Тема 1. Вступ План

Основні напрями та види юридичної діяльності.

Завдання для самостійної роботи

1. Визначте основні напрями юридичної діяльності.

2. Визначте основні види юридичної діяльності.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання. Основні напрями та види юридичної діяль­ності

Юридична діяльність, як окремий вид соціальної діяль­ності, характеризується певними видами та напрямами:

1. Відбувається у сфері дії права з використанням право­вих засобів.

2. Здійснюється спеціально уповноваженими на це суб'єктами, які володіють юридичними знаннями.

3. Її метою є упорядкування, узгодження суспільних від­носин відповідно до вимог права, вирішення конкретних життє­вих ситуацій і задоволення на цій підставі індивідуальних, гру­пових та загальнолюдських потреб та інтересів.

4. Юридична діяльність має організуючий характер, на­цілена на організацію дій інших суб'єктів і значною мірою пов'язана з державною діяльністю.

5. Зміст юридичної діяльності у кожній конкретній ситу­ації складають окремі дії юристів, що націлені на досягнення бажаних правових результатів.

6. Юридична діяльність у багатьох ситуаціях виявляє елементи творчості, індивідуального підходу, винесення конк­ретного рішення на підставі загальної моделі поведінки.

7. Юридична діяльність шляхом правового впливу про­низує майже всі сфери суспільного життя, які підлягають пра­вовому регулюванню.

Таким чином, під юридичною діяльністю потрібно розу­міти один із різновидів соціальної діяльності, який здійснюєть­ся юристами-фахівцями з метою отримання правового резуль­тату, задоволення законних потреб та інтересів соціальних суб'єктів відповідно до вимог права.

Завдання для повторення та закріплення матеріалу

1. Які основні напрями юридичної діяльності?

2. Які основні види юридичної діяльності?

Тема 2. Документ як основа діловодства в юридичній практиці

План

1. Основні принципи стилю та мови ділових паперів.

2. Функції документа: загальні та спеціальні.

Завдання для самостійної роботи

1. Визначте основні принципи стилю ділових паперів.

2. Визначте основні принципи мови ділових паперів.

3. Розкрийте функції документа: загальні та спеціальні.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Основні принципи стилю та мови ділових паперів

У ст. 11 Закону України "Про мови в Українській РСР" записано: "Мовою роботи, діловодства й документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ, організацій є українська мова".

Офіційно-діловий стиль (ОДС) - функціональний різ­новид мови, який слугує для спілкування в державно- політичному, громадському й економічному житті, законодав­стві. у сфері управління адміністративно-господарською діяль­ністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; характеризу­ється найвищою мірою книжності.

Основне призначення - регулювати ділові стосунки у за­значених вище сферах, обслуговувати громадянські потреби у типових ситуаціях. Під функціональним різновидом мови пот­рібно розуміти систему мовних одиниць, прийомів їх виокрем­лення та використання, обумовлених соціальними завданнями мовлення.

Мовленню у сфері управління притаманна низка специ­фічних особливостей. Учасниками ділового спілкування є орга­ни та ланки управління - організації, заклади, підприємства, по­садові особи, працівники. Характер і зміст інформаційних зв'яз­ків, у яких вони можуть бути задіяні, залежать від місця устано­ви в ієрархії органів управління, її компетенції, функціонально­го змісту діяльності. Ці стосунки стабільні й регламентуються чинними правовими нормами. Специфіка ділового спілкування полягає в тому, іцо, незалежно від того, хто є безпосереднім ук­ладачем документа й кому його адресовано, офіційним автором та адресатом документа майже завжди є організація. Іншою ва­жливою характеристикою ділового спілкування є конкретність, адресність інформації. Суттєвим фактором ділового спілкуван­ня, що впливає на характер управлінської інформації, є повто­рюваність дій і ситуацій. Управлінська діяльність - це завжди "гра за правилами". Як наслідок цього, повторюваність управ­лінської інформації призводить до регулярності використання постійно однакових мовних засобів.

Наступною характерною рисою ділового спілкування є тематична обмеженість кола завдань, що вирішує організація, а це, в свою чергу, є наслідком певної стабільності її функцій. Отже, можна вирізнити такі властивості управлінської інфор­мації в умовах ділового спілкування:

• офіційний характер;

• адресність;

• повторність;

• тематична обмеженість.

Специфіка ОДС та мови полягає в принципах, що притаманні лише йому, а саме:

• нейтральний тон викладу змісту, подання його лише у прямому значенні;

• точність та ясність повинні поєднуватися з лаконіч­ністю, стислістю й послідовністю викладу фактів;

• документальність (кожен офіційний папір повинен мати характер документа), наявність реквізитів, котрі мають пев­ну черговість, що дозволяє довго зберігати традиційні стабільні форми;

• наявність усталених одноманітних мовних зворотів, висока стандартизація вислову;

• сувора регламентація тексту, для чіткої організації текст поділяється на параграфи, пункти, підпункти.

Ці основні принципи є визначальними у формуванні сис­теми мовних одиниць і прийомів їх використання в текстах ді­лових, (управлінських) документів.

Мовознавець М.М. Пилинський зазначав, що найпершою традиційною ознакою досконалості для групи "нехудожніх" стилів, до яких належить й офіційно-діловий, залишається стис­лість, а також такі вимоги:

• додержання основних загальномовних і функціональ­но-стилістичних мовних норм;

• слова й вирази, що безпосередньо пов'язані з думкою, повинні стояти в тексті якнайближче;

• дотримування максимально чіткого, послідовно- логічного і граматичного зв'язку між реченнями, що містять окремі судження;

• вставні речення, застереження, супровідні тверджен­ня, будь-які відхилення від основної думки повинні значно пос­тупатися своїм обсягом перед викладом основної думки.

