
- •Лекція 1. Предмет, метод і завдання дисципліни.
- •Поняття про предмет дослідження науки «Регіональна економіка».
- •Місце дисципліни в системі наукових дисциплін, його мета і завдання.
- •Теоретико-методологічні основи «Регіональної економіки».
- •Лекція 2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів.
- •Економічні закони і закономірності розміщення продуктивних сил.
- •Принципи розміщення продуктивних сил.
- •Фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів
- •1. Сировинний фактор
- •2. Паливно-енергетичний фактор
- •3.Водний фактор
- •4.Фактор робочої сили (трудовий)
- •5. Споживчий фактор
- •6. Транспортний фактор
- •7. Фактор науково-технічного прогресу
- •8.Фактор ринкової кон`юнктури
- •9.Фактор економіко-географічного положення
- •10. Екологічний фактор
- •Лекція 3. Економічне районування та територіальна організація господарства.
- •Основні форми територіальної організації господарства.
- •Основи економічного районування.
- •Лекція 4. Регіон в системі територіального поділу праці.
- •Нові парадигми та концепції регіону.
- •Типологізація регіонів.
- •Поняття про територіальний поділ праці.
- •Територіальний поділ праці як основа формування економічних районів.
- •Лекція 5. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики.
- •Поняття регіональної економіки та регіональної політики.
- •Регіональна економічна політика, її сутність та завдання.
- •Напрями регіональної політики.
- •Лекція 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики.
- •Проблеми реалізації регіональної економічної політики.
- •Механізм реалізації регіональної економічної політики держави.
- •Державне регулювання соціально-економічного розвитку регіонів.
- •Місцеві бюджети як фінансова основа соціально-економічного розвитку регіону.
- •Лекція 7. Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах
- •Суть господарського комплексу
- •Народногосподарський комплекс України
- •Лекція 8. Природний та трудоресурсний потенціал України.
- •Природні передумови.
- •Природно-ресурсний потенціал України.
- •Демографічні передумови розміщення продуктивних сил.
- •Трудоресурсний потенціал.
- •Лекція 9. Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку і розміщення.
- •Суть і класифікація міжгалузевих комплексів.
- •Паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хіміко-лісовий, будівельнийкомплекси.
- •Комплекс галузей легкої промисловості.
- •Агропромисловий комплекс
- •Рекреаційний комплекс
- •Лекція 10. Економіка України як єдність регіональних соціально-економічних систем
- •Виробнича інфраструктура регіону
- •Соціальна інфраструктура
- •Лекція 11. Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку
- •Сучасне економічне районування України
- •Центральноукраїнський економічний район
- •Західноукраїнський економічний район
- •Донецько-Придніпровський економічний район
- •Північно-східний економічний район
- •Причорноморський (Південний) економічний район
- •Лекція 12. Міжнародні економічні зв'язки України та її інтеграція і європейські та інші світові структури
- •Економічна інтеграція. Економічні союзи
- •Загальносвітові об'єднання
- •Світові фінансові об'єднання
- •Форми зовнішньоекономічної діяльності. Зони спільного підприємництва.
- •Зовнішньоекономічні звязки України.
- •Лекція 13. Фактори сталого розвитку продуктивних сил
- •Характеристика загального рівня соціально-економічного розвитку регіону
- •1. Предмет, метод і завдання екології
- •2. Екосистеми та їхня структура
- •3. Критерії ефективності та основні етапи господарювання в царині природокористування в Україні
- •4. Принципи раціонального природокористування
- •Лекція 15. Екологічний моніторинг і система екологічної інформації.
- •Контроль та управління якістю атмосферного повітря, води, ґґрунтів. Екологічний моніторинг і його види.
- •Основи екологічного нормування.
- •Система екологічної інформації.
- •Лекція 16. Економічний механізм природокористування та охорони навколишньоо середовища.
- •Пріоритетність природоохоронних інтересів.
