Додаткова
Василик О.Д. Державні фінанси України: навч. посіб. / О.Д. Василик, К.В. Павлюк - К.: Вища школа. - 2004. - С. 263-264.
Галушка Є.О. Казначейська справа: навчально-методичний посіб. / Є.О. Галушка, Й.С. Хижняк. - Чернівці: "Рута", 2005. - 144 с.
Ресурси
Урядовий портал Кабінету міністрів України [сайт http://www. kmu.gov.ua].
Офіційний сайт Міністерства фінансів України [сайт http://www.minfin.gov.ua].
Офіційний сайт Державної казначейської служби України [сайт http://www. treasury.gov.ua].
1. Суть та форми фінансового контролю. Принципи та методи організації фінансового контролю в Україні.
З огляду на потребу високопрофесійного управління з боку держави у сфері фінансових відносин з метою підвищення ефективності та результативності, прозорості, особливо важливим питанням залишається ефективний фінансовий контроль як важлива ланка системи управління національною економікою.
Важливе значення має фінансовий контроль як форма контролю з боку держави за законністю та обґрунтованістю виконання фінансових операцій із визначення результатів господарської та управлінської діяльності, створення і використання фондів фінансових ресурсів на цілі економічного та соціального розвитку держави. Систематичний і всеосяжний контроль сприяє забезпеченню наукової обгрунтованості рішень, розпоряджень та інших нормативних документів, своєчасної їх реалізації. Він є необхідною умовою виявлення та усунення недоліків у діяльності об’єктів управління та причин, що їх породжують. Контроль дисциплінує працівників апарату управління, дає можливість об’єктивно оцінювати рівень їхньої компетентності і відповідальності, сприяє поширенню позитивної практики роботи.
Сутність контролю полягає у здійсненні цілеспрямованого впливу на об’єкти управління, який передбачає систематичний нагляд, спостереження за їх діяльністю для виявлення відхилень від встановлених норм, правил, вимог чи завдань у процесі їх виконання.
За Юрієм С.І. фінансовий контроль - це комплекс заходів, що вживаються законодавчими і виконавчими органами влади всіх рівнів, а також спеціально створених установ, для забезпечення законності та ефективності формування, володіння та використання фінансових ресурсів з метою захисту фінансових інтересів держави, місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та громадян, а також успішного досягнення поставлених цілей у сфері фінансів [6].
Василик О.Д дає наступне визначення «Фінансовий контроль - елемент системи управління фінансами, особлива сфера вартісного контролю за фінансовою діяльністю всіх економічних суб'єктів (держави, регіонів, підприємств та організацій), дотримання фінансово-господарського законодавства, доцільності витрат, економічної ефективності фінансово-господарських операцій» [7].
Савченко Л.А. доводить, що фінансовий контроль - це діяльність державних органів і недержавних організацій, наділених відповідними повноваженнями, що спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни, раціональності в ході мобілізації, розподілу і використання фінансових ресурсів держави.
Орлюк О.П. дає наступне визначення фінансового контролю: «Фінансовий контроль – це цілеспрямована діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, спрямована на додержання законності, фінансової дисципліни і раціональності у забезпеченні реалізації фінансової діяльності держави, тобто мобілізації, розподілу й використання централізованих та децентралізованих фондів коштів з метою виконання завдань і функцій держави та ефективного соціально-економічного розвитку всіх суб'єктів фінансових відносин» [5].
Національний банк України та Міністерство економічного розвитку і торгівлі України стверджують, що під фінансовим контролем слід розуміти особливу сферу контролю, який передбачає перевірку господарських і фінансових операцій щодо їх законності, економічної доцільності та досягнення позитивних кінцевих результатів. В даному випадку не визначено, хто повинен здійснювати контроль і в чиїх інтересах.
У розумінні керівництва Державної податкової служби України фінансовий контроль - це врегульована правовими нормами діяльність уповноважених державних та недержавних організацій із забезпечення законності і необхідності дій господарюючих суб'єктів у сфері утворення, розподілу та використання грошових коштів і пов'язаних з цим матеріальних цінностей держави і суб'єктів самоврядування, дотримання фінансової дисципліни з метою досягнення ефективного соціально-економічного розвитку держави в цілому та окремих регіонів.
