Тема 3. Сучасні вимоги до складання та оформлення документів, що мають юридичну силу

План

1. Законодавчий та юридичний підстиль ділової мови.

2. Основні риси офіційно-ділового стилю.

3. Терміни та їх місце в законодавчому та юридичному підстилях ділової української мови.

Завдання для самостійної роботи

1. Визначте законодавчий підстиль ділової мови.

2. Охарактеризуйте юридичний підстиль ділової мови.

3. Проаналізуйте основні риси офіційно-ділового стилю.

4. Визначте терміни та їх місце в законодавчому та юри­дичному підстилях ділової української мови.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Законодавчий та юридичний підстиль ді­лової мови

У діловодстві вирізняють такі підстилі ділової мови: за­конодавчий, дипломатичний, адміністративно-канцелярський, юридичний.

Законодавчий - використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо.

Дипломатичний використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, про­токолів, заяв тощо.

Адміністративно-канцелярський використовується в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної кореспонденції, договорів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо.

Юридичний використовується в юриспруденції у вигля­ді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, запитів, повідом­лень тощо.

Цей підстиль обслуговує й регламентує правові та конф­ліктні відносини:

• між державою та підприємствами й організаціями усіх форм власності;

• між підприємствами, організаціями та установами;

• між державою та приватними особами;

• між підприємствами, організаціями й установами усіх форм власності та приватними особами;

• між приватними особами.

Питання 2. Основні риси офіційно-ділового стилю

Стиль - це різновид літературної мови, що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів.

В українській мові виділяють традиційно п'ять функціо­нальних стилів:

1. науковий;

2. офіційно-діловий;

3. публіцистичний;

4. художній;

5. розмовний.

Офіційно-діловий стиль (ОДС) - це мова ділових папе­рів: розпоряджень, постанов, програм, заяв, автобіографій, ре­золюцій, протоколів, указів, актів, законів, наказів, анкет, роз­писок тощо.

Основна функція офіційно-ділового стилю - інформатив­на (повідомлення). Сфера вживання ділового стилю зумовлює його жанрову розгалуженість. Більшість жанрів ділового мов­лення відображає соціальне спілкування. Власне функція офі­ційно-ділового стилю полягає в тому, що він надає висловлю­ванню характер документа, а відображеним у ньому різним сто­ронам людських стосунків - офіційно-ділового забарвлення. ОДС слугує для спілкування в державно-політичному, громад­ському й економічному житті, законодавстві, у сфері управлін­ня адміністративно-господарською діяльністю.

Специфіка ОДС полягає в основних стильових рисах (ознаках), що притаманні лише йому, а саме:

• нейтральний тон викладу змісту лише у прямому зна­ченні;

• точність та ясність повинні поєднуватися з лаконіч­ністю, стислістю й послідовністю викладу фактів;

• документальність (кожен офіційний папір повинен мати характер документа), наявність реквізитів, котрі мають пев­ну черговість, що дозволяє довго зберігати традиційні стабільні форми;

• наявність усталених одноманітних мовних зворотів, висока стандартизація вислову;

• сувора регламентація тексту: для чіткої організації текст поділяється на параграфи, пункти, підпункти.

Ці основні риси є визначальними у формуванні системи мовних одиниць і прийомів їх використання в текстах ділових (управлінських) документів.

Питання 3. Терміни та їх місце в законодавчому та юридичному підстилях ділової української мови

Спеціальні слова або словосполучення, які дають точне значення чи пояснення предметам, явищам, діям із будь-якої галузі знань - науки, культури, техніки, політики, економіки - називаються термінами. Будь-які терміни, а особливо юридичні, мають точне, конкретне значення, позбавлені образності, емо- ційно-експресивного забарвлення.

Діловому стилю притаманна термінологія, яка утворю­ється з активної лексики (діловодство, справочинство); запози­чується з інших мов (бланк, бюджет); утворюється з допомогою власних слів та іншомовних або із запозичених складників (фо­токамера, фототелеграф, фототелетайп) тощо.

Значення термінів зафіксовані у державних стандартах, спеціальних словниках та довідниках, у різноманітних законах та підзаконних нормативних актах.

Усі терміни дають точне визначення чи пояснення тому чи іншому предмету, явищу або дії, мають чітке визначення. Тому терміни повинні вживатися лише в зафіксованому значен­ні. Проте деякі терміни мають кілька значень. Наприклад: "справа" - означає один документ і сукупність документів. Інше значення має словосполучення "юридична справа". Правильне значення того чи іншого терміна допомагає з'ясувати контекст. При утворенні похідних форм терміна необхідно користуватися лише тими формами, які подаються в словнику чи довіднику, бо вільне словотворення може стати причиною неправильного вико­ристання та сприймання, що недопустимо в юридичній діяльності.

Необхідно уникати у діловому мовленні використання застарілих, нестандартних термінів, що перейшли до повсяк­денного вжитку і втратили своє термінологічне значення. Це ускладнює розуміння змісту документа.

Отже, терміни кожної сфери науки потребують особли­вої уваги, постійної роботи зі словниками, довідниками, а робо­та з юридичними термінами в деяких випадках потребує роботи з законами, підзаконними нормативними актами, іншими доку­ментами.

Головною метою юридичного довідника чи словника є допомога у засвоєнні термінів та понять із різних галузей права, які найчастіше зустрічаються у побуті, публікаціях у періодич­ній пресі, передачах радіо та телебачення, законах та підзакон­них правових актах. Пояснення кожного терміну у сучасному юридичному довіднику подається з урахуванням сучасних до­сягнень юридичної науки, соціально-політичних та економічних змін у житті суспільства, зумовлених поступальним характером його розвитку на сучасному етапі, а також основних положень нових законодавчих та інших нормативно-правових актів. Іноді може виникати необхідність праці з іноземними юридичними термінами та поняттями. У такому разі можна скористатися словником. Головне завдання такого словника - надати прак­тичну допомогу фахівцям найширшого профілю, у першу чергу - юристам, адвокатам та підприємцям, а також іншим фахівцям, які за характером своєї діяльності пов'язані з юридичними пи­таннями з різноманітних галузей права та бізнесу.

Нині у нашій державі відбувається активна законотворча діяльність, з'являється багато нових законів та підзаконних ак­тів, тому виникає потреба постійно використовувати юридичні терміни. Враховуючи, що будь-яка неточність або помилка при використанні юридичних термінів у законах або підзаконних нормативних актах, при оформленні будь-яких документів пра­вового характеру може призвести до негативного результату, можна зробити висновок, що юридичні терміни відіграють ве­лику роль у сучасному діловому мовленні, у якому неприпустимі будь-які помилки.

Справжній юрист-фахівець повинен на професійному рівні володіти мовою своєї професії, тобто вільно володіти фаховою лексикою, правильно і чітко розуміти значення тих чи інших юридичних термінів, необхідних йому для праці.

Завдання для повторення та закріплення матеріалу

1. Назвіть підстилі ділової мови.

2. Яке значення мають основні риси офіційно-ділового стилю в мові?

3. Що означає поняття "термін", в яких підстилях україн­ської мови він використовується?