням стану національної економіки;

• пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних і регіональних стандартів;

• дотримання міжнародних і європейських правил і процедур стандартизації;

• участі у міжнародній (регіональній) стандартизації.

Об’єкти стандартизації

Об’єктами національної стандартизації є:

а) об’єкти організаційно-методичні та загально технічні, в тому числі:

• організація проведення робіт зі стандартизації;

• термінологічні системи різних галузей знань і діяльності;

• класифікація та кодування техніко-економічної та соціальної інформації;

• системи та методи забезпечення якості та контролю якості (вимірювань, аналізу), методи випробувань;

• метрологічне забезпечення (метрологічні норми, правила, вимоги, організація робіт);

• вимоги техніки безпеки, гігієни праці, ергономіки, технічної естетики;

• системи технічної й іншої документації загального використання, єдина технічна мова;

• системи величин і одиниць;

• вимоги до захисту прав споживачів, охорони праці, ергономіки, технічної естетики;

• інформаційні технології, включаючи програмні та технічні засоби інформаційних систем.

Категорії нормативних документів зі стандартизації

Нормативні документи зі стандартизації розподіляють за такими категоріями :

• державний (національний) стандарт України — ДСТУ;

• державний (національний) класифікатор – ДК;

• стандарт організації – СОУ;

• технічні умови – ТУУ;

• стандарт наукового, науково-технічного або інженерного товариства чи спілки – СТУ;

• галузеві стандарти України — ГСТУ;

• міждержавний стандарт – ГОСТ;

• стандарт міжнародної організації зі стандартизації – ISO;

• стандарт міжнародної електротехнічної комісії – IEC;

• стандарт європейського комітету зі стандартизації – EN.

• достовірні довідкові дані про властивості речовин та матеріалів;

• продукція міжгалузевого призначення та широкого вжитку;

• складові елементи народногосподарських об’єктів державного значення, в т.ч. банківсько-фінансова система, транспорт, зв’язок, енергосистема, охорона навколишнього природного середовища, вимоги до вживаних природних ресурсів, оборона тощо;

• об’єкти державних соціально-економічних і державних науково-технічних програм.

Державні стандарти України розробляють на організаційно-методичні та загально технічні об’єкти, а саме:

• організація проведення робіт зі стандартизації, науково-технічна термінологія, класифікація та кодування техніко-економічної та соціальної інформації, технічна документація, інформаційні технології, організація робіт з метрології, достовірні довідкові дані про властивості матеріалів і речовин;

• вироби загальномашинобудівного застосування;

• складові елементи народногосподарських об’єктів державного значення (банківсько-фінансова система, транспорт, зв’язок, енергосистема, охорона навколишнього природного середовища, оборона тощо);

• продукцію міжгалузевого призначення;

• продукцію для населення та народного господарства;

• методи випробувань.

Державні стандарти України містять обов’язкові та рекомендовані вимоги.

До обов’язкових належать:

• вимоги, що стосуються безпечності продукції для життя, здоров’я та майна громадян, й сумісності та взаємозамінності, охорони навколишнього природного середовища, і вимоги до методів випробувань цих показників;

• вимоги техніки безпеки та гігієни праці з посиланням на відповідні норми та правила;

• метрологічні норми, правила, вимоги та положення, що забезпечують достовірність і єдність вимірювань;

• положення, що забезпечують технічну єдність під час розроблення, виготовлення, експлуатації або застосування продукції.

Обов’язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню на всій території України. Рекомендовані вимоги державних стандартів України підлягають безумовному виконанню, якщо:

• це передбачено чинними актами законодавства;

• ці вимоги включено до договорів на розроблення, виготовлення та поставку продукції;

• виробником (постачальником) продукції документально заявлено про відповідність продукції цим стандартам.

Державні стандарти затверджує Держспоживстандарт України, а стандарти в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів — Мінбудархітектури України. Державні стандарти та зміни до них підлягають державній реєстрації в Держспоживстандарті України та публікують українською мовою з автентичним текстом російською мовою.

До державних стандартів України прирівнюють державні будівельні норми та правила, а також державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації. Як державні стандарти України використовують також державні стандарти колишнього Союзу (міждержавні стандарти), передбачені угодою про проведення країнами СНД погодженої політики у галузі стандартизації, метрології та сертифікації. Республіканські стандарти УРСР застосовують як державні до їх заміни чи скасування. Галузеві стандарти розробляють на продукцію за відсутності державних стандартів України чи в разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.