- •Організаційна структура управління природоохоронною сферою.
- •Правове регулювання природокористування і природоохоронної діяльності.
- •Лекція 17. Економічна і соціальна ефективність природоохоронної діяльності.
- •Природоохоронні заходи та принципи їх економічного обґрунтування.
- •Показники економічної ефективності природозахисних витрат
- •Соціальна та економічна ефективність безвідходних і маловідходних технологій
- •Лекція 18. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища
- •Організаційна структура управління раціональним природокористуванням та охоронного довкілля у сша, Японії, Канаді.
- •Структура державного управління природоохоронними програмами.
- •Економічні важелі управління природокористуванням.
- •Міжнародне співробітництво в царині охорони навколишнього середовища.
Лекція 3. Економічне районування та територіальна організація господарства.
Основні форми територіальної організації господарства.
Основи економічного районування.
Основні форми територіальної організації господарства.
Розглядаючи форми територіальної організації та розміщення продуктивних сил, треба впорядкувати термінологію, що використовується для докладнішого вивчення цих понять. Оскільки йдеться про виробництво, території, продуктивні сили, територіальну структуру тощо, слід розділити ці поняття. Спочатку розглянемо поняття, що визначають зв'язок об'єкта з територією, а потім ті, що стосуються розміщення на тому ж терені виробництва.
Територіальна організація ПС — це просторовий взаємозв'язок галузевих, міжгалузевих і територіально-виробничих комплексів, що спирається на раціональне використання природних, матеріальних і трудових ресурсів, заощадження витрат на подолання диспропорцій у взаєморозміщенні джерел сировини, палива, енергії, місць виробництва й споживання продукції.
Розміщення продуктивних сил — це географічний поділ продуктивних сил по території. Термін "розміщення" виражає конкретне поняття, а саме — приуроченість господарських об'єктів до тих або інших джерел сировини, палива і енергії, місць концентрації трудових ресурсів і районів споживання готової продукції. Таке "розміщення" розглядається як частина загального процесу територіальної організації ПС.
Територіальна організація ПС передбачає зв'язки виробництва з природним середовищем та економічні зв'язки Економічні зв'язки — це широке коло взаємовідносин у виробничій та невиробничій сферах, а також між самими сферами. З розвитком суспільства економічні зв'язки дедалі ускладнюються. Класифікація економічних зв'язків характеризується багатоплановістю. Для територіально-виробничого комплексу можна виокремити два типи економічних зв'язків виробничі та невиробничі. У межах промислового комплексу є такі групи зв'язків
— зв'язки, зумовлені єдністю місця (етектро-, тепло-, газо-, водопостачання);
— матеріально-технічні (постачально-збутові) зв'язки стосовно сировини, палива, обладнання та готової продукції;
— зв'язки за кооперуванням, тобто за спільним виготовленням продукції;
— зв'язки за комбінуванням, тобто за послідовною обробкою сировини.
З регіонального погляду зв'язки бувають внутрішньорайонні, міжрайонні та міжнародні
Залежно від рівня загосподарювання території, рівня економічного розвитку країни та мети функціонування її господарства постають різні форми організації території та виробництва.
Територіальна організація виробництва визначається як синтез форм суспільної організації виробництва, який спирається на галузевий та територіальний поділ праці
Більш спрощеним е поняття "розміщення виробництва", тобто географічне поширення промисловості, сільського господарства й транспорту на земній кулі. З цим поняттям пов'язане використання природних ресурсів, а також налагодження зв'язків між країнами й регіонами Оскільки під розміщенням ПС розуміють "налагодження господарських зв'язків", треба визначити територіальну структуру господарства. Поняття "територіальна структура господарства" ширше й ближче до поняття "територіальна організація продуктивних сил", а "територіальна організація господарства", що розглядає тільки "територіальну приуроченість її елементів до певної території", включає також і характер зосередження окремих галузей господарства, їхній взаємозв'язок.
