- •1.1.Основні поняття та визначення тар.
- •1.2.Режими роботи автоматичних систем регулювання.
- •1.3.Якість процесу регулювання.
- •1.4.Властивості об'єктів регулювання.
- •1.5.Класифікаія і принцип дії автоматичних регуляторів.
- •1.6.Поняття про автоматичні системи регулювання.
- •Тема 2.1 Класифікація, будова й робота регуляторів.
- •2.2.Допоміжне обладнання сар.
- •2.3. Виконавчі механізми та регулюючі органи систем автоматики
- •Розділ 3. Автоматизація теплотехнічних установок.
- •3.1.Основні типи схем автоматизації обладнання теплотехнічних установок.
- •Основні положення гост 21.404-85
- •3.2.Автоматизація керування і контролю водопідігрівальних установок і теплових мереж.
- •3.3.Автоматизація керування та контролю котельних установок.
- •3.3.1. Схеми регулювання економічності процесу горіння парових барабанних котлів.
- •3.3.2.Схеми автоматичного регулювання процесу горіння для парових барабанних котлів.
- •3.3.3.Автоматичне регулювання температури перегрітої пари.
- •3.3.4.Автоматичне регулювання водного режиму (безперервної продувки) барабанних казанів
- •Автоматичне регулювання водогрійних котлів.
- •3.4.Автоматизація допоміжного обладнання котельні.
- •3.4.1. Автоматичне регулювання навантаження котлів.
- •3.4.2.Автоматизація допоміжного обладнання.
- •3.5.Автоматичний тепловий захист та сигналізація.
2.2.Допоміжне обладнання сар.
План.
1.Загальні відомості про допоміжне обладнання САР.
САР складається з окремих елементів, які впливають один на одного в певній послідовності. Кожну САР можна схематично зобразити у вигляді окремих функціональних елементів з’єднаних стрілками. Стрілки означають загальний вплив елементів і показують їх похил. Кожен елемент перетворює одну фізичну величину в іншу при чому це перетворення іде в певному напрямку. Основними функціональними елементами САР є: чутливі елементи, задатчики, задаючі елементи, нормуючі перетворювачі, елементи порівняння, регулюючі пристрої, підсилювачі, виконавчі механізми, регулюючі органи, об’єкти регулювання. Часто декілька елементів САР конструктивно виконують у вигляді одного пристрою.
Датчики перетворюють величини, що вимірюються у величини зручні для подальшого використання. Основними характеристиками датчиків є чутливість і інертність. Вони визначаються динамічними властивостями. Датчики використовуються з вторинними приладами регуляторами та вторинними перетворювачами. Для безперервного перетворення виміряних параметрів у стандартні електричні, пневматичні сигнали в теплоенергетиці найчастіше датчики вимірюють тиск, перепад тиску температури, витрату, рівень і густині.
Сучасна техніка автоматичного контролю зіштовхується з необхідністю контролю всіляких величин як по своїй природі, так і по діапазонах вимірів, швидкостям змін і т.п. Для полегшення оптимального вибору й використання датчиків у САК необхідна їхня класифікація.
За принципом дії датчики, застосовувані в електричних САК, можна розділити на дві групи: параметричні й генераторні.
У параметричних контрольована величина перетвориться в параметр електричного кола: опір, індуктивність, ємність, взаємну індуктивність. Для виявлення зміни параметра ланцюга під дією контрольованої величини необхідні допоміжні джерела електричної енергії.
У генераторних датчиках різні види енергії безпосередньо перетворяться в електричну. До генераторного ставляться термоелектричні датчики (термопари), індукційні, засновані на явищі електромагнітної індукції, п'єзоелектричні, фотоелектричні й т.п.
Пристрій, що служить для зміни завдання регулятору, тобто для зміни того заданого значення, що повинен підтримувати регулятор, називається що задає, або задатчиком. Для програмного керування й регулювання застосовують програмні задатчики— запам'ятовувальні пристрої, постачені даними про виконання програми.
Підсилювач називається пристрій, що служить для кількісного перетворення вхідної величини (сиги датчика) за рахунок використання енергії зовні джерела, причому вхідна й вихідна величини залишаються однаковими по фізичній природі. Необхідність застосування підсилювача пояснюється тим, що сигнал датчика звичайно дуже слабкий і недостатній для керування наступними елементами систем у тому числі виконавчим пристроєм. У зв'язку із цим підсилювач можна визначити як керуючий пристрій, що призначено для кількісноъ зміни допоміжної енергії, що надходить до виконавчого двигуна, відповідно до сигналі датчика. У схемах автоматизації підсилювачі займають проміжне місце між датчиками й виконавчими елементами.
Основними характеристиками підсилювача виявляють робоча характеристика й коефіцієнт підсилення.
Робоча характеристика підсилювача являє собою залежність вихідної величини від вхідної на сталому режимі.
Коефіцієнтом підсилення називається відношення значення величини на виході підсилювача до значення величини на вході.
Підсилювачі застосовують для збільшення потужності сигналу і по принципу дії розрізняють магнітні, пневматичні, гідравлічні і електричні. Магнітні підсилювачі дозволяють керувати потужною системою змінного струму шляхом зміни постійного струму в малопотужні підсилення. Дають можливість додавати декілька незалежних вхідних сигналів і отримувати великі коефіцієнти підсилення. Вони прості конструктивно і надійні. Використовуються для підсилення напруги і потужності і мають широке застосування.
Пневматичні застосовують для підсилення потужності вихідних сигналів регуляторі.
Для розподілення електроенергії захисту і регулювання , керування електроприводом застосовують апаратуру, що розділяється на 4 категорії.
Апаратура розподілення електроенергії (напруга до гк V – рубильник. Пакетні вимикачі, кнопочні вимикачі).
Апаратура захисту (лавки, реле, пристрої автоматичного вимкнення).
Релейно контактні апарати автоматичного управління (магнітні пускачі, комплект ори, реле часу, проміжні т. п.)
Безконтактна апаратура автоматичного управління (магнітні підсилювачі, безконтактні магнітні реле).
