3. Організація безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає:

• класифікацію розрахунків

• організацію розрахунків

• форми відповідних документів

• взаємовідносини платників з банками

У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти:

• розрахунки за товарними операціями, які пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг

• розрахунки за нетоварними операціями, які пов'язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій.

Відповідно до територіального розміщення підприємств і банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються на місцеві, міжміські та міжнародні.

Безготівкові розрахунки здійснюються у різних формах, які відрізняються одна від одної особливостями економічних відносин контрагентів, способами платежу та організацією документообігу, тобто системою оформлення, руху та використання розрахункових документів.

Згідно з Інструкцією НБУ "Про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті " від 21.01.2004 р. № 22, безготівкові розрахунки підприємства можуть здійснювати за такими формами розрахункових документів:

• платіжними дорученнями ;

• платіжними вимогами-дорученнями ;

• чеками;

• акредитивами;

• векселями;

• платіжними вимогами;

• інкасовими дорученнями.

! Платіжні вимоги та інкасові доручення застосовуються у випадках стягнення в безперечному порядку сум фінансових санкцій, недоїмок в бюджет з податків, штрафів, які нараховані державними податковими органами.

У розрахунках за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги можуть використовуватись усі перелічені форми розрахунків (крім двох останніх), а у нетоварному платіжному обороті - лише платіжні доручення, а також векселі.

! Платіжне доручення - це письмове доручення власника рахунка перерахувати відповідну суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів. Платіжні доручення застосовуються в розрахунках щодо місцевих, а також міжміських поставок за товари (роботи, послуги). Платіжне доручення банк приймає тільки в межах коштів на поточному рахунку. Якщо постачальник не має рахунку у банку або розрахунки між постачальником і покупцем платіжним дорученням неможливі , підприємство може виконати розрахунок гарантованим платіжним дорученням через підприємства зв'язку.

Розрахунки платіжними дорученнями мають ряд позитивних сторін:

• відносно простий і швидкий документообіг ;

• прискорення руху коштів ;

• можливість використання даної форми розрахунків за нетоварних платежів.

! Платіжні вимоги-доручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина - вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина - доручення покупця банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунка на рахунок постачальника. Цей розрахунковий документ заповнює постачальник і направляє покупцеві. Покупець, коли він згоден сплатити товар, заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свій банк для переказу акцептованої суми на розрахунковий рахунок постачальника. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями можуть бути з акцептом або без акцепту. Про відмову від акцепту платник зобов'язаний у встановлений строк повідомити банк і постачальника, зазначивши причини відмови.

Позитивні якості цієї форми полягають у такому:

• вона більше відповідає фінансовому та господарському зацікавленню постачальників і покупців ;

• зміцнює договірні відносини у господарстві ;

• прискорює оформлення розрахункових документів ;

• платіж здійснюється за згодою платника після попередньої перевірки розрахункових і товарно-транспортних документів постачальника.

У практиці розрахунків певного розповсюдження набули дві форми розрахунків, які гарантують платіж постачальнику шляхом депонування коштів платника на окремих рахунках у банку. Це - розрахунки чеками та акредитивами.

! Розрахунковий чек - це письмове розпорядження чекодавця банкові, який веде його рахунок, сплатити чекодержателю вказану у чеку суму коштів. Розрахунковий чек заповнює платник на бланку спеціальної форми. Книжки з чеками підприємства одержують в обслуговуючому банку. Отримувач платежу подає чек у свій банк для сплати. Існує кілька видів розрахункових чеків: акцептовані, не акцептовані банком, з лімітованих і не лімітованих книжок, іменні та на пред'явника. Грошові чеки застосовуються тільки для отримання підприємствами з рахунків у банках готівки для виплати зарплати, премій і винагород, дивідендів, коштів на відрядження, на господарські витрати. Чеки дійсні протягом 10 днів, не враховуючи дня їх виписки. Термін дії чекової книжки - один рік, але він може бути продовжений.

Чекова форма розрахунків має певні переваги перед іншими формами. Це, передовсім, відносна швидкість розрахунків і надходження коштів на рахунок постачальника, що сприяє зменшенню дебіторської заборгованості.

Принциповими недоліками такої форми розрахунків є недостатня гарантія платежу, оскільки на рахунку чекодавця може не бути потрібних коштів, неможливість розрахунків чеками на велику суму, складність оформлення чека.

! Акредитив - це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів сплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар. Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним конкретним постачальником. Після повідомлення про відкриття акредитива постачальник відвантажує товар і не пізніше трьох робочих днів після цього подає в установу банку реєстри рахунків і транспортні або інші документи, які підтверджують відвантаження. Коли документи відповідають умовам акредитива, кошти того самого дня зараховуються на рахунок постачальника.

Існує кілька видів акредитивів:

Покритий - це такий акредитив, який передбачає попереднє депонування коштів за рахунок власних коштів покупця.

