Нормативні акти та література:

1. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131 (із змінами та доповненнями станом на 01.09.2011 року)

2. Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: 1973-2010. / Гуторова Н.О., Житний О.О. - Х.: «Одисей» 2011.

3. Кримінальний кодекс України: наук.-практ. Комент. / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін..; за заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Вид. 4-те, допов. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2008. – 1208 с.

4. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін.. ; за ред.. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – Х.: Право, 2010. – 456 с.

5. Энциклопедия уголовного права. Т. 7.Обстоятельства, исключающие преступность деяния. – СПб.: Издание проф. Малинина, 2007.- 723 с.

6. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. – Харьков: Основа, 1991. – С.226–271.

7. Діденко В.П. Обставини, що виключають злочинність діяння. – Київ: Укр. академія внутрішніх справ, 1993. – С.5–33.

8. Анчукова М.В. Виправданий ризик як обставина, що виключає злочинність діяння: Монографія. – Харків: Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2006.-168 с.

9. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния.- Харьков: Основа, 1991. – 359 с.

10. Гринберг М.С. Проблема производственного риска в уголовном праве.-М.: Госюриздат, 1963.-132 с.

11. Орешкина Т. Обоснованный риск в системе обстоятельств, исключающих преступность деяния // Уголовное право.-1999.- № 1-2.-С.17-24

12. Самороков В.И. Риск в уголовном праве // Государство и право.-1995. № 5.- с.103-112

13. Тимербулатов А. Риск: уголовно – правовые аспекты // Государство и право.- 1995. - № 3. – с. 112-116.

14. Гав’яз О. Господарський ризик як обставина, що виключає кримінальну відповідальність //Радяньке право.-1988.-№ 2.-С. 30 – 31.

15. Келина С. Профессиональный риск как обстоятельство, исключающее преступность деяния // Сов. юстиция.-1988. № 22.-С. 14-15.

16. Мазин П., Битеев В., Пономарёв Г. Обоснованный риск: проблемы толкования и практического применения// Уголовное право.-2002. - № 1.- с. 26-29

17. Селезнёв М. Крайняя необходимость и оправданный риск//Законность.-1992.-№ 11.-с. 14-16

18. Шурдумов А. Обоснованный риск//Уголовное право.-2002.- № 3.- с. 60-62

Т е м а 16: Затримання особи, що вчинила злочин.

П Л А Н

Вступ.

1. Поняття затримання особи, що вчинила злочин. Його юридична природа та значення дій громадян щодо затримання злочинця.

2. Підстава та ознаки затримання злочинця.

3. Перевищення меж заподіяння злочинцю шкоди при його затриманні.

Висновок.

Методичні рекомендації.

Аналізуючи соціальну природу дій громадян при затриманні особи, що вчинила злочин, треба показати, у чому полягає її суспільно корисний характер та яке значення мають такі дії у справі боротьби із злочинністю в Україні. Треба мати на увазі, що питання про юридичну природу дій громадян по затриманню особи, що вчинила злочин, треба вирішувати на підставі ст.38 КК України. Треба визначити коло осіб, які можуть бути суб’єктами затримання.

Розпочинаючи викладання підстави затримання особи, що вчинила злочин, необхідно виходити з ч.1 ст.38, у відповідності з якою такою підставою є злочинне посягання. Тому треба пояснити, що ми розуміємо під таким посяганням. При аналізі ознак правомірного затримання необхідно починати з ознак суб’єкта такого затримання, а саме потерпілого та інших осіб, які вказані в ч.1 ст.38 КК. Далі треба охарактеризувати мету затримання – доставлення особи, що вчинила посягання, відповідним органам влади. Третя ознака стосується об’єкта затримання – особистої свободи особи, що вчинила посягання. Нарешті, четверта ознака характеризує об’єктивну сторону затримання злочинця: характер дій громадянина, їх межі, час вчинення та їх правомірність.

Перш ніж аналізувати підставу та ознаки заподіяння шкоди злочинцю при його затриманні, треба пояснити, в яких випадках виникає питання про його правомірність. Далі треба виходити з того, що у відповідності до ст.38 КК підставою завдання шкоди злочинцю є необхідність у цьому. Слід розглянути фактори, що обумовлюють необхідність завдання шкоди, а також вирішити питання про відповідальність особи, що заподіяла злочинцю шкоду без необхідності в тому. Далі треба проаналізувати об’єкт завдання шкоди, яким є особисті права та інтереси особи, що вчинила злочин. Необхідно поряд з цим вирішити питання про умови правомірності завдання шкоди третім особам при затриманні злочинця. Тут потрібно зупинитися на ситуаціях завдання шкоди так званому уявному злочинцю та вирішити питання про відповідальність за шкоду, заподіяну такому “злочинцю”. Визначаючи мету завдання шкоди, треба виходити з того, що така шкода є найближчою метою, а остаточною виступає доставлення злочинця відповідним органам влади. Слід показати, як визначається відповідальність особи, що завдала злочинцю шкоди не з метою затримання, а з метою розправи. На особливу увагу заслуговує питання про відповідність заподіяної шкоди небезпечності посягання та обстановці затримання злочинця. Така відповідність визначає межі правомірності завдання злочинцю шкоди.

Необхідно докладно розкрити поняття “небезпечність посягання” та “обстановка затримання злочинця”, а також показати їх значення у вирішенні питання про межі заподіяння шкоди злочинцю при його затриманні. Тут рекомендується розглянути дискусійне питання про можливість позбавлення життя злочинця при його затриманні.

Відповідаючи на останнє питання, треба показати, у чому знаходить вираження перевищення меж заподіяння шкоди злочинцю з метою його затримання. Для цього необхідно детально проаналізувати ч.2 ст.38 КК. Нарешті, важливе значення має вирішення питання про кваліфікацію дій громадян, які перевищили межі дозволеної шкоди.