Паровий метод стерилізації.

Парова стерилізація - найбільш універсальний метод. Однак ефективність стери-лізації в різних за конструкцією та розмірами парових стерилізаторах неоднакова.

Насичений водяний пар під тиском це ефективний засіб знищення всіх мікро-організмів незалежно від стадій їх розвитку. Стерилізацію паровим методом про-водять в парових стерилізаторах (автоклавах) - спеціальних апаратах, що вироб-ляють водяний пар з води, Т°С якого можливо регулювати за допомогою відпо-відних пристроїв.

Стерилізацію водяним паром проводять виробам медичного приз­начення, що контактують з рановою поверхнею, кров’ю чи ін'єкційними препаратами при їх застосуванні для надання медичної допомоги та деяким виробам які в процесі за-стосування контактують з слизовими оболонками і можуть їх ушкодити. Це виро-би з текстилю (хірургічна білизна, перев'язочний матеріал), гуми (катетери, зонди, пальчатки, трубки), металеві вироби і вироби з скла.

Цей метод стерилізації застосовується в різних відділеннях лікарень і поліклі-нік, мікробіологічних лабораторіях, фармацевтичних та інш. медичних установах.

Позитивними властивостями парового методу стерилізації являються: висока ефективність, надійність, забезпечення стерильності не тільки поверхні виробів, а й їх товщі, щадна дія на стерилізуючийся матеріал за рахунок порівняно невисо-кої Т°С, можливість стерилізувати вироби в упаковці, що запобігає небезпеку пов-торного обсіменіння їх мікроорганізмами в процесі зберігання.

Разом з тим, паровий метод стерилізації має недоліки: необхідність мати спе-ціальні апарати, що пра­цюють під тиском і в окремих приміщеннях; при певних умовах пар перетворюється на конденсат, який викликає корозію, зволожує мате-ріали, що може сприяти реінфікуванню простерилізованих виробів. Цей метод не придатний для стерилізації виробів з полімерних матеріалів, пластичних мас, оп-тичних інструментів.

Класифікація парових стерилізаторів.

В медичних закладах застосовують парові стерилізатори, що працюють з тис-ком водяного пару в стерилізаційній камері до 2,5 кгс/см². В загальному вигляді їх поділяють на стаціонарні і пересувні, елек­тричні і вогневі, круглі і прямокутні, вертикальні і горизонтальні.

Найбільш поширеною класифікацією парових стерилізаторів є підрозділ їх по конструктивному оформленню стерилізаційної камери на шафові і циліндричні.

Циліндричні, в свою чергу, поділяються на вертикальні і горизонтальні.

В вертикальних апаратах завантаження і вивантаження стерилізуючих виробів проводять зверху. В горизонтальних стерилізаторах, що об­ладнані однією двер-кою завантаження і вивантаження проводять з одної сторони. Такі стерилізатори називають односторонніми або непрохідного типу. Горизонтальні апарати, що об-ладнані двома дверками з протилежних сторін називають стерилізаторами прохід-ного типу. Такі апарати дають можливість розділити стінкою стерилізаційне при-міщення на дві половини: підготовчу і асептичну, забезпечуючи відсутність зуст­річних потоків простерилізованих виробів з нестерильними виробами.

В загальному вигляді всі парові стерилізатори складаються з слідуючих еле-ментів: кожуха, водопарової камери, стерилізаційної камери, водопаропровідної арматури і контрольно-вимірювальних приладів.

Медичний вертикальний переносний стерилізатор (будь якої форми і розмірів) складається із трьох вертикально вставлених стальних циліндрів вставлених один в одний. Внутрішній циліндр з випуклим дном являється стерилізаційною каме-рою, в який загружають предмети для стерилізації. Середній циліндр називають водопаровою камерою, в яку заливається вода. В водопаровій камері вода при на-гріванні будь яким джерелом енергії перет­ворюється в пар, який і є стерилізую-чим фактором. Зовнішній циліндр - кожух, захищає водопарову камеру від тепло-вих втрат.

Парові стерилізатори забезпечуються манометрами, запобіжним клапаном та воронкою для заливання води і водопарову камеру. Під дном водопарової камери розміщають джерело нагріву.