Непокритий - це акредитив, коли платежі постачальнику гарантує банк.

Відзивний - це акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом на вимогу покупця без попереднього погодження з постачальником.

Безвідзивний - це акредитив, який не може бути змінений або анульований без попереднього погодження з постачальником, на користь якого було відкрито акредитив.

Акредитивна форма розрахунку дає постачальнику впевненість, що відвантажений товар буде вчасно сплачено. Для постачальників акредитивна форма розрахунків надійна, відносно проста і приваблива, оскільки гарантує оплату.

Покупцям розрахунки з використанням акредитива не вигідні, бо на певний час кошти вилучаються з обороту, що погіршує їх фінансове становище.

! Вексельна форма розрахунків - це розрахунки між постачальником і покупцем з відстроченням платежу, які оформлюються векселем.

Вексель - це цінний папір, письмове боргове зобов'язання, чітко встановленої форми, яке засвідчує обов'язок боржника (векселедавця) сплатити певну грошову суму в певний строк своєму кредитору, власнику векселя (векселедержателю).

Розрізняють два різновиди векселя: простий (соло-вексель) і переказний вексель (тратта).

У простому векселі міститься нічим не обумовлена обіцянка векселедавця сплатити векселедержателю суму боргу.

Переказний вексель виписує і підписує кредитор (трасант), він являє собою наказ боржнику (трасанту) про сплату в зазначений строк вказаної суми третій особі (ремітенту). Переказний вексель повинен 6ути акцептований боржником, без чого він не має юридичної сили. При незгоді сплатити за векселем платник виписує і нотаріально засвідчує вексельний протест. Вексель може бути гарантований банком. Банківська гарантія платежу за векселем має назву аваль, вона передбачає відповідальність банку-аваліста перед векселедержателем за сплату боргу у встановлений строк, сприяє розвитку вексельного обігу.

Векселі по суті являють собою кредитні гроші. Ними можна вести розрахунки, бо вони можуть передаватися від одного векселедержателя до іншого за допомогою передавального напису - індосаменту, тобто виступають як засіб платежу.

Під векселі можна одержувати кредит у комерційному банку (ця операція називається "облік векселів"): банк сплачує векселедержателю суму, яка визначена у векселі, а при настанні строку стягує борг з платника за ним.

Векселі, які застосовуються в господарському обороті як в Україні, так і в міжнародних розрахунках, досить різноманітні.

Класифікацію векселів за різними ознаками зображено на малюнку 2.1.

Ознака класифікації	Види векселів
Емітент	Казначейські Приватні
Угоди, що обслуговуються Суб’єкт, що здійснює оплату	Фінансові Товарні (комерційні) Простий Переказний
Наявність застави	Забезпечений Незабезпечений
Порядок платежу	На пред’явника Строковий
Можливість передавання іншій особі	Такий, що індосується Такий, що не індосується
Місце платежу	Доміцильований Недоміцильований
Форма пред’явлення	Паперова Безпаперова

Мал. 2.1. Класифікація векселів

Векселі казначейські - один із видів державних цінних паперів., які випускаються для покриття видатків державного бюджету.

Векселедавцем і, відповідно, платником за казначейськими векселями є Головне управління Державного казначейства. Такі векселі видаються на пред'явника зі строком платежу не більше одного року.

Приватні векселі імітуються корпораціями, фінансовими групами, комерційними банками.

Фінансовий вексель має у своїй основі депозитну природу. Він, в основному, використовується для мобілізації грошових ресурсів. Товарний (комерційний) вексель використовується для кредитування торгівельних операцій.

Забезпечений вексель - це вексель , гарантований заставою. Заставою може бути дебіторська заборгованість, товарні запаси, цінні папери, основні засоби.

Векселі на пред'явника - це такі векселі, що сплачуються негайно після прийняття їх дебітором.

Вексель, що оплачується в термін, визначений у документі, називається строковим.

Доміцильований вексель - це такий, у якому застережено, що даний вексель підлягає сплаті третьою особою - доміцилянтом за місцем проживання платника. Конкретне місце платежу вказується на векселі векселедавцем і пред'являється до оплати доміцилянту, який не є відповідальною особою за векселем, тобто не несе жодної відповідальності, якщо платіж не буде здійснено.

Вексель може існувати в паперовій або без паперовій формі - як запис на електронних рахунках.

Клірингові розрахунки - це взаємозаліки вимог. У теперішній час вони широко використовуються при розрахунках у зовнішньоекономічній діяльності. Клірингові розрахунки можуть бути використані у міжбанківських розрахунках. Виникнення клірингу відноситься до середини ХVIII століття, коли виник дефіцит металевих грошей. Наприкінці 50-х років ХХ століття у зв’язку з введенням обертаємості основних валют та валютних обмежень, застосування клірингу стає обмеженим.