Питання 2. Функції документа: загальні та спеціальні

Як і будь-яка система, документ створюється суспіль­ством, оскільки він виконує ті або інші необхідні суспільству функції.

Функція документа - це його суспільна роль, соціальне призначення, ціль, завдання. Документ - поліфункціональний об'єкт, що виконує низку взаємозалежних соціальних функцій.

Увесь спектр соціальних функцій документа можна умо­вно поділити на три групи:

1. головну;

2. загальні;

3. спеціальні.

Головна, найбільш узагальнююча функція документа - це збереження і передача (поширення) інформації в часі і/або просторі.

Загальні функції - інформаційна, комунікативна, куму­лятивна - характерні для всіх документів, незалежно від їхнього типу і виду.

Інформаційна функція - це здатність документа задо­вольняти потреби суспільства в інформації, тобто служити дже­релом інформації, знань. Основним критерієм інформативності документа є його інформаційна ємність, тобто кількість і якість інформації, зафіксованої в документі. Існує правило: більше ін­формації в максимально стислому документі (наприклад, звіт про НІР - стаття - монографія - підручник - енциклопедія: до­кументи розташовані за ступенем збільшення інформаційної ємності). Ця функція визначається такими показниками: корис­ність, повнота, вірогідність, цінність, новизна інформації тощо.

Комунікативна функція - це здатність документа бути інформативним засобом передачі, обміну, комунікації, спілку­вання, наступності.

Кумулятивна функція - це здатність документа нако­пичувати, концентрувати, збирати й упорядковувати інформа­цію з метою її збереження для нинішнього і прийдешнього по­колінь.

Спеціальні функції властиві не всім, а конкретним видам і типам документів, де вони виявляються в більшому ступені відповідно до соціальних потреб суспільства. До них належать: управлінська, пізнавальна (освітня), правова, загальнокультур­на, меморіальна, гедонічна та інші функції.

Управлінська або регулятивна функція виконується документами, що створені для реалізації управлінського проце­су (закони, положення, статути, постанови, розпорядження, рі­шення, накази, протоколи, циркуляри, тобто офіційні ділові до­кументи).

Пізнавальна або когнітивна функція - здатність доку­мента служити засобом одержання і передачі знань для вивчен­ня процесів і явищ природи і суспільства. Це призначення до­кумента полягає в забезпеченні загального і професійного про­цесу навчання (підручник, навчальний посібник, практикум, хрестоматія, методичні рекомендації та інші навчальні доку­менти), а також наукової діяльності (наукова монографія, дисе­ртація, автореферат дисертації, патент, звіт про НІР й ОКР, тоб­то наукові документи).

Правова функція - це здатність документа служити за­собом доказу, підтвердження будь-яких фактів (відомостей). Правовою функцією, у першу чергу, володіють офіційні видан­ня (конституція, закони, накази), а також історичні джерела, що служать засобом підтвердження.

Загальнокультурна функція - здатність документа сприяти розвитку культури суспільства, виступати засобом за­кріплення і передачі культурної традиції, засвоєння системи цінностей, естетичних норм, ритуалів, що прийняті у суспіль­стві (літературно-художнє, наукове видання, кінофільм, відео- фільм, фотографія, листівка, гравюра тощо).

Меморіальна (пам'ятаюча) функція - здатність доку­мента служити "зовнішньою пам'яттю" людини і суспільства в цілому, зберігати інформацію і передавати її від одного поко­ління до іншого. Ця функція властива документам-пам'яткам (артефактам), що мають особливу соціально-культурну й істо­ричну цінність (рукописні книги, рідкісні, особливо цінні й уні­кальні документи).

Гедонічна функція - здатність документа служити засо­бом відпочинку, розваги, раціонального використання вільного часу (твори художньої літератури, видання з мистецтва, листів­ки, кінофільми, діафільми, відеофільми, компакт-диски, грам­платівки, магнітні фонограми тощо).

До спеціальних функцій документа можна також ві­днести статистичну, джерельну, підтвердження авторського авторитету тощо. Спеціальні функції документа, як і потреби суспільства, є надзвичайно різноманітними.

Документ завжди поєднує в собі одночасно кілька функ­цій, що тісно переплетені між собою. Однак, поліфункціональ- ність документа не виключає домінуючої ролі однієї його функ­ції (наприклад: підручник - навчальна, наказ - правова, афіша - рекламна).

Знання функцій документа дозволяє усвідомити цільове (для чого, з якою метою створений конкретний документ) і чи­тацьке (для кого створений документ - для дітей, дорослих, фа­хівців, студентів тощо) призначення документа для того, щоб найбільш ефективно використовувати його потенційні можли­вості. Від цільового і читацького призначення документа зале­жить характер інформації, що міститься в ньому, тип і вид до­кумента.

Знання функцій документа дозволяє:

• визначити істинну цінність документа, соціальну зна­чимість його змісту;

• правильно зрозуміти роль документної інформації (на відміну від усної, недокументної) у задоволенні численних чи­тацьких потреб суспільства;

• здійснити наукову класифікацію та типологію доку­мента (розподіл документів за різними ознаками на види і типи);

• визначити найбільш оптимальні шляхи і засоби його виготовлення, переробки, поширення, збереження і викорис­тання в бібліотеках, органах НТІ, архівах, книгарнях тощо;

• розробити теоретичні основи документоведення, сфо­рмувати його понятійний апарат тощо.

Завдання для повторення та закріплення матеріалу

1. Що означає поняття "офіційно-діловий стиль як різно­вид мови"?

2. Які головні функції документа?

3. Чим відрізняються загальні функції документа від спеціальних?