З розвитком продуктивних сил і поглибленням поділу праці територіальна організація господарства (як і територіальна організація продуктивних сил) виявляється у нових формах, наповнюється новим змістом.
Територіальна структура виробництва відбиває розміщення продуктивних сил певними територіальними зосередженнями у вигляді промислових центрів, промислових вузлів, сільськогосподарських районів тощо.
Територіальна структура — це сукупність стійких зв'язків між елементами об'єкта, причому обов'язковою умовою для їхньої реалізації є подолання геопростору. Це, власне, поділ географічного утворення (країни, району) на просторово виділені елементи, що кожний з них виконує певну функцію в розвитку даного утворення (об'єкта). Цими об'єктами можуть бути промислові вузли, райони, територіально-виробничі комплекси, технополіси, зони спільного підприємництва, торгово-промислові комплекси тощо. Деякі з них, як-от промислові вузли, центри або територіально-виробничі комплекси, близькі до понять, які визначають територіальну організацію виробництва або промисловості, але оскільки в їхній основі лежить "територія", — вона зближує усі ці елементи. Тому їх можна вважати як за форми територіальної організації виробництва, так і за форми територіальної організації та розміщення продуктивних сил.
Такі поняття, як-от ТВК, ГШК, енерговиробничі цикли, технополіси, більше тяжіють до "виробництва", проте вони завжди функціонально пов'язані з довколишньою територією й розвиваються переважно завдяки їй. Залежно від рівня концентрації ПС на території та особливостей сполучення виробництв розрізняють форми розміщення продуктивних сил. Форми розміщення продуктивних сил — це стійкі територіально-економічні утворення, що характеризуються своєю різноманітністю, конфігурацією, складністю й взаєморозміщенням структурних елементів. Ці властивості тісно пов'язані з функціональними характеристиками даного утворення і залежать від нього.
Первісними елементами територіальної організації ПС є окремі ферми, хутори, промислові пункти, що характеризують точне розміщення ПС на території.
У промислових пунктах (здебільшого у містечках) найчастіше розташовуються філії великих підприємств.
Центр —це точка, зв'язки якої з довколишньою територією функціональні.
Промисловий центр —це група промислових підприємств, взаємопов'язаних спільними допоміжними виробництвами, а у низці випадків — спільністю технологічного процесу, що мають єдину систему розселення і обслуговуються спільною інфраструктурою.
Вузол — це територіальне сполучення об'єктів, що відіграють певну роль у розвитку даної території.
Промисловий вузол — це локальне виробничо-територіальне сполучення, де підприємства поєднуються тісними виробничими й виробничо-технологічними зв'язками, спільністю транспортно-географічного розміщення, загальними системами інфраструктури й поселень для найефективнішого використання природних, матеріальних і трудових ресурсів.
Виробничий комплекс — це поєднання підприємств, об'єднаних виконанням єдиної господарської функції та взаємопов'язаних тісними виробничими стосунками таким чином, що вилучення якихось компонентів або порушення зв'язків знижує ефективність комплексу, обмежує або унеможливлює виконання господарських функцій.
Територіально-виробничий комплекс — це взаемозумовлене поєднання підприємств на певній території, за якого ефект досягається завдяки вдалому добору підприємств згідно з природними та економічними умовами.
Район — це територія, що відрізняється від інших територій за сукупністю складових частин, які характеризуються єдністю, взаємозв'язком та цілісністю, котра є об'єктивною умовою, закономірністю раціонального розвитку даної території.
Технополіс — це науково-технічний центр, що забезпечує створення та впровадження нових розробок.
Портово-промисловий комплекс — це об'єднання на одній території морських портів, промислових підприємств, приморських поселень, соціально-виробничої інфраструктури, розміщення яких у прибережній зоні зумовлене експлуатацією природних ресурсів прилеглої території та акваторії, забезпеченням зовнішньоекономічної та інших різновидів діяльності.