ІV. Повідомлення теми, мети та плану заняття.

План:

1.Екологічні аспекти природокористування. Поняття «природокористування».

2.Сутність і особливості природокористування, його основні наукові категорії, закономірності, принципи. Проблема вдосконалення природокористування.

3.Методи управління природоохоронною діяльністю (адміністративні та економічні).

4. Економічний механізм охорони навколишнього природного середовища.

Vііі. Повідомлення домашнього заняття.

Вивчити конспект; Підготуватися до семінарського заняття.

Завдання на самостійне опрацювання: Ефективність заходів з охорони НПС. Форми власності й особливості організації управління процесом природокористування.

Вивчення нового матеріалу

1.Екологічні аспекти природокористування. Поняття «природокористування».

Багато тисячоліть природа залишається першоосновою матеріальних благ, джерелом ресурсів і здоров’я людини, життєвих і духовних благ, радості й натхнення. Тривалий час людина не чинила значного негативного впливу на природу, хоча й використовувала її щодалі ширше.

З розвитком суспільного виробництва все більше зростає вплив людини на природу, використання її сил і ресурсів. Цей вплив має двоякий характер. З одного боку, він позитивно позначається на НПС, поліпшуючи й удосконалюючи його, а з іншого – призводить до його погіршення, деградації та руйнування.

Необхідність розширення й поглиблення процесів пізнання розвитку продуктивних сил і виробничих відносин у системі « людина – природне середовище» сформувало нову науку – природокористування.

Уперше поняття « природокористування» було запропоноване російським екологом Ю.М. Куражковським у 1959р. За його визначенням, природокористування – це регулювання всіх типів використання природних ресурсів для г/ва та охорони здоров’я.

М.Ф.Реймерс визначає природокористування як сукупність усіх форм експлуатації природно – ресурсного потенціалу й заходів для його збереження ( видобуток і переробка природних мінеральних та біологічних ресурсів, їх відновлення, охорона природних умов життя, природних систем тощо).

Об’єктом природокористування як науки є комплекс відносин між природними ресурсами, природними умовами життя суспільства та його соціально – економічним розвитком.

Предмет природокористування – це оптимізація цих відносин, прагнення до збереження й відтворення середовища життя.

Розвиток продуктивних сил, зростання обсягів природокористування й темпів забруднення довкілля за одночасного вичерпання природних ресурсів, погіршення здоров’я працездатного населення, зниження продуктивності праці – все це зумовило формування економіки природокористування – це розділ екології, в якому вивчаються питання економічної оцінки природних ресурсів; шкода від забруднення НС та завдані збитки в грошовому виразі; негативні явища, що виникають від забруднення НС; проблеми ефективного використання природних ресурсів.

Оскільки довкілля виконує такі життєво важливі функції, як забезпечення людей природними ресурсами, природними послугами ( рекреація, туризм, естетичне задоволення), поглинання відходів і забруднень, то, реалізуючи заходи з охорони природи й використання її ресурсів, слід знати економічну вартість даних процесів і ціну шкоди, заподіяної природі антропогенними забрудненнями та впливами.

Нині, як і раніше, протидіють екологічні та економічні інтереси, і, на жаль, здебільшого перевага надається економічним:

• Вирубуванню лісів надають перевагу над їх використанням для рекреації;

• Розвиткові туристичного бізнесу – над збереженням рідкісного ландшафту чи озера;

• Морським нафтопромислам – над збереженням морських екосистем тощо.

Нині вартість природних благ і послуг або взагалі не визначено, або її знижують, що часто призводить до прийняття антиекологічних рішень, спотвореної оцінки економічного розвитку через традиційні показники валового національного продукту. Зростання останнього часто супроводжується деградацією довкілля.

Природокористування можу бути раціональним і нераціональним.

Раціональне природокористування – це ефективне, екологічно обґрунтоване господарювання, що не призводить до різних змін природно – ресурсного потенціалу, а підтримує й підвищує продуктивність природних комплексів чи окремих об’єктів та облагороджує їх. Воно спрямовано на забезпечення умов існування людства та стабільного одержання матеріальних благ.

Нераціональне природокористування - це природокористування, в результаті якого природа втрачає здатність до самовідтворення, самоочищення й саморегулювання, порушується рівновага біосистем, вичерпуються матеріальні ресурси, погіршуються рекреаційні, оздоровчі та курортні умови, естетичні характеристики ландшафтів, умови проживання в цілому.

Нераціональне природокористування може бути зумовлено планово – економічними й проектними прорахунками, тимчасовими й вимушеними «позиками» у природі ( перехідні періоди у розбудові нових держав, великі стихійні лиха, війни тощо), недбалими обліком та оцінкою природних ресурсів, недосконалістю природоохоронного законодавства, вузьковідомчими підходами в розвитку економіки, недосконалістю технологій виробництв, браконьєрством, самовільною забудовою тощо.

Нині розроблено кілька підходів до визначення економічної цінності природних ресурсів і послуг. Найбільш комплексний підхід ґрунтується на загальній економічній вартості, до якої входять вартості знищення природи, її відновлення та охорони.