2.4. Подавання, розстилання і розрівнювання розчину

При кладці з поштучної цегли близько 25% об'єму кладки займає розчин. Розчини, виготовлені на заводах чи централізо­ваних розчинних вузлах, доставляють на об'єкти в автосамоски­дах в спеціальних бункерах чи в авторозчиновозах.

При використанні на будівельних майданчиках шахтних і стоякових підйомників розчин з автосамоскиду вивантажують в приймальний бункер, а звідти, в міру потреби, в контейнери-візки, які потім піднімають на поверхи, де мулярі ведуть кладку стін.

Якщо на будівельних майданчиках працюють баштові крани, то доцільно транспортувати розчин на робочі місця в ящиках- контейнерах. При цьому в зоні дії крана влаштовують переван­тажувальну ділянку, де розчин перевантажують з самоскида в ящики, які потім подають на робочі місця. Ящики при такому способі транспортування розчину мають розміри 0,2—0,25 м³ (рис. 31, а). Об'єм їх відповідає порції будівельного розчину (на цементному в'яжучому), що витрачається протягом 50—60 хв після його виготовлення. З такого ящика зручно брати розчин тільки при обслуговуванні фронту робіт в межах 3—5 м.

Для більш ефективного використання баштових кранів реко­мендується застосовувати контейнери, розраховані на одночасне підняття декількох (в залежності від вантажопідйомності меха­нізму) ящиків. Один з варіантів такого контейнера показаний на рис. 31,6. Контейнер розрахований на одночасне транспортуван­ня чотирьох ящиків місткістю кожний по 0,13 м³ розчину. Він складається з двох несучих рам 6, двох рам огороджень 5 і двох серег 3, закріплених на осі 1. Ящики наповнюють розчином і вста­новлюють один на одний, щоб вони при цьому не провалювалися,

до верхньої частини бортів ящиків приварені полички. Заванта­жені розчином ящики за допомогою крана зачіпляють контейне­ром і подають на робоче місце. Після від'єднання нижнього ящи­ка ті, що залишилися, подаються краном почергово на наступ­ні місця доставки розчину.На будівництві застосовуються також і інші способи пода­вання розчину до місця укладання, наприклад поворотні бадді- ковші. Баддя піднімається краном до місця укладання і утри­мується у висячому стані над розчинним ящиком, у який виван­тажується з бадді потрібна кількість розчину. У кожній бадді може вміститись 0,35—0,4 м³ розчину, отже, цією порцією може бути заповнено чотири розчинних ящики місткістю 0,1 м³. Ці ж поворотні бадді застосовують для подавання бетонної суміші.Одним з ефективних способів подавання розчину на робочі місця мулярів є транспортування його по трубопроводах за допомогою розчинонасосів (рис. 32, а) або розчинонагнітачів (рис. 32, б).При виборі розчинонасоса слід враховувати, що подавання розчину на 1 м по вертикалі відповідає подаванню його на 4— 5 м по горизонталі. Розчин з приймального бункера (рис. 33, а) надходить через розчинозмішувач 2, що служить для додатково­го перемішування розчину, в розчинонасос 3, за допомогою яко­го перекачується по гумовому розчино проводу 1, У верхній час­тині розчинопроводу є розподільчі колонки з триходовими крана­ми для переключення подавання розчину в той чи інший розда­вальний шланг. По шлангах розчин подають в бункер або в розчинні ящики 4 мулярів, а за допомогою спеціальних на­конечників (рис. 33, в) — безпосередньо на стіну.

Для подавання розчину на поверхи застосовують розчино провід з стальних труб діаметром 75 мм і приєднувані до нього гумові роздавальні шланги діаметром 50 мм. З'єднання труб здійснюється спеціальними швидкороз'ємними пристроями (рис. 33,6).

К ладочні розчини легко розшаровуються через їх недостатню в'язкість, тому слід вживати спеціальних заходів для надання розчинам властивостей, що забезпечують можливість транспор­тування їх насосами. Такими заходами є: правильний підбір піс­ку і введення пластифікаторів (наприклад глини), що збільшу­ють рухомість розчину.

Вся система подавання розчину до початку і після закінчен­ня робіт повинна старанно промиватись вапняним молоком, яке зливається в переносний бункер. Це запобігає утворенню про­бок в розчинопроводі. В залежності від якості виконання опера­цій по розстиланню і розрівнюванню розчину міцність кладки може коливатися в межах 30% в ту чи іншу сторону.

Тому при виконанні цегляної кладки особлива увага повинна бути при­ділена рівномірному за товщиною розстиланню і ущільненню розчину. Останнє досягається правильним обтисненням розчину цеглою при укладанні.

