Міністерство освіти і науки України
Київський національний економічний університет
Криворізький економічний інститут
Методичні вказівки
з дисципліни Безпека життєдіяльності
Тема: “Структурно-функціональна організація людини з точки зору безпеки”
для студентів всіх спеціальностей денної та заочної форми навчання
(для самостійної роботи)
Затверджено на засіданні кафедри РПС і ТВ
Кривій Ріг - 2010 р.
Методичні вказівки для самостійної роботи всіх студентів з дисципліни “Безпека життєдіяльності”.
Укладач: доцент, к. м. н. Пліщенко С.С.
Рецензент: доцент, к. т. н. Клімович Г.Б.
Відповідальний за випуск:
зав. кафедрою, доцент, к. г. н. Плотніков О.В.
В процесі життя, різноманітних видів діяльності людина постійно перебуває під впливом небезпек, як реальних, так і потенційних. Научно-технічна революція озброїла людину технікою, підвищила її могутність, її відносини з природним середовищем ________ значної трансформації. Мало того, в процесі свого розвитку людина створила широкий спектр загроз власному життю і здоров’ю, та й в процесі еволюції людина втратила підсвідоме відчуття небезпеки.
Людина постійно взаємодіє з довкіллям, пристосовуючи його до себе, але й безпосередньо залежить від нього. Процес активної взаємодії з навколишнім середовищем багато в чому залежить від фізіологічного та психологічного стану людини.
В зв’язку з цим розглянемо питання людини, як елемента “системи” Людина – життєве середовище.
Поняття про аналізатори.
На людину постійно діє великий потік зовнішніх та внутрішніх подразників. Прийняти цю інформацію і правильно зреагувати на неї людині дають змогу її органи чуттів. Згідно з цією інформацією людина може гнучко та своєчасно змінювати свої життєві процеси, а зв’язок людини з навколишнім середовищем здійснюється з допомогою аналізаторів.
Аналізатори складаються із рецепторів, шляхів, по яких передається збудження, і спеціальних зон кори головного мозку, де породжується відчуття й відбувається розрізнення подразнень. Двосторонній зв’язок між рецепторами та мозковим закінченням забезпечує саморегуляцію аналізаторів. Парність аналізаторів забезпечує високу надійність їх роботи.
У людини є рецептори, які сприймають електромагнітні коливання (фоторецептори розташовані в сітківці ока), механічні коливання повітря (фоторецептори вуха), дотику (тактильні рецептори), змін положення тіла (рецептори вестибулярного апарату), хеморецептори, терморецептори. Больові рецептори збуджуються механічними, хімічними та температурними подразниками.
Спільні властивості аналізаторів.
Аналізатори мають ряд властивостей:
надзвичайно висока чутливість до адекватних подразників. Такий рівень чутливості в техниці, в багатьох випадках, поки ще недосягнений. Мірою кількісної оцінки чутливості є порогова інтенсивність подразника, дія якого викликає відчуття;
усі аналізатори мають диференціальну чутливість, тобто виявляють відмінність за інтенсивністю подразника. Існує диференціальний поріг – це найменша величина, на котру необхідно змінити силу подразника, щоб викликати мінімальну зміну відчуття. Це положення вперше запропонували німецький фізіолог Е. Вебер та німецький фізик Г.Фехнер, які показали, що інтенсивність наших відчуттів пропорційна логарифму інтенсивності подразника. Це положення увійшло в фізіологію як закон Вебера-Фехнера.
S = KLnr + C
де S – величина відчуття, r – вихідна величина сигналу, К і С – константи;
аналізатори пристосовують рівні своєї чутливості до інтенсивності подразника. Ця властивість дістала назву адаптації. Завдяки адаптації при високих інтенсивностях діючих подразників чутливість знижується, при низьких – підвищується;
аналізаторам притаманна здатність тренуватися. Ця властивість полягає як у підвищенні чутливості, так і в прискоренні адаптаційних процесів;
дуже своєрідною властивість аналізаторів є здатність їх певний час зберігати відчуття після припинення дії подразника;
аналізатори за умови нормального функціонування перебувають у постійній взаємодії. Саме завдяки цій здатності люди позбавлені деяких аналізаторів, живуть повноцінним життям.
У сучасній фізіології розрізняють вісім аналізаторів: зоровий, слуховий, вестибулярний, смаковий, нюховий, шкіряний, руховий і вісцеральний.