ДСНС УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БЕЗПЕКИ

ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Кафедра цивільного захисту та комп’ютерного моделювання екогеофізичних процесів

К У Р С О В И Й П Р О Е К Т

з предмету «Пожежна безпека промислових та сільськогосподарських

виробництв»

на тему: „Аналіз техногенної безпеки АЗС ”

Виконав:

Курсант взводу ПБ-53

Панасюк В.В.

Дата отримання завдання — «_____» _____________ 2013року

Дата подання курсового

проекту на рецензування — «_____» _____________2013 року

Курсовий проект захищено «_____» _____________ 2013року

з оцінкою _____ (______________) _______________

Львів-2013

Зміст курсової роботи

В ступ

1. Теоретична частина.

2. Аналіз техногенної безпеки об’єкта.

2.1. Ідентифікація потенційно небезпечного об’єкта із складанням Повідомлення.

2.2. Ідентифікація для виявлення об’єктів підвищеної небезпеки, яким слід розробляти Декларацію безпеки.

2.3. Прогнозування і оцінка стійкості роботи об'єкта в умовах надзвичайної ситуації.

Висновок

Зміст графічної частини

• ситуаційний план об’єкта з нанесеними зонами вибуху газоповітряної суміші;

• сценарій виникнення та розвитку аварії .

В ступ

Забезпечення пожежної безпеки — це один із важливих напрямків щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього середовища. Незважаючи на значний поступ у науково-технічній сфері людству ще не вдалося знайти абсолютно надійних засобів щодо забезпечення пожежної безпеки. Більше того, статистика свідчить, що при зростанні чисельності населення на 1 % кількість пожеж збільшується приблизно на 5%, а збитки від них зростають на 10%. І сьогодні, коли людство увійшло в третє тисячоліття своєї багатовікової історії, питання пожежної безпеки залишаються актуальними. Кожні п'ять секунд на земній кулі виникає пожежа, а в Україні кожні 10 хвилин. Протягом однієї доби в Україні виникає 120-140 пожеж, в яких гинуть 6-7, отримують травми 3-4 людини, вогнем знищується 32-36 будівель, 4-5 одиниць техніки. Щодобовізбитки від пожеж становлять близько 500 тис. грн.

Відповідно до статті 3 Конституції України „Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю”.

Згідно ст. 27 Конституції України – „Кожна людина має невід′ємне право на життя.” Обов′язок держави – захищати життя людини” ОРС ЦЗ створюється з метою захисту життя і здоров′я громадян, приватної, колективної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на об′єктах і в населених пунктах.

Основними завданнями цивільного захисту є ( ст.. 5 Закону України „Про правові засади цивільного захисту „) :

• збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації; прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій;

• здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту; розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері цивільного захисту;

• розроблення і здійснення запобіжних заходів у сфері цивільного захисту; створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайних ситуацій;

• розроблення та виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайних ситуацій;

• оперативне оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне достовірне інформування про обстановку, яка складається, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та подолання їх наслідків.

• організація захисту населення і території від надзвичайних ситуацій, надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим;

• проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, та організація життєзабезпечення постраждалого населення;

• забезпечення постійної готовності сил засобів цивільного захисту до запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків;

• надання з використанням засобів цивільного захисту оперативної допомоги населенню в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

• навчання населення способам захисту в разі виникнення надзвичайних, несприятливих побутових або не стандартних ситуацій та організація тренувань.

П ри розроблені даного курсового пректу розглядаємо автозаправну станцію . Вона являє собою комплекс споруд для прийому, зберігання й віддачі нафтопродуктів споживачам. Державний пожежний нагляд на об’єктах виробничого призначення встановлює: контроль за забезпеченням єдності вимог держаних стандартів, норм і правил у галузі Пожежної безпеки; контролює усунення причин і умов, що їм сприяють; поширенню і виникненню пожежі, знищенню чи пошкодженню майна, а також що загрожують життю людей та перешкоджають своєчасній ліквідації пожеж і рятуванню людей; розробляє заходи профілактики пожеж.

Відповідно до Закону України „Про пожежну безпеку” посадові особи ДПН несуть установлену законодавством відповідальність за невиконання

покладених на них обов’язків і за неправильне використання наданих їм прав.

Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ і організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачене відповідним договором.(Ст. 2 Закону України „Про пожежну безпеку”)

1. Теоретична частина Виробництва, де існує загроза виникнення надзвичайних ситуацій техногенного походження. Причини виникнення техногенних аварій

Склади паливно-мастильних матеріалів становлять небезпеку в зв'язку з наявністю на їх територіях великої маси паливних і вибухопожежонебезпечних продуктів (бензин і дизельне паливо).

Аналіз аварій, що відбулися, показує, що основними причинами аварій і утворення проливів нафтопродуктів стала розгерметизація устаткування і трубопроводів в результаті:

• корозії металу, зварювальних швів, пропуску фланців, фізичного зносу, механічних пошкоджень устаткування, розривів трубопроводів внаслідок втомленості металу;

• підвищення тиску в ємностях (цистернах) при порушенні температури зберігання і їх переповненні;

• помилок персоналу при виконанні окремих операцій;

• відмови засобів автоматичного регулювання або систем ПАЗ.

Найбільш розповсюдженим видом аварії є пожежа проливу або пожежа в зруйнованому резервуарі. У ряді випадків пожежа в резервуарному парку починається з вибуху пароповітряної суміші. На утворення вибухонебезпечних концентрацій усередині резервуара впливають фізико-хімічні властивості продукту що зберігаються, конструкція резервуара, технологічний режим експлуатації, а також кліматичні і метеорологічні умови. Пожежа може виникнути в обвалуванні резервуарів унаслідок переливу продукту або порушення герметичності резервуара, засувок, фланцевих з'єднань.

Р озвиток пожежі залежить від місця виникнення, розмірів початкового осередку спалахування, стійкості конструкцій резервуара й оперативності і правильності дій пожежних підрозділів.

При утворенні великих проливів бензину можливе утворення вибухонебезпечних пароповітряних сумішей значних розмірів, найбільш ймовірним режимом згорянням таких сумішей на відкритій площадці є хлопок (спалах), однак при потраплянні усередину такої зони будинків можливі вибухи усередині приміщень.

Присутність у нафтопродуктах сірки призводить до утворення сірчистих пірофорних сполук, що при контакті з повітрям здатні самозайматися. При порушенні правил підготовки обладнання до ремонту, поганому промиванні і пропарюванні устаткування, можуть створюватися умови для розвитку аварійної ситуації, виникнення і розвитку пожежі. Наявність сірчистих сполук підсилює корозійну активність нафти і нафтопродуктів, приводить до утворення сірководню - корозійноактивного і токсичного продукту.

Таким чином, аварії на складі паливно-мастильних матеріалів можуть реалізуватися у вигляді:

- пожежі проливу (ПП) - дифузійного горіння парів нафтопродуктів в атмосфері;

- детонації (вибуху) -згоряння попередньо перемішаних сумішей парів нафтопродуктів з повітрям з надзвуковими швидкостями на відкритому просторі або усередині устаткування і приміщень;

- дефлаграції (хлопок, спалах, хвиля полум'я) - згорянні попередньо перемішаних сумішей горючих парів з повітрям з дозвуковими швидкостями.

- виникнення вибухонебезпечної зони (ВНЗ) на території складу паливно- мастильних матеріалів в результаті дрейфу вибухонебезпечної хмари, що утвориться при випарі проливу нафтопродуктів;

- вибуху парогазових сумішей в приміщенні при проникненні вибухонебезпечних хмар усередину приміщень.

Причиною аварії може стати будь-який елемент технологічної системи, у тому числі і людина. До найбільш розповсюджених причин виникнення аварій можна віднести наступні причини:

а) причини, пов'язані з експлуатацією об'єкта:

- різні види помилок персоналу, як при виконанні технологічних операцій, так і при виникненні аварійних ситуацій, а також при проведенні ремонтних робіт;

- відмова систем безпечного виконання операцій, а також відмова систем автоматичного контролю технологічних параметрів;

- втрата механічної міцності матеріалу обладнання через корозію або втому, що призводять до локальних витоків нафтопродуктів з обладнання.

б) причини, не пов'язані з експлуатацією небезпечного об'єкта, наприклад, різні зовнішні впливи, як природного, так і техногенного характеру, диверсії, підпали і т.п.

Класифікація надзвичайних ситуацій за походженням та за рівнями:

Відповідно до причин походження подій, що можуть зумовити виникнення НС на території України, розрізняються:

НС техногенного характеру - транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.

НС природного характеру - небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація грунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна ста ну водних ресурсів та біосфери тощо.