Подає розчин на стіну і розстилає його грядкою муляр 2-го розряду. Він повинен слідкувати за тим, щоб грядка розчину бу­ла правильної форми і необхідної ширини. Розчинну постіль для укладання цегли муляр розрівнює в процесі кладки.

Для ложкового верстового ряду розчин слід розстилати гряд­кою шириною 70—80 мм, а для поперечикового ряду — шириною 200—220 мм (див. рис. ЗО). При кладці впустошовку, тобто ко­ли шви кладки залишають пустими на глибину 10—15 мм від зовнішньої поверхні стіни, розчин розстилають, відступаючи від лиця версти на 20—ЗО мм. При кладці з повним заповненням швів розчин розстилають з відступом від лиця стіни на 10 мм. Товщина грядки розчину, розстеленого на стіні, в середньому повинна бути 25—30 мм. Це забезпечує при укладанні цегли товщину шва 10—12 мм.

Якість цегляної кладки залежить не тільки від правильності розстилання і розрівнювання розчину на постелі, але й від са­мого розчину. Наприклад, вапняні чи змішані розчини, що ма­ють велику пластичність, легко розстилати, розрівнювати по кладці і рівномірно ущільнювати при укладанні цегли.

Цементні розчини менш пластичні, тому їх важче розстила­ти і розрівнювати. За рахунок цього трудомісткість цегляної кладки збільшується на 15% У порівнянні з кладкою на вапняних і змішаних розчинах.

Для підвищення пластичності до розчинів додають так зва­ні пластифікуючі додатки. Такі розчини повільніше розшаро­вуються і після нанесення на пористу основу слабо віддають воду, що забезпечує твердіння в'яжучого в розчинах і в нормальні строки. Пластичні розчини легко розрівнювати і обтискувати цеглою, за рахунок чого підвищується продуктивність праці му­лярів.

Оскільки при роботі на твердих (непластичних) розчинах не тільки збільшується трудомісткість кладки, але й погіршується її якість, будівельними нормами і правилами встановлено межі необхідної рухомості розчину. Рухомість розчину для цегляної кладки стін і стовпів із звичайної цегли повинна відповідати за­нуренню стандартного конуса на 9—13 см. При кладці стін з порожнисто-пустотілої і пустотілої цегли повинен застосовува­тись розчин, рухомість якого відповідає зануренню стандартно­го конуса не більш ніж на 7—8 см. Зниження рухомості розчину в цьому випадку пояснюється прагненням запобігти втратам розчину при затіканні його в дірки і пустоти цегли і бажанням уникнути погіршення теплотехнічних властивостей кам'яної кладки.

Рухомість розчину допускається підвищувати до занурення конуса на 14 см, якщо його транспортують насосом по трубо­проводах.

Для подавання і розстилання на стіні розчину великої пла­стичності (9—13 см занурення стандартного конуса) доцільно застосовувати ківш-лопату (див. рус. 21, б); для розчинів менш пластичних (6—8 см занурення стандартного конуса) —совкову

лопату з укороченим на 5—6 см полотном. При укладанні пере­городок товщиною в півцеглини і стін полегшеної конструкції для розстилання розчину використовують лоток (рис. 34, а). При кладці стін товщиною в одну цеглину, для розстилання роз­чину доцільно застосовувати совок (рис. 34, б), який дає мож­ливість одержати рівну грядку розчину і виключає його втрати.

Розстилають розчин під ложкові ряди через бокову грань лопати (рис. 35, а), а під поперечикові ряди — через її перед­ній край; розчинну грядку розрівнюють тильною стороною лопа­ти (рис. 35, б). При укладанні забутки розчин накидають ков- шем-лопатою в «корито», утворене між верстками, і розрівню­ють також тильною стороною лопати.

При укладанні окремо стоячих стовпів невеликого перезізу (до 3X4 цеглини) розчин подають на середину стовпа, а потім розстилають і розрівнюють кельмою по всьому ряду в процесі укладання цегли.

При укладанні стовпів великого перерізу розчин розстилають так само, як і при зведенні стін.

На ділянках стін з великою кількістю димових і вентиляцій­них каналів розчин між каналами розстилають кельмою, причо­му беруть його з суцільної частини стіни або з внутрішньої вер­сти, куди розчин подають заздалегідь.

Безпосередньо перед подачею на стіну розчин необхідно ре­тельно перемішати, бо за час, поки він лежить в ящику, важкі частини (пісок) осідають, відбувається розшарування розчину, він стає неоднорідним. Перемішування або так зване перелопа­чування розчину робить муляр 2-го розряду.