Горизонтальні стерилізаторі теж складаються з тих же основних елементів, що і вертикальні, однак стерилізаційна камера розміщена безпосередньо в кожусі апа-рату, а водопарова камера розміщена окремо.

За способом обігріву пароутворювача стерилізатори підрозділяють на вогневі (на твердому, рідкому або газоподібному паливі) та електричні.

Залежно від управління процесом стерилізації стерилізатори бувають з ручним, напівавтоматичним і автоматичним управлінням.

За способом видалення повітря з стерилізаційної камери парові стерилізатори можуть бути гравітаційними, коли повітря, що володіє великою питомою вагою, витісняється з камери паром вниз через проточний клапан і вакуумними, в яких повітря перед стерилізацією видаляється шляхом відкачування. На цій підставі парові стерилізатори поділяються на гравітаційні і форвакуумні.

Гравітаційні стерилізатори (з вентильованими системами) - призначені для стерилізації виробів без пор і внутрішніх порожнин, а також герметично закупо-рених флаконів з розчинами. Гравітаційний спосіб видалення повітря - коли через продувний клапан у ниж-ній частині стерилізатора віддаляється повітря, важчий в зрівнянні з парою, що надходить через клапан у верхній частині камери. Пар поступово заповнює каме-ру, заміщаючи повітря.

До цього типу належать стерилізатори ВК-75, ГК-100, ГП-400та інш. Гравітаційні стерилізатори не відповідають сучасним вимогам стерилізації за кількома параметрами: по забезпеченню ефективності видалення повітря (спосте-рігається повільний прогрів пористих виробів, тому використовують тільки «дов-гі» режими стерилізації (120+2°С, 45+5 хв. і 132±2°С, 20 хв.), по зволоженості ви-робів після стерилізації (схильні повторній мікробній контамінації), по відсутнос-ті засобів контролю та документування процесу, за відсутності запрограмованих циклів стерилізації.

Форвакуумні стерилізатори (примусове видалення повітря) - призначені для стерилізації ВМП, у тому числі з пористих матеріалів (текстильні тканини, білиз-на, перев'язувальні матеріали тощо) і маючих внутрішні порожнини і канали (ка-тетери, трубки, відсмоктувачі та ін ), звідки видалення повітря можливе тільки в форвакуумних стерилізаторах. У форвакуумних стерилізаторах видалення повітря здійснюється багаторазовим циклічним відкачуванням повітря з стерилізаційної камери форвакуумним насо-сом, або ежектором. В цих стерилізаторах весь стерилізаційний цикл за програмо-ваний і виконується автоматично з обов'язковим документуванням процесу стери-лізації. До цього типу стерилізаторів відносяться ГЦЦ-400-3, ГК-100-4, ДК-100-5 (Ро-сія), стерилізатори серії НS66 (Швеція). Мають короткі режими стерилізації (при 121°С±1°С-2хв., 121°С-20хв., 126°С-10хв., 131°С-5хв. Стерилізатори серії НS66 - спеціально розроблені для ЦСВ в ЛПЗ, стерилізаційних при оперблоках, лабора-торіях тощо.

Стерилізуючий агентом при використанні парового методу стерилізації є пар під надлишковим тиском. Пар поділяється на: насичений, насичений вологий, пе-регрітий і насичений сухий. Насиченою є така пара, що знаходиться в стані рівноваги з рідиною, з якої він утворюється. Основна властивість насиченого пара - сувора залежність Т°С від величини тиску. Вологий насичений пар містить в підвішеному стані найдрібніші крапельки рі-дини. Він чинить негативний вплив на процес стерилізації. Утворений конденсат зволожує матеріали, що погіршує умови їх зберігання і збільшує ризик реінфі-кування простерилізованих виробів.

Сухий насичений пар, що не містить крапельок рідини, заповнює займаний об’єм настільки, що подальше збільшення його в тому ж об'ємі при тій же Т°С не-можливо і буде викликати конденсацію. Таким чином, сухий насичений пар буде перетворюватися у вологий насичений. Перегрітою називається пара, Т°С якої вища, ніж Т°С насиченої пари при тому ж тиску. Бактерицидні властивості перегрітого пара набагато слабкіше. Для стерилізації найкращим видом пари є суха насичена.

Для отримання пари в парових стерилізаторах (автоклавах) необхідно викорис-товувати демінералізовану воду, так як водопровідна вода дає осад на стерильних об'єктах, на трубопроводах і стінках камери. Стерилізацію в парових стерилізаторах проводять за режимами відповідно до стандарту ГСТ 42-21-2-85 «Стерилізація і дезінфекція виробів медичного призна-чення. Методи, засоби, режими ».

В стерилізаційну камеру вироби для стерилізації закладають в стерилізацій-них коробках (біксах) або в пакетах з тканинних ма­теріалів чи рослинному перга-менті марок А і Б. Можливо використання для цієї мети папір мішечний водостій-кий та поліетиленову плівку високої міцності чи поліхлорвініловий пластікат.

Стерилізаційні коробки бувають різної форми (круглі чи квад­ратні) різних роз-мірів. Пизначення їх не тільки для стериліза­ції виробів, але і для зберігання про-стерилізованих виробів. Сте­рилізаційні коробки випускаються з фільтрами і без фільтрів. При використанні стерилізаційних коробок без фільтру, при вкладанні в них виробів спочатку необхідно заслати коробку з середини шаром бавовняної тканини.

Процес стерилізації складається з ряду етапів:

1. Спочатку водопарову камеру заповнюють водою (контроль по водо­мірному шклу).

2. Загружають стерилізаційну камеру стерилізаційними коробками з виробами для стерилізації (віконця в коробках відкриті) і закривають стерилізатор.

3. Вводять в дію джерело нагріву і видаляють з стерилізаційної камери повітря, витісняючи його паром.

4. Доводять тиск пару в стерилізаційній камері до заданого по інструкції. Цей момент рахують початком експозиції.

5. Витримують експозицію: 45 хвилин при тиску пару 1,1 кгс/см² - чи 20 хвилин при тиску пару 2 кгс/см². Температура водяного пару буде відповідно 120°С чи 132°С ± 2°С.

6. Знижують тиск пару в стерилізаційній камері до атмосферного, випускаючи пар з стерилізатора., після чого відкривають стерилізатор для охолодження.

7. Виймають з стерилізаційної камери стерилізаційні коробки і розмі­щують їх на столі накритому стерильним простирадлом. Другим простирадлом закривають стерилізаційні коробки і залишають їх для охолодження.

Умови, що забезпечують ефективну стерилізацію: • раціональна упаковка і укладання стерилізуємих виробів; • обов'язкове видалення повітря з стерилізаційної камери перед проведенням сте-рилізації; • суворе дотримання всіх параметрів режиму стерилізації (Т°С, тиск, експозиція); • забезпечення надійної герметичності стерилізаційної камери; • наявність справних контрольно-вимірювальних приладів (електротермометрів, манометрів, самописців);

• наявність надійного бактеріального фільтра; • автоматизація процесу стерилізації.

Термін зберігання стерильності:

- в стерилізаційних коробках з фільтром - 20 діб,

- в стерилізаційних коробках без фільтра - 3 доби,

- в інших видах упаковки - 3 доби,

- на лотках - на протязі робочої зміни.

Вимоги по техніці безпеки при роботі на парових стерилізаторах: • Експлуатація парових стерилізаторів повинна відповідати вимогам «Правил бу-дови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском». • Стерилізатори встановлюють в окремих приміщеннях з природним освітленням і з витяжною вентиляцією. Двері та вікна стерилізаційної повинні відкриватися з приміщення. Не дозволяється мати засклені двері. • Підлогу в приміщеннях стерилізаційних роблять з ізолюючих матеріалів. Допус-кається плиткова підлога за умови покриття її у робочих місцях ізолюючими ки-лимками. • Парові стерилізатори з електричним нагрівачем повинні обов’язково заземлюва-тися. • Кожен паровий стерилізатор повинен мати запломбований манометр, на шкалі якого повинна бути позначка, що показує дозволений тиск. • Запобіжний клапан парового стерилізатора повинен відкриватися і скидати пар при досягненні тиску, що перевищує рівень, встановлений для даного режиму на 0,1 атм. Не рідше одного разу на зміну необхідно перевіряти роботу запобіжного клапану.