
- •4. Характеристика основних змінних керуючої підсистеми.
- •5. Основні типи структур в рамках промислового підприємства.
- •6. Сутнісна характеристика класичного підходу до побудови системи управління промисловим підприємством.
- •7. Сутнісна характеристика поведінкового підходу до побудови системи управління промисловим підприємством.
- •8. Характеристика ситуаційних теорій побудови системи управління підприємством.
- •9. Характеристика сучасних напрямків теоретичних розробок в контексті організації управління.
- •10. Принципи побудови системи управління промисловим підприємством.
- •11. Сутність та технологія дослідження системи управління промисловим підприємством. Характеристика основних типів структурних взаємовідносин.
- •12. Характеристика процесів управління на макро- та мікрорівні промислового підприємства.
- •13. Класифікація функцій управління в системі промислового підприємства.
- •14. Характеристика основних типів зв’язків в системі управління промисловим підприємством.
- •15. Характеристика процедур проведення аналізу організації управління.
- •16. Характеристика сучасної інформаційної системи підприємства.
- •17. Розвиток інформаційних мереж та формування нових принципів управління.
- •18. Характеристика корпоративної інформаційної системи.
- •19. Місце та роль апарата управління в системі інформаційних зв’язків підприємства.
- •20. Організація документообігу на підприємстві.
- •21.Сутнісна характеристика управління документацією.
- •22.Формування та структуризація цілей промислового підприємства. Основні правила декомпозиції цілей.
- •23. Методичні підходи до системи розподілу відповідальності в системі промислового підприємства.
- •24. Характеристика основних систем організації управління.
- •26. Типові організаційні рішення та їх застосування в системі управління промисловим підприємством.
- •30. Типові підходи до побудови системи управління інноваційною діяльністю на промислових підприємствах.
- •41Організаційно-структурні форми апарата управління підприємством.
- •44. Характеристика типології залежностей в проектуванні системи управління.
- •50.Характеристика впливу нововведень на зміну організаційної структури.
- •51.Основні напрямки розробки стратегії організаційних змін.
- •52.Характеристика підходів до оцінки ефективності організації управління.
- •53.Результативність та ефективність системи управління.
- •54.Критерії та показники ефективності управління. Оцінка ефекту та ефективності управління на різних організаційно-структурних рівнях.
- •55.Системний підхід до визначення ефективності організаційних процесів та організаційних змін.
41Організаційно-структурні форми апарата управління підприємством.
Традиційний підхід до диференціації підсистем апарату управління передбачає його побудування за наступними ознаками:
*функціональними;
*продуктовими;
*територіальними;
*за споживачами;
* відносно етапів вирішення проблем
відносно часу (нова продукція та серійне виробництво, стратегічне та поточне планування тощо).
Слід зазначити, що віднесення структури управління до продуктової, функціональної, територіальної не означає, що застосовується лише одна ознака диференціації; ця ознака домінує на рівні підприємства в цілому, водночас як інші ознаки можуть використовуватись в середині окремих підсистем підприємства.
Формування основних підсистем у загальній структурі апарата управління пов’язано з виокремленням крупних служб (департаментів), які очолюють заступники директора підприємства (керівники департаментів, та інші керівники, які безпосередньо йому підпорядковані та можуть зрівнюватись з ним за статусом), а також колегіальними органами на вищому рівні керівництва. При цьому в організаційній системі управління мають бути виділені ті підсистеми, які безпосередньо забезпечують досягнення головних класів кінцевих вробничих, економічних, науково-технічних, соціальних цілей, а також ті, які створюють умови для досягнення встановлених цілей.
До числа таких підсистем можна віднести служби матеріально-технічного забезпечення, ремонтно-енергетичного обслуговування, конструктурсько-технологічної підготовки виробництва та ін.