Отже, фінансовий контроль – це комплекс заходів, що вживаються законодавчими і виконавчими органами влади всіх рівнів, а також спеціально створених установ, для забезпечення законності та ефективності формування, володіння та використання фінансових ресурсів з метою захисту фінансових інтересів держави, місцевою самоврядування, суб’єктів господарювання та громадян, а також успішного досягнення поставлених цілей у сфері фінансів.
Важливість державного фінансового контролю в економіці держави зумовлена його місцем та роллю в усіх сферах суспільного відтворення: контроль займає центральне місце в системі фінансового адміністрування та супроводжує процес руху грошових коштів. Фінансовий контроль охоплює тією чи іншою мірою всі сфери діяльності суспільства. Раціональна організація та ефективне функціонування фінансового контролю дозволяє суттєво впливати на процес розширеного відтворення, сприяє забезпеченню національних економічних інтересів і підвищенню фінансової безпеки держави, розвитку ринкової економіки й економічного зростання.
Призначення фінансового контролю полягає у сприянні успішної реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесу формування і ефективного використання фінансових ресурсів в усіх ланках фінансової системи. Він покликаний забезпечувати інтереси і права держави, державних установ та інших економічних суб’єктів.
Сутність фінансового контролю як поняття зводиться до процесу перевірок за діяльністю об’єкта управління, з метою оцінки обґрунтованості прийняття рішень і результатів їх виконання, а саме: вивчення природи фінансово-господарських операцій, перевірки правильності здійснюваних операцій та їх відображення в обліку, а також вжиття заходів для усунення порушень і попередження їх у подальшому.
Суб’єктами фінансового контролю виступають органи державної влади, інститути незалежного фінансового контролю:
в системі державного фінансового контролю – Верховна рада України, Рахункова палата, Міністерство фінансів України, державні фінансові інспекції, Верховна рада АР Крим та відповідні місцеві ради;
в системі муніципального фінансового контролю – контрольні комісії, що створюються представницькими органами місцевого самоврядування;
в системі незалежного фінансового контролю – аудиторські фірми, незалежні аудитори.
Об’єктом фінансового контролю є грошові відносини, перерозподільні процеси при формуванні і використанні фінансових ресурсів, в т.ч. у формі грошових фондів на всіх рівнях і у всіх ланках господарства, а також доходи та нерухоме майно громадян України.
Безпосередньо предметом перевірок виступають: доходи, прибуток, рентабельність, собівартість, витрати виробництва.
Завдання фінансового контролю:
сприяння збалансованості між потребою у фінансових ресурсах і розмірами грошових доходів і фондів народного господарства;
забезпечення своєчасності і повноти виконання фінансових зобов'язань перед державним бюджетом;
виявлення резервів зростання фінансових ресурсів;
сприяння раціональному витрачанню матеріальних цінностей і грошових ресурсів;
забезпечення дотримання діючого законодавства та нормативних актів;
сприяння підвищенню ефективності зовнішньоекономічної діяльності.
Розглянемо основні види та форми фінансового контролю.
Рис. 1. Види державного фінансового контролю
Залежно від суб’єктів, що здійснюють фінансовий контроль та характеру контрольної діяльності, розрізняють такі його види:
1. Державний контроль – здійснюють державні органи влади та управління. Головна його мета – забезпечити інтереси держави і суспільства щодо поступлень доходів і витрачання державних коштів.
2. Муніципальний контроль – здійснюється відповідно до законодавства про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування. До компетенції місцевих Рад народних депутатів віднесено здійснення контролю за станом обліку та звітності на підприємствах, організаціях, які є комунальною власністю, за додержанням зобов’язань щодо платежів до бюджетів місцевого самоврядування підприємствами і організаціями.
3. Незалежний контроль – здійснюється незалежними особами-аудиторами або аудиторськими фірмами за договорами з підприємствами і підприємцями. Він полягає в перевірці бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансової господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.
4. Контроль власника - буває внутрішньовідомчим і внутрішньогосподарським.
Внутрішньовідомчий контроль здійснюють спеціалізовані контрольно-ревізійні служби міністерств і відомств стосовно діяльності підвідомчих їм підприємств і організацій.
