27.Сліди знарядь злому та інструментів

.Засоби вчинення злочину – це матеріальні об'єкти, які використо­вують для досягнення злочинного результату. Це можуть бути со­кира, камінь, палиця, відмичка, автомобіль, вибухівка, отруйна чи сильнодіюча речовина.

Криміналістична трасологія об'єктом дослідження вважає знаряд­дя злому, зброю, транспортні засоби, інструменти та предмети.

Знаряддя злому – це спеціально виготовлені, перероблені чи при­стосовані для умисного застосування під час вчинення злочинів засо­би (лом, "балерина", "клешня рака"). До знарядь злому не належать інструменти, які можуть бути використані для здійснення злому. На­приклад, сокира, стамеска можуть бути засобами вчинення злочину, але не знаряддями злому. Від знарядь злому необхідно відрізняти та­кож предмети (скажімо, камінь, палицю), що не є інструментами, тоб­то не пристосовані для трудової діяльності, але можуть бути застосо­вані з метою злому. За механізмом утворення слідів засоби вчинення злочину поділяються на такі:

• знаряддя (знаряддя злому, інструменти та прилади, предмети);

• зброя (вогнепальна, холодна);

• джерела підвищеної небезпеки (транспортні засоби, механізми, обладнання виробничого та побутового призначення);

• фізичні явища (електричний струм, випромінювання, сильно­діючі та отруйні речовини);

• явища природи (землетрус, вогонь, вода).

Сліди засобів вчинення злочину утворюються здебільшого внас­лідок механічної дії. Розрізняють такі види руху засобів вчинення зло­чину: прямолінійний, прямолінійно-поступальний, зворотно-посту­пальний, обертально-поступальний і обертання-котіння. Кожному виду руху відповідають певні сліди.

У разі прямолінійного руху об'єкт, що утворює сліди, переміщуєть­ся перпендикулярно до об'єкта, який сприймає їх, і утворює слід тис­нення внаслідок формування, руйнування, залишкової деформації, нашарування, перерозподілу частин речовини, зміни та перебудови внутрішньої структури об'єкта.

Під час прямолінійно-поступального руху об'єкт, що утворює сліди, переміщується під дією двох сил, спрямованих по вертикалі та горизонталі, уздовж поверхні, сприймає сліди і водночас тисне на по­верхню. У результаті утворюються сліди ковзання у вигляді системи валиків і рівчачків.

При зворотно-поступальному русі об'єкт, що утворює сліди, по черзі змінює напрям горизонтального руху, а під дією вертикальної сили роз­різає предмет. У результаті утворюються сліди розпилу чи тертя.

При обертально-поступальному русі об'єкт, що утворює сліди, обертається і водночас переміщується прямолінійно.

У разі обертання-котіння об'єкт, що утворює сліди, обертаючись навколо осі, переміщується по поверхні, що сприймає сліди, утворю­ючи поверхневі або об'ємні сліди котіння Гусеничний транспорт утворює сліди за схемою прямо­лінійного руху, а сліди полозкового транспорту утворюються так само, як сліди ковзання при прямолінійно-поступальному русі.

Сліди знарядь злому та інших засобів вчинення злочинів фіксують на основі загальних правил і прийомів за допомогою фотографуван­ня, вимірювання, опису, копіювання, моделювання, вилучення слідів разом з предметом. Для моделювання слідів на дереві найчастіше застосовують пластилін, пасту К, сієласт, стене і віск. На металевих об'єктах використовують легкоплавкий метал – сплав Вуда, який застосовують у зубопротезній практиці, пасту К, сієласт та ін. Однак рекомендується вилучати сліди разом з предметом. Забарвлені сліди та сліди контакту знарядь обов'язково потрібно вилучати з предме­том, на якому вони залишені.

28.Сліди транспортних засобів поділяють за видами транспорту (са­мохідним і несамохідним). Кожний з них поділяють на колісний, гу­сеничний і полозковий. Колісний транспорт залишає сліди котіння, гусеничний – тиснення, полозковий – ковзання. Сліди котіння та тиснення можуть бути об'ємними, поверхневими та забарвленими; інколи об'ємні сліди містять частинки речовини, яка відрізняється від матеріалу, що формує слід. Сліди транспортних засобів містять озна­ки ходової частини транспорту: вид, ширину колії, базу транспорт­ного засобу, кількість осей і коліс, модель шин.