42. Співвідношення централізації та децентралізації в процесі проектування організаційних структур управлінняТермін “централізація” має безпосереднє відношення до ступеня зосередження рішень в одних руках (на одному рівні), що пов’язано лише з формальною владою, якою наділена певна особа (рівень) на підприємстві. В практиці управління вважається, що у випадках, коли швидкість прийняття рішень критична, необхідно користуватись певним ступенем децентралізації. Однак децентралізовувати – не означає відміну контролю. Контроль має бути настільки ефективним, щоб децентралізовані дії міжна було правильно оцінити. Сутність централізованих підприємств полягає в розподілі процесів прийняття рішень та їх впровадження: вищі керівники приймають рішення, управляючі середньою ланкою передають та узгоджують їх, робітники (операційні виконавці) – виконують рішення.Децентралізація потребує такої організації управлінської діяльності, яка б дозволяла приймати складні та оперативні рішення. Сучасними дослідниками на основі аналізу досвіду децентралізації в структурах управління була виявлена ціла низка переваг такого організаційного перебудування.
В результаті децентралізації розвиваються професійні навички керівників, повноваження яких та відповідальність за прийняття рішень зростають.
1.Децентралізована структура стимулює керівників до створення атмосфери конкуренції в середині підприємства.
2.В децентралізованій моделі керівник може проявити більше самостійності в процесі визначення свого особистого вкладу стосовно рішення проблем. Розширення свободи дій призводить до підвищення творчого характеру управлінської праці, до прагнення зробити внесок в зростання та розвиток підприємства.
Процес децентраілзації вимагає прийняття певних організаційних та економічних заходів, в тому числі також і виникнення витрат. Це стосується розробки та здійснення програм навчання керівників, подолання стереотипів роботи, які склалися в централізованих структурах, а також опір працівників різним змінам. Зміни потребують системи бухгалтерського обліку та звітності, що призводить до збільшення адміністративних витрат.
Більш високий ступінь децентралізації на підприємствах, яка розглядається як передача в нижчі ланки управління прицесу прийняття рішень передбачає наступні особливості:
більша кількість рішень приймається на нижчих рівнях управлінскьої ієрархії;
рішення, які приймаються на нижчих рівнях є найбільш важливими;
різноманітні організаційні функції зазнають більшого впливу від рішень, що примаються на нижчих рівнях;
зменшується обсяг централізованого контролю за рішеннями, прийнятими управлінським персоналом.
43. Характеристика факторів, що впливають на ступінь централізації в процесі проектування організаційних структур. На співвідношення центраілзації та децентралізації в управлінні безпосередній вплив здійснюють такі фактори як розмір підприємства, технологія виробництва, зовнішнє середовище.
Розмір підприємства впливає перш за все на її складність. Зростання розміру підприємства супроводжується швидким і більш послідовним зростанням диференціації, особливо вертикальної. У тому ступені, як підприємства збільшують кількість працівників, додаються й нові організаційні рівні, але більш повільними темпами.
Технологія у кожному конкретному випадку здійснює неоднаковий вплив на різні частини підприємства. Чим ближче відділ або підрозділ до оперативної основи технології, тим сильшіший вплив буде здійснювати технологія на структуру. Залежність структури від технології відбивається на ступені складності підприємства
Найскладніше координувати діяльність при інтенсивних технологіях, оскільки необхідно створювати спеціальні інтеграційні механізми, проводити узгоджувальні наради для щоденної координації дій тощо. Наприклад, в процесі здійснення технології розробки нового продукту та просування його на ринок вимагає постйної координації роботи різних підрозділів, від розробки продукту – до обслуговування його споживачів
Зовнішнє середовище підприємства включає ті інститути або структури, які вплвають на його діяльність, але над якими підприємство має незначний контроль. В якості основного інструменту контролю невиз-наченості зовнішнього середовища виступають компоненти організаційної структури. Якщо невизначеність середовища висока, то підприємство буде створено навколо гнучких ліній для забезпечення певного рівня адаптації, тобто буде мати місце органічна структура. Якщо невизначеність доволі низька, то доцільною буде застосування механістичної структури. Визначене та стабільне зовнішнє середовище призводить до високої формалізації. Якщо зовнішнє середовище різноманітне та нестійке, підприємство буде прагнути до децентраілзації.
Враховуючи всю сукупність факторів, необхідно зазначити основні тенденції розвитку підприємств, що здійснюють вплив на формування структури управління:
скорочення рівнів управління;
загальне скорочення кількості керівників вищої та середньої ланки;
створення більш плоскої організаційної структури;
підвищення статусу персоналу, який орінтується на інновації;
творчість та застосування кількісних методів.