Основним завданням внутрішньовідомчого контролю є контроль виконання планових завдань із виробничої і фінансово-господарської діяльності, використання матеріальних, фінансових ресурсів, недопущення фактів безгосподарності і марнотратства, збереження власності.
Внутрішньогосподарський контроль здійснюється власниками підприємств відповідно до чинного законодавства. Завданням контролю є перевірка господарських операцій у структурних підрозділах з метою недопущення перевитрат матеріальних та фінансових ресурсів, раціонального використання робочої сили, забезпечення збереження грошових коштів і ТМЦ, економного витрачання сировини, випуску продукції високої якості, яка має попит на ринку [4].
За інформаційним забезпеченням виділяють наступні види фінансового контролю:
документальний – дозволяє встановити суть і достовірність господарської операції за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності, в яких вона знайшла відображення в бухгалтерському, оперативному і статистичному обліку;
фактичний – полягає у встановленні дійсного реального стану об’єкта лічбою, зважуванням, вимірюванням, лабораторним аналізом; стосується таких об’єктів, як гроші готівкою в касі, основні засоби, матеріальні цінності, готова продукція, незавершене виробництво.
Виділяють такі види фінансового контролю за часовою ознакою:
попередній;
поточний;
наступний.
Критерій розмежування цих форм полягає у зіставленні часу здійснення контрольних дій із процесами формування і використання фондів фінансових ресурсів. Водночас вони тісно взаємопов'язані, відображаючи тим самим безперервний характер контролю.
Попередній (превентивний) фінансовий контроль проводиться до здійснення фінансових операцій і має велике значення для попередження порушень. Він передбачає оцінку обґрунтованості фінансових програм і прогнозів в процесі складання, розгляду і затвердження бюджетних планів всіх рівнів, кошторисів позабюджетних фондів - на основі оцін¬ки обґрунтованості розподілу ВВП та інших макроекономіч-них показників розвитку економіки держави, на мікро-рівні - в процесі розробки фінансових планів і кошторисів, кредитних і касових заявок, фінансових розділів бізнес-пла¬нів, складанні прогнозів балансів суб'єктів господарювання.
Превентивний фінансовий контроль є найефективнішою формою, оскільки дозволяє запобігти перевитратам і втратам фінансових ресурсів, порушенню законодавства. На стадії фінансового прогнозування і планування превентивний контроль слугує передумовою для прийняття оптимальних управлінських рішень.
Поточний (оперативний) фінансовий контроль є органічною частиною оперативного фінансового управління й регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ, галузей економіки. Він проводиться в короткі проміжки часу в процесі здійснення фінансово-господарських операцій (перерахування податків, зборів, утворення фондів грошових коштів, здійснення виплат тощо). Опираючись на дані первинних документів оперативного і бухгалтерського обліку та інвентаризацій, поточний контроль дає змогу регулювати фінансові операції, що швидко змінюються, попереджувати збитки і втрати.
Наступний (ретроспективний) фінансовий контроль здійснюється шляхом аналізу і ревізії бухгалтерської і фінансової звітності після закінчення звітного періоду (за підсумками місяця, кварталу, року). Він характеризується поглибленим вивченням фінансової діяльності за попередній період, дає змогу масштабно оцінити позитивні та негативні сторони фінансової діяльності суб'єктів господарювання, розробляти заходи щодо їх усунення.
Слід зазначити, що всі форми фінансового контролю взаємопов'язані і доповнюють одна одну. Так, попередній контроль забезпечує перевірку проектів бюджетів, фінансових планів, кошторисів тощо. Поточний контроль допомагає своєчасно виявити вади й порушення в процесі фінансово-господарської діяльності та своєчасно їх усунути. Наступний контроль виявляє вади, які не були виявлені попереднім та поточним контролем [5].
Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є форма його здійснення як засіб вираження змісту об'єкта контролю. Формами фінансового контролю є певні сторонни виявлення змісту фінансового контролю залежно від часу здійснення контрольних дій.
Форми фінансового контролю:
1. Ревізія – форма документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності; спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. Здійснюються за дорученням керівника вищестоящої організації або органу управління ревізійною групою, або ревізором стосовно фінансово-господарської діяльності підвідомчих підприємств та організацій. За наслідками ревізії складається акт.
