12. Живлення річок

Джерела живлення. Живлення річок пов'язане з атмосферними опадами. Надходження води в річку називається живленням. Однак, незважаючи на спільність атмосферного походження (у підсумку) всіх річкових вод, безпосередні шляхи води в річки можуть бути різними. Виділяють чотири види живлення річок: снігове, дощове, льодовикове, підземне. Від переважання того чи іншого виду живлення залежить водний режим річки, її терміка, гідрохімічний режим та режим нано­сів. У холодну пору року опади накопичуються на поверхні річкових басейнів у вигляді сніїу. У рівнинних районах і на невисоких горах цей сніг у теплу пору року тане і стає джерелом живлення річок. На висо­ких горах сніг в теплу пору року тане не повністю, поповнює запаси, що залишилися з попередніх років, і дає початок льодовикам. Талі во­ди цих снігів і льодовиків є ще одним джерелом живлення річок. Час­тина дощових і талих вод не стікає по поверхні, а просочується у верх­ні шари земної кори і частково дренується річками. Деяка частина цих вод йде на поповнення глибокозалягаючих запасів грунтових і підзем­них вод, які значно повільніше потрапляють у русла річок.

Кількість води, яку одержують річки від того або іншого джерела живлення, неоднакова в різних районах і залежить переважно від кліматичних умов. Природно, що в жарких районах, де снігу не буває і ґрунтові води залягають на великій глибині, єдиним джерелом жив­лення річок є дощі. У районах із холодним кліматом, тривалою і сніж­ною зимою основна роль у живленні річок належить ґрунтовим і та- лим водам. Основна частина річок України має переважно снігове живлення, причому частка його збільшується з півночі на південь.

У зоні степів, де ґрунтові води залягають глибоко і не дренуються річками, а літні дощові води в основному витрачаються на випарову­вання, річки живляться лише за рахунок весняного сніготанення (Причорноморська низовина, Приазов'я). Річки із значною частиною дощового живлення характерні для Карпат.

13. Класифікація річок Воєйкова

Уперше роль клімату в живленні річок відзначив О. Воєйков. Він писав, що річки є продуктом клімату їхніх басейнів. На сьогодні це положення дещо розширене: річки є продуктом клімату на загальному фоні ландшафту. Цим підкреслюється провідна роль клімату і за­значається, що, крім клімату, в живленні річок певне значення мають також і інші ландшафтні умови: геологічна будова басейнів, їхні ґру­нти, рослинність, озерність, заболоченість тощо.

Класифікація річок за видами живлення. Виходячи з положення, що річки є продуктом клімату, О. Воєйков поділив їх на такі типи:

Тип І. Річки, які одержують воду від танення снігу на рівнинах і невисоких горах (до 1000 м). Найбільш наближені до цього типу річки північної частини Азії (Колима, Нижня Тунгуска) і Північної Америки (Юкон та ін.), де сніговий покрив лежить 8-10 місяців.

Тип II. Річки, які одержують воду від танення снігу і льоду в горах. До цього типу належать річки Середньої і Центральної Азії (Амудар'я, Сирдар'я, Тарім та ін.). Максимальні температури повітря влітку в ба­сейнах річок цього типу зумовлюють літнє водопілля.

Тип III. Річки, які одержують воду від дощу і мають водопілля вліт­ку. Цей тип річок властивий регіонам із тропічними і мусонними до­щами (Амазонка, Конго, Ганг, Амур та ін.).

Тип. IV. Річки, в яких водопілля буває внаслідок танення снігу на­весні або на початку літа, проте значну частину води вони одержують і від дощу. Цей тип річок властивий районам із суворою та сніжною зимою (більшість рівнинних річок Східної Європи, річки Скандинавії, північної частини СІНА).

Тип V. Річки, які живляться переважно за рахунок дощів узимку; літні опади не дуже впливають на збільшення водоносності річок че­рез значні втрати на випаровування (річки Середньої і Західної Єв­ропи, частково Британських островів та ін.).

Тип VI. Річки, які мають дощове живлення. Водопілля на них також припадає на зиму, в літню пору стік невеликий, можливе пересихан­ня річок (річки Південної Європи, Північної Африки, Каліфорнії, Чилі, Нової Зеландії та ін.).

Тип VII. Відсутність річок унаслідок посушливості клімату. Це річки пустель Сахара, Каракуми, Кизилкуми, плоскогір'їв Центральної Азії та Північної Америки.

Тип VIII. Річки, які пересихають. Вони живляться від дощів дуже ко­роткий час, потім річки пересихають і залишається лише ряд плес (річ­ки Північного Криму, Східного Закавказзя, частини Монголії та ін.).

Тип IX. Країни без річок, унаслідок того, що їхня територія повніс­тю вкрита снігом і льодовиками.

На даний час більш поширеною є класифікація річок за видами живлення М. Львовича. Для визначення ступеня переважання того чи іншого виду живлення прийнято три градації. Якщо один із видів живлення забезпечує понад 80 % річного стоку річки, слід говорити про виняткове значення даного виду живлення. Якщо частка виду живлення становить від 50% до 80% стоку,то говорять про переважне значення. Якщо жоден вид живлення не дає більше 50% річного стоку,таке живлення називають мішаним.

Класифікації річок за їхніми окремими ознаками проводили також Д.Кочерін,М.Великанов,В.Родевич, А.Огієвський,Г.Желєзняков.

14. Класифікація річок Зайкова

Б. Д. Зайков класифікував річки Радянського Союзу, аналізуючи внутрішньорічний розподіл стоку.

Всі річки СНД, зокрема штучно або природно дуже зарегульованих, Зайков поділяє на слідуючи три головні групи:

1) річки з весняним водопіллям;

2) річки з водопіллям в теплу пору року;

3) річки з паводками.

Річки з весняним водопіллям найбільш поширені в СНД. Річки цієї групи поділяються на п'ять типів в залежності від характеру водопілля та розміру стоку в іншу частину року:

1а. Казахстанський - характеризується дуже високою хвилею водопілля та низьким (до повного пересихання) стоком в іншу пору року. Стік дають виключно зимові опади, швидке розтавання яких спричиняє високе недовгочасне водопілля.

1б. Східноєвропейський - характеризується високим весняним водопіллям, літньою меженню, яка порушується епізодичними зливами, низькою зимовою меженню та підвищеним осіннім стоком. Деякі річки цього типу мають два максимуми: перший (головний) - весною та другий - восени.

1в. Західносибірський - має найбільш розтягнуте водопілля, підвищений літньо-осінній стік та низьку зимову межень. Наявність в басейнах річок цього типу боліт, озер, великих заплав, що заливаються, чинить регулюючий вплив на стік. Тривала зима обумовлює низький зимовий стік.

1г. Східносибірський - характеризується високим водопіллям, систематичними літньо-осінніми паводками та дуже низьким зимовим стоком. Цей тип річок пов'язаний з рясними дощами влітку та восени й обмеженістю підземного живлення.

1д. Алтайський - відзначається невисоким, розтягнутим, гребінчатовидним водопіллям, підвищеним літньо-осіннім та низьким зимовим стоком. Характер водопілля річок цього типу обумовлений особливостями розтавання снігу в горах: поступове просування області сніготанення з долин до підвищень. На снігове водопілля накладаються дощові паводки. Сталий зимовий стік обумовлений запасом підземних вод.