Слід одного колеса, трака, полоза називають біговою доріжкою. Дві паралельно розташовані бігові доріжки утворюють колію. Від­стань між осями транспортного засобу називають базою. Вимірюють її між слідами передніх і задніх коліс, які утворюються на місці сто­янки транспорту. Ширина колії – це конструктивна ознака. її вимі­рюють між центрами доріжок, а якщо колія складається зі спарених доріжок – від лінії відліку, проведеної між біговими доріжками. У обіговій доріжці виокремлюють ширину протектора, тобто шири­ну малюнка, який утворюється у сліді, і загальну ширину сліду, яку називають шириною бігової доріжки.

Слід гальмування – це довжина бігової доріжки від початку гальму­вання транспорту до повної його зупинки. Цей слід складається з двох частин. Перша відображає початок гальмування; у ній слід переривча­стий, бо колесо повністю не заблоковане і продовжує обертатися. Пізніше воно повністю припиняє обертатись і ковзає по дорозі, утво­рюючи другу частину – слід ковзання, який ще називають слідом юза. Сліди транспортних засобів фіксують фотографуванням, вимірю­ванням, описом, копіюванням, моделюванням, вилученням сліду ра­зом з предметом. На місці дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) виготовляють панорамним способом слід бігової доріжки, довжина якої дорівнює довжині кола колеса, детально фіксують особливості будови малюнка протектора і виготовляють зліпки цієї частини слі­ду. Поверхневі сліди, наприклад пилові, переносять на копіювальні дактоплівки (ошкурену гуму, липкі плівки, фотопапір). На місці ДТП потрібно фіксувати ширину бігової доріжки, ширину протектора, його малюнок, ширину колії, базу транспортного засобу, частинки вантажу, що відокремилися, плями мастил, шматки скла від фар, ча­стинки грунту, мікро- та макрочастинки тощо.

29. огляд і попередне дослідження слідів .опис слідів в протоколі оглядуРобота зі слідами на місці події підпорядковується єдиним прави­лам. З предметом – носієм сліду – треба поводитися так, щоб не залишати власних слідів і не пошкодити тих, що є. Під час досліджен­ня важливо дотримуватися такого порядку фіксації слідів: спочатку фіксують сліди запаху, мікрочастинок, потім – сліди папілярних узорів і решту слідів. Перед попереднім дослідженням сліди фотогра­фують, вимірюють і описують у протоколі, а після цього сліди вилу­чають копіюванням, моделюванням або в натурі.

Трасологічну експертизу здійснюють експертні криміналістичні підрозділи. Об'єктами її є сліди-відображення та сліди-предмети, а також мікрооб'єкти. Тип слідів зумовлює вид дослідження та експер­тизи. Сліди пальців рук досліджують за допомогою дактилоскопічної експертизи; сліди знарядь злому на перешкодах, замках, пломбах, а також сліди транспортних засобів – трасологічної експертизи. До­сліджують слід (його відбиток на плівці, копію, зліпок), виявлений на місці події, і експериментальні зразки предмета, який розшукують. Найчастіше вивчають безпосередньо об'єкт. Колеса транспортного засобу прокочують на паперовій смузі, яку подають на експертизу як зразок. Зразки ходи людини відбирають на стрічках паперу чи ґрунті, сліди фотографують панорамним методом, а знімки дослід­жують.

Методика трасологічного дослідження, так само як і інша іденти­фікація, складається з окремих і порівняльних досліджень, оцінки ре­зультатів і формулювання висновків. Під час окремого дослідження експерт за допомогою досліджуваного об'єкта робить експеримен­тальні зразки – тиснення, ковзання, дотримуючись механізму утво­рення сліду, який досліджують. Для порівняння застосовують об'єм­не лінійне зміщення, порівняння, інколи накладання. Результати порів­няльного дослідження ілюструються фотознімками, виготовленими на оптичних приладах. Трасологічна експертиза розв'язує такі зав­дання:

• ідентифікаційні, пов'язані зі встановленням тотожності об'єкта, що утворює сліди, за слідами-відображеннями;

• діагностичні, пов'язані з механізмом утворення сліду, величи­ною прикладеної сили, часом утворення сліду, взаємним розмі­щенням знаряддя вчинення злочину і об'єкта, що сприймає слі­ди, послідовністю нанесення слідів, напрямом руху об'єкта, що утворює слід (транспорту, знарядь злому тощо).