Стандарти науково, науково-технічного або інженерного товариства чи спілки розробляють у разі необхідності поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень, отриманих в окремих галузях знань чи професійних інтересів. Галузеві стандарти, як і стандарти науково-технічних і інженерних товариств (спілок), не повинні суперечити обов’язковим вимогам державних стандартів і підлягають державній реєстрації в Держстандарті України. Технічні умови — нормативний документ, який розробляють для встановлення вимог, що регулюють стосунки між постачальником (розробником, виробником) продукції, для якої відсутні державні чи галузеві стандарти (або в разі необхідності конкретизації вимог документів).

Види стандартів

Відповідно до специфіки об’єкта стандартизації, складу та змісту вимог, встановлених до нього, для різних категорій нормативних документів з стандартизації розробляють стандарти таких видів:

• основоположні;

• на продукцію, послуги;

• на процеси;

• методів контролю (випробувань, вимірювань, аналізу).

Основоположні стандарти встановлюють організаційно-методичні та загально технічні положення для визначеної галузі стандартизації, а також терміни та визначення, загально технічні вимоги та правила, норми, що забезпечують впорядкованість, сумісність, взаємозв’язок і взаємопогодженість різних видів технічної та виробничої діяльності під час розроблення, виготовлення, транспортування й утилізації продукції, охорону навколишнього природного середовища. Стандарти на терміни та визначення всіх категорій, крім державних, до їх затвердження підлягають погодженню з Держспоживстандартом України, а в галузі будівництва — з Мінбудархітектури України.

Стандарти на продукцію, послуги встановлюють вимоги до груп однорідної або конкретної продукції, послуги, які забезпечують її відповідність своєму призначенню.

Стандарти на процеси встановлюють основні вимоги до послідовності та методів (засобів, режимів, норм) виконання різних робіт (операцій) у процесах, що використовують у різних видах діяльності та які забезпечують відповідність процесу його призначенню.

Стандарти на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу) встановлюють послідовність робіт, операцій, способи (правила, режими, норми) та технічні засоби їх виконання для різних видів та об’єктів контролю продукції, процесів, послуг.

Застосування нормативних документів в Україні

Стандарти повинні використовувати на всіх стадіях інформаційної та інших видах діяльності. Державні стандарти на території України застосовують всі організації, установи, підприємства незалежно від форм власності та підпорядкування, громадяни-суб’єкти підприємницької діяльності, міністерства (відомства), органи державної виконавчої влади, на діяльність яких поширюється їх дія. Галузеві стандарти на території України застосовують для підприємств (установ, організацій) галузі управління органу, який їх затвердив, та на їхні підприємства-суміжники, а також на добровільних засадах інші підприємства та громадяни-суб’єкти підприємницької діяльності. Стандарти наукового, науково-технічного або інженерного товариства чи спілки застосовують добровільно підприємств, окремі громадяни-суб’єкти підприємницької діяльності, які вважають доцільним використовувати нові передові засоби, технології, методи тощо, вимоги до яких містяться в цих стандартах. Використання, цих стандартів для виготовлення продукції можливе лише за згодою замовника або споживача цієї продукції, що закріплено договором або іншою угодою.

Технічні умови використовують підприємства незалежно від форм власності та підлеглості, громадяни-суб’єкти підприємницької діяльності за договірними зобов’язаннями або ліцензіями на право виготовлення та реалізації продукції (надання послуг). Стандарти організації застосовують лише на конкретні юридичні особи, що входять до складу об’єднань (концернів, асоціацій), які затвердили ці стандарти. Міжнародні, міждержавні та регіональні стандарти, національні стандарти інших країн застосовують в Україні в межах її міжнародних договорів за порядком, який встановлює Держспоживстандарт України.

Дозволяють застосування цих стандартів і стандартів фірм інших країн для виготовлення та поставки продукції на експорт за пропозиціями споживачів (замовників) цих країн на договірних (контрактних) засадах у відповідності з законодавством у галузі захисту авторських прав визнаним на міжнародному рівні. В разі поставки продукції на експорт відповідно до вимог міжнародних, регіональних і національних стандартів інших країн або стандартів фірм зарубіжних країн, які встановлені у контрактах на поставку, за пропозицією споживача (замовника) слід виконувати обов’язкові вимоги державних стандартів України під час виготовлення продукції, її зберігання та транспортування на території України. Продукція підприємств України або громадян-суб’єктів підприємницької діяльності не підлягає реалізації за призначенням, якщо вона не відповідає обов’язковим вимогам, передбаченим чинними стандартами або технічними умовами.

Продукція, яку імпортують, повинна відповідати обов’язковим вимогам державних або галузевих стандартів України щодо безпеки та охорони навколишнього природного середовища.