НС соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного або морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

Надзвичайні ситуації воєнного характеру, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

Відповідно до територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визначаються чотири рівні надзвичайних ситуацій - загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

У процесі визначення рівня НС послідовно розглядаються три групи факторів:

територіальне поширення;

р озмір заподіяних (очікуваних) економічних збитків та

людських втрат;

класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій.

Відповідно до територіального поширення та обсягів технічних та матеріальних ресурсів, що необхідні для ліквідації наслідків НС:

до загальнодержавного рівня відноситься НС, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

до регіонального рівня відноситься НС, яка розгортається на території двох та більше адміністративних районів (міст обласного значення), Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менш одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

до місцевого рівня відноситься НС, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта, але не менш одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів;

до об'єктового рівня відносяться всі НС, які не підпадають

під зазначені визначення. (Постанова К М У від 15 липня 1998 р. N 1099 Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій).

Ф актори техногенних вибухів і пожеж, що призводять до ураження людей, руйнування будівель, споруд, технологічного устаткування і забруднення довкілля

Основними уражаючими факторами в наведених аваріях є: вплив на персонал ударної хвилі вибухів або уламків устаткування, будівель, споруд; теплове випромінювання від місць горіння; поширення вибухонебезпечних хмар, що утворюються при проливах нафтопродуктів.

Техногенна безпека об'єктів господарювання (основні напрямки реалізації завдань техногенної безпеки, захист об’єктів від можливих НС та заходи і способи його досягнення)

Керівники та посадові особи об’єктів повинні забезпечувати виконання вимог техногенної безпеки шляхом:

додержання вимог Правил, норм і стандартів щодо техногенної безпеки у сфері цивільного захисту, а також виконання приписів посадових осіб Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки;

розроблення та затвердження положень, інструкцій щодо виконання вимог техногенної безпеки на об`єктах, здійснення постійного контролю за їх дотриманням;

організації навчання персоналу діям у разі виникнення аварійних ситуацій та аварій;

створення відповідно до чинного законодавства аварійно-рятувальних служб та необхідної для їх функціонування матеріально-технічної бази;

впровадження та утримання у робочому стані засобів зв'язку, аварійно-рятувальної техніки та обладнання і використання їх за призначенням;

захисту персоналу від шкідливого впливу надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

створення матеріальних (об’єктових) резервів для запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру і їх наслідків;

фінансування витрат в порядку та обсягах, необхідних для повного і якісного забезпечення вимог техногенної безпеки.

Керівники ПНО або ОПН, крім того, повинні забезпечити:

проведення ідентифікації та паспортизації ПНО відповідно до Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів, затвердженого наказом МНС України від 18.12.2000 № 338, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24.01.2001 за № 62/5253;

розробку планів локалізації і ліквідації аварійних ситуацій та аварій (далі – ПЛАС);

розробку спеціальних заходів протиаварійного захисту відповідно до ПЛАС;

впровадження, експлуатацію та технічне обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у випадку їх виникнення;

інформування органів, що відповідають за дії щодо локалізації та ліквідації аварії, про аварійні ситуації, які пов'язані з небезпечними речовинами і можуть завдати шкоди життю та здоров'ю населенню і навколишньому середовищу;

наявність постійно оновлювального запасу відповідних медичних препаратів, сучасних антидотів та інших фармацевтичних препаратів, у тому числі кисню.

Керівники ПНО або ОПН повинні, на основі міжгалузевої і галузевої нормативної документації, рекомендацій, довідкової і науково-технічної літератури, а також з урахуванням аварій і аварійних ситуацій, що відбувалися на них та аналогічних об'єктах здійснювати постійний аналіз небезпеки процесів виробництва, інформувати місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про всі небезпеки, які встановлені в процесі аналізу, та об`єкти, які можуть

опинитися у прогнозованих зонах надзвичайних ситуацій, надавати їм результати виконаного аналізу небезпеки ПНО або ОПН, а також інші матеріали, які потрібні

д ля планування заходів цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

Керівники ПНО або ОПН та власники небезпечних територій, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 р. № 1214, повинні забезпечити укладення угод на постійне обов’язкове обслуговування аварійно-рятувальними службами.

Будь-які плани, робочі документи, посадові інструкції, функціональні обов`язки та інші документи керівників, посадових осіб, працівників та робітників, незалежно від характеру їх діяльності, повинні містити відповідні вимоги, наведені у цих Правилах.