10. Басейн річки

Басейн річки. Водозбір. Частина земної поверхні, яка включає дану річкову систему і відділена від інших річкових систем вододілами, називається річковим басейном цієї системи. Поверхня суші, з якої річкова система збирає води, називається водозбором або водозбір­ною площею басейну. Басейн річки і водозбір здебільшого збігаються, але іноді водозбірна площа буває менша, ніж площа басейну. Це тра­пляється тоді, коли в басейні є площі внутрішнього стоку або площі, з яких стоку не буває. Річкові басейни відрізняються один від одного розмірами і формою. Характеристики найбільших річок світу (з пло­щею басейну понад 1 млн км²) наведено в табл. 3.2.

Річка	Площа басейну, км2		Середній річний стік
		км	витрата, м3/с	об'єм, км3
Амазонка (з Укаялі)	7180	6400	220000	6939
Конго( з Луалабою)	3820	4320	44893	1416
Міссісіпі (з Міссурі)	3268	6019		"о'80
Об (з Іртишем)	2990	5410	12880	406
Ніл (з Кагерою)	2870	6695	2322	73,2
Парана	2663	4380	16525	521
Єнісей (з Вел. Єнісеєм)	2580	4102	19800	624
Лена	2490	4400	16858	532
Нігер	2090	4160	8630	272
Амур (з Аргунню)	1855 .	4440	11249	355
Янцзи	1808	5800	31530	994
Маккензі (з Пісом)	1804	4250	10550	332
Мадейра (з Мамоне)	1391	3200	30500	962
Волга	1360	3530	8060	254
Замбезі	1330	2660	3380	107
Парагвай	1200	2500	4000	126
Ганг	1120	2700	12520	395
Нельсон (зі Саскачеваном)	1072	2580	2720	85,8
Муррей - Дарлінг	1057	3490	333	10,5
Оранжева	1020	1860	486	15,3
Оріноко	1000	2730	35807	1129
Тарім	1000	2030	167	5,3

Таблиця 3.2. Найбільші річки світу

Кожен річковий басейн описується певними морфометричними характеристиками: площею (F, км²), довжиною (D, км), середньою та максимальною шириною (В_сер, В_макс, км), середньою висотою (Н, м), похилом басейну (І, %о) тощо. Площа басейну - це площа, обмежена вододільною лінією. Довжина басейну, або його вісь, - це відстань по прямій від гирла річки до найвіддаленішої точки басейну. Якщо ба­сейн вигнутий чи складної форми, то пряма лінія замінюється на ла­ману, яка повторює контури русла (рис. 3.2). Максимальна ширина басейну визначається як довжина прямої, перпендикулярної до дов­жини басейну в його найширшому місці. Середня ширина басейну - це відношення площі басейну до його довжини:

В_свр ⁼ F/D, км.

Похил басейну обчислюється за формулою

де Н₁ і H₂ - абсолютна відмітка поверхні басейну відповідно у вер­хній і нижній його частинах.

перерізі (б) по лінії А-Б

1 - межа басейну та поверхневого водозбору річки (орографічний вододіл);

2 - межа підземного водозбору (підземний вододіл); 3 - безстічні області, що не входять до водозбору річки; 4 - водоопір; 5 - опади; б - поверхневий стік; 7 - підземний стік; 8 - русла річок

Фізико-географічні характеристики річкових басейнів. Річкові ба­сейни, крім морфометричних, мають фізико-географічні характерис­тики. Вони включають географічне положення басейну, яке подається у вигляді географічних координат його крайніх точок, та кліматичні особливості басейну (кількість опадів, сніговий покрив, інтенсивність дощів, температура і вологість повітря).

До фізико-географічних характеристик належать також геологічна будова і тектоніка басейну, гідрогеологічні умови, водно-фізичні вла­стивості підстильних порід, рельєф, який характеризується через по­хил. На водний режим річок великою мірою впливають також озерність, лісистість і заболоченість басейну, які треба докладно вивча­ти і включати до фізико-географічної характеристики. Кількісно час­тку лісів, озер і боліт можна визначити за допомогою коефіцієнтів ліcистості,озерності й заболоченості (k). Кожен із цих коефіцієнтів яв­ляє собою відношення площі, зайнятої лісами, озерами або болотами (f), до всієї площі басейну, тобто k = f/F.

Суттєве значення в сучасних умовах має господарська діяльність, яка може проходити як на басейні (вирубка лісів, оранка сільськогос­подарських угідь тощо), так і безпосередньо в руслах річок (спору­дження гребель, водосховищ, ставків, каналів, водозаборів тощо).