Основна мета ревізії – виявити господарські і фінансові порушення, зловживання, факти безгосподарності, розкрадання, марнотратства, установити причини та умови, які їм сприяли, ужити заходів щодо відшкодування завданого збитку, притягнути до відповідальності осіб.
2. Аудит – перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.
3. Тематична перевірка – це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою. Наприклад, контрольстану збереження матеріальних цінностей, розрахунків з бюджетом та ін.
Такі перевірки здійснюють вищестоящі і державні органи контролю відповідно до специфіки виконуваних ними функцій.
4. Камеральна перевірка – це форма фінансового контролю, яку застосовують в органах виконавчої влади при одержанні і перевірці показників звітності. Наприклад, перевірка податкових декларацій в органах ДПС.
5. Фінансова експертиза – це форма державного фінансового контролю, яка передбачає дослідження і оцінку законодавчих та інших нормативно-правових актів, фінансових і економічних результатів діяльності, підготовку обгрунтованих висновків та пропозицій для прийняття рішень щодо об’єкта експертного дослідження.
6. Службове розслідування - це форма контролю дотримання працівниками підприємств, організацій службових обов’язків, а також нормативно-правових актів, які регулюють виробничі відносини. Проводиться спеціальною комісією за наказом керівника підприємства в разі виявлення крадіжок, нестач, втрат.
7. Слідство – як форма контролю являє собою процесуальні дії, у ході яких установлюється провина відповідальних посадових, службових осіб у здійсненні тих чи інших порушень, пов’язаних з присвоєнням матеріальних цінностей, безгосподарністю, службовими зловживаннями.
Слідство проводиться судово-слідчими правоохоронними органами і регулюється особливим процесуальним законодавством.
Рис. 2. Принципи організації фінансового контролю
Фінансовий контроль лише тоді виконує відведену йому роль, якщо ґрунтуватиметься на таких принципах:
законності, об’єктивності, поєднання державних, регіональних і приватних інтересів;
незалежності фінансового контролю як невід’ємний атрибут демократії і обов’язковий елемент управління державними фінансовими ресурсами;
розподілу контрольних повноважень, який передбачає розмежування функцій ініціювання та виконання фінансового контролю між суб’єктами контролю;
повноти охоплення об’єктів контролем, який досягається завдяки суцільному стеженню або вибірковій перевірці певних сегментів підконтрольних об’єктів;
достовірності фактичної інформації, дотримання якої забезпечує її відповідність реальним фінансовим ресурсам, процесам і результатам діяльності, які відображає ця інформація;
збалансованості контрольних дій, який передбачає узгодженість їхньої внутрішньої та зовнішньої спрямованості й забезпечує рівновагу фінансового контролю;
превентивності контрольних дій (попереджувальний характер), завдяки якому досягається завчасне здійснення контролю з метою запобігання виникненню суттєвих відхилень фактичного стану фінансової діяльності від встановлених норм;
ефективності, що передбачає пристосованість системи контролю до фінансової діяльності господарюючих суб’єктів і залежить від повноти виконання контролюючими органами покладених на них функцій;
принцип відповідальності, який передбачає відповідальність контролюючих суб’єктів за ефективність функціонування системи фінансового контролю та господарюючих суб’єктів за наслідки контрольних дій.
Окрім цього фінансовий контроль має здійснюватись безперервно, регулярно і систематично; бути оперативним, дієвим, гласним, відкритим і різнобічним. При цьому обов’язковою вимогою є дотримання комерційної та іншої таємниці, що захищається законом.
Фінансовий контроль в процесі функціонування сформував свій метод, який характеризується використанням загальнонаукових і специфічних методичних прийомів та способів контролю.
Методо фінансового контролю – це сукупність прийомів і способів, за допомогою яких вивчається фінансово-господарська діяльність установ, підприємств та організацій.
Методичні прийоми та способи фінансового контролю поділяються на дві групи: загальнонаукові та специфічні.
Рис. 3. Методи фінансового контролю
До загальнонаукових методичних прийомів і способів фінансового контролю відносять: аналіз та синтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделювання, абстрагування та конкретизацію, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз.