1.2 Види I призначення кладки

Кам’яна кладка – це конструкцiя, що складається з каменів, укладених на будівельному розчині в певному порядку. Кладка несе навантаження від власної ваги, ваги інших конструктивних елементів і прикладених до них навантажень, а також виконує теплоізоляційні, звукоізоляційні та ін. функції.

При зведені будинків і споруд тепер застосовують такі види кладки: а) цегляна; б) з штучного бетонного, силікатного або керамічного каменю; в) з крупних блоків, що виготовляються з бетону, цегли чи керамічного каменю; г) бутова з природного необ­тесаного каменю неправильної форми (пиляного або тесаного): з природного каменю правильної форми (пиляного або тесано­го); е) змішана (кладка бутова, облицьована цеглою; з бетонно­го каменю, облицьованого цеглою: з цегли, облицьованої те­саним каменем); ж) бутобетонна; з) полегшена кладка з цегли та інших матеріалів.

Застосування будь-якого з перерахованих видів кладки зале­жить від призначення конструкції і умов, в яких вона буде знахо­дитись, капітальності будівлі або споруди, що зводиться, і еко­номічної доцільності використання матеріалів.

Наведені види кам'яної кладки використовуються для зве­дення фундаментів, стін, стовпів, перегородок та інших конст­рукцій будівель і споруд. Кожна з цих кладок має свої специ­фічні особливості та властивості (міцність, теплопровідність, водостійкість, морозостійкість та ін.), які і визначають галузь застосування її в будівництві.

Цегляна кладка із звичайної глиняної цегли пластичного пре­сування завдяки хорошій опірності впливу вологи, високій міц­ності, морозостійкості і відносно невеликій об'ємній вазі застосо­вується при зведенні стін і стовпів будівель і споруд, підпірних стінок, димових труб та інших наземних конструкцій; при влаштуванні фундаментів і різних підземних споруд.

Силікатна, звичайна глиняна цегла напівсухого пресування і глиняна порожниста цегла не застосовуються для зведення підземних конструкцій (нижче гідроізоляційного шару) в си­рих ґрунтах для зовнішніх стін вологих та мокрих приміщень, а також для влаштування печей, труб, димових та витяжних каналів.

Кладку з порожнистої або пористо-порожнистої цегли зас­тосовують для несучих зовнішніх і внутрішніх стін будівлі, де найбільш раціонально використовуються її теплотехнічні влас­тивості та міцність. Мала теплопровідність цих видів кладки дає змогу скоротити товщину стін на 20—25% і знизити вагу на 20—30% у порівнянні з стінами із звичайної цегли.

Кладка з бетонного каменю застосовується так само широ­ко, як і кладка з цегли. При цьому кладку з каменю виготовлено­го на важкому бетоні, застосовують для зведення фундаментів, стін підвалів та інших підземних конструкцій і для тих наземних частин будівель та споруд, де необхідна висока міцність і моро­зостійкість.

Кладка з порожнистого і легкобетонного каменю використо­вується для зведення зовнішніх і внутрішніх стін будівель і пе­регородок. Легкобетонний і порожнистий шлакобетонний камінь має хороші теплоізоляційні властивості. Використання цього каменю при зведенні зовнішніх стін веде до великої економії матеріалів, значного зниження ваги будівлі за рахунок скоро­чення товщини стін. Однак такий камінь має суттєвий недолік: він вологомісткий і внаслідок цього недостатньо морозостійкий. Тому фасади зовнішніх стін, виконані з легкобетонного і порож­нистого шлакобетонного каменю, доводиться штукатурити, щоб запобігти їх зволоженню і швидкому руйнуванню. Низькомарочний легкобетонний і порожнистий бетонний камінь використо­вують тільки дли зведення конструкцій всередині будівлі.

Кладка з силікатного каменю більш теплопровідна, має біль­шу об'ємну вагу, але разом з цим більш міцна і довговічна, ніж кладка з легкобетонного каменю. Тому вона широко застосо­вується не тільки для зведення внутрішніх стін, але й зов­нішніх.

Кладка з керамічного порожнистого каменю, як найбільш ефективного поштучного матеріалу, використовується переважно для зведення зовнішніх стін опалювальних будівель. Високі тепло­технічні властивості цієї кладки мають змогу скоротити товщи­ну зовнішніх стін в середній смузі країни на півцеглини у порів­нянні з кладкою із звичайної глиняної цегли. Перегородки з ке­рамічного каменю влаштовують у тих випадках, коли вони не можуть бути виконані з крупних панелей чи дрібнопоштучних плит. Такі перегородки забезпечують необхідну звуконепроник­ність і у порівнянні з іншими видами перегородок знижують на­вантаження на перекриття.

Кладка з крупних бетонних, силікатних або цегляних блоків, так само, як і з поштучних матеріалів, застосовується для зве­дення підземних і наземних конструкцій будівель і споруд. Блоки з важкого бетону чи з цегли пластичного пресування, використо­вують для стін, фундаментів та інших підземних конструкцій, а блоки з легких бетонів, силікатної, порожнистої чи легкої бу­дівельної цегли — в основному для зовнішніх стін будівель.

Кладка з крупних блоків, що виготовляються на механізова­них заводських установках, дає змогу значно скоротити трудові витрати як на виробництво блоків, так і на зведення конструкцій на будівництві. При блочній кладці на будівництві можна широко використати засоби механізації, набагато скоротити строки зведення будівель у порівнянні з будівництвом з поштуч­ної цегли або каменю.

Кладка з природного каменю і блоків правильної форми за­стосовується головним чином у тих конструкціях, де найбільш вигідно використовуються їх найважливіші властивості: висока міцність, стійкість проти вивітрювання і заморожування, мала стиранність, декоративність.

М'які пористі гірські породи, що мають об'ємну вагу від 900 до 2200 кг/м³ (черепашники, пористі туфи та ін.), застосову­ють у вигляді пиляного поштучного каменю (вагою до 40—45 кг) для кладки зовнішніх і внутрішніх стін будівель. Особливість за­стосування природного каменю з легких порід полягає в тому, що перед застосуванням його треба видержувати певний час на місці добування для видалення гірської вологи.

З гірських порід (пористих вапняків і туфів) виготовляють також крупні стінові блоки, призначені для механізованої клад­ки. Розміри блоків визначаються за проектом або технічними умовами.

З обробленого природного каменю твердих порід (колотий, пиляний, тесаний) влаштовують опори і стояки мостів і шля­хопроводів, підпірні стінки. Таким каменем облицьовують набе­режні, а також окремі частини монументальних цивільних і промислових будівель і споруд. Висока вартість і трудомісткість обробки тесаного каменю обмежують коло застосування такої кладки. Тому її застосовують з декоративною метою лише для облицювання стін, викладених з інших матеріалів.

Бутова і бутобетонна кладка має значну теплопровідність і пов'язана з великими затратами ручної праці, тому вона засто­совується в незначних обсягах. Однак бутова і бутобетонна клад­ка з місцевих матеріалів, як правило, економічно більш вигідна у порівнянні з іншими видами кладки. Тому цю кладку рекомен­дується застосовувати при влаштуванні фундаментів під будів­лі і споруди, а при зведенні бутової кладки з облицюванням цеглою чи іншими матеріалами — для кладки стін підвалів, цо­колів будівель, підпірних стін та інших інженерних споруд. З бу­тової кладки зводять також стіни складських приміщень, а в сільській місцевості — стіни одноповерхових господарських бу­дівель.