2.2 Послідовність і порядок кладки. Інструменти і пристрої

Виконуючи кладку в тій чи іншій системі перев'язки, необхід­но дотримуватись відповідної послідовності укладання рядів цегли і порядку чергування верст і забутки.

П ри однорядній перев'язці після укладання поперечикових цеглин зовнішньої версти 1 (рис. 20, а) укладають ложкові цег­лини другого ряду зов­нішньої версти 2, по­тім — внутрішні версти 3,4 і забутку 5 стіни. Такий порядок кладки полегшує роботу муля­ра, так як йому рідше доводиться переключа­тись з зовнішніх верст на внутрішні, ніж при укладанні спочатку пов­ністю одного ряду, а по­тім другого.

При багаторядному способі перев'язки стіни викладають ступінча­стим або змішаним спо­собами.

При ступінчастому способі (рис. 20, б) спо­чатку викладають поперечикову версту першо­го ряду і на ній зовніш­ні ложкові версти від другого до шостого ря­ду. Потім кладуть вну­трішню поперечикову версту першого ряду 7 і порядово п'ять рядів внутрішньої версти (8, 10, 12, 14 і 16) і забутки (9, 11, 13, 15 і 17). Мак­симальна висота сходи­ни при цій послідовнос­ті становить шість рядів.

Рис. 20. Послідовність кладки цегли:

а — при однорядному перев'язуванні; б— при п'ятирядному перев’язуванні східчастим способом; в — при п'ятирядному перев’язуванні змішаним способом (лі­терою п позначені ряди, що укладаються муляром 2-го розряду); г — положення муляра при однорядно­му перев'язуванні; д — положення муляра при бага­торядному перев'язуванні.

При змішаному способі (рис. 20 в) перші десять рядів клад­ки викладають порядово, причому в кожному ряду спочатку кла­дуть обидві версти, а потім забутку. При висоті кладки примірно 0,6—0,8 м працювати стає важко, особливо при кладці зов­нішніх верст порядовим способом, де доводиться витягнутими руками виконувати операції, що вимагають великої ретельності (рис. 20 г).

Тому, починаючи з 11-го ряду (29—36), рекомендується застосовувати сходинковий спосіб кладки цегли. У цьому випад­ку муляр, викладаючи верхні ряди зовнішніх верст, може спи­ратися на нижні сходини кладки (рис. 20,д), що значно полег­шує його працю.

Роботи по зведенню кам'яної кладки поділяються на основні і допоміжні.

До основних робіт відноситься кладка кам'яних конструкцій з цегли і розчину з необхідним переміщенням матеріалів і інстру­мента в межах робочого місця.

До допоміжних робіт відноситься влаштування підмостків, огорож, транспортування стінових матеріалів і розчинів на ро­бочі місця.

У будівельному виробництві розрізняють такі поняття, як операція і будівельний процес.

Операція-найпростіша, організаційно неподільна і техно­логічно однорідна робота, що не дає закінченої продукції, але необхідна для її одержання, наприклад розкладання цегли на стіні.

Робітникам-будівельникам доводиться виконувати ряд опера­цій послідовно одну за одною чи навіть суміщати їх в один без­перервний процес.

Будівельний процес-це сукупність операцій, виконання яких дає закінчену продукцію у вигляді конструктивного еле­мента або частини його (наприклад, цегляна кладка, штукатур­ка і т.п.). Будівельні процеси бувають простими і складними. Прості процеси виконують робітники однієї професії, а складні — одночасно робітники різних професій. Наприклад, загін мулярів виконує простий процес, вони ведуть кладку, а комплексна бригада, що складається не тільки з мулярів, але й з робітників інших професій, виконує складний будівельний процес зводить цегляні стіни споруди. Процес кладки складається з робо­чих операцій, що виконуються в такому порядку: 1) встановлен­ня порядовок;

2) натягування шнура для забезпечення правильності укладення цегли і рядів;

3) подавання і роздача цегли на стіні; 4) перелопачування розчину в ящику;

5) подавання розчи­ну па стіну і розстилання його під зовнішню версту;

6) укладан­ня зовнішньої версти; 7) розстилання розчину під внутрішню версту;

8) укладання внутрішньої версти; 9) розстилання роз­мішу під забутку;

10) укладання забутки; 11) перевірка правильності викладеної кладки.

Послідовність укладання верст може бути й іншою. Це за­лежить від системи перев'язки і методу організації праці. Крім цих операцій, мулярам доводиться рубати й тесати цеглу, а та­кож розшивати шви.

Кожна робоча операція в будівельному процесі виконується певним інструментом: кельмою, ковшем-лопатою, розшивкою, молотком-кирочкою.

Кельма—стальна лопатка, відшліфована з обох боків, з де­рев'яною ручкою (рис. 21, а). Призначається вона для розрівню­вання розчину при цегляній кладці, заповнення розчином вер­тикальних швів і підрізки в швах зайвого розчину.

Ківш-лопата (рис. 21, б) застосовується для подавання і роз­стилання розчину на стіні. Ковшем-лопатою муляр, крім того, перелопачує розчин в ящику і може розрівнювати його по кладці.

Розшивками оброблюють шви кладки, тобто надають їм пев­ної форми. Форма і розміри розшивок повинні відповідати за­даній формі і товщині швів. Для одержання опуклих швів робо­чу частину розпитки роблять вігнутою (рис. 21, в), а для вігнутих швів — круглого перерізу (рис. 21, г).

Молоток-кирочка (рис. 21, д) використовується муляром при рубці цілої цеглини на неповномірні і при тесанні цегли.

Для перевірки якості кладки використовуються контрольно-вимірувальні інструменти: висок, рулетка (рис. 22, б), складний метр (22, в), рівень, правйло, косинець, шнур-причалка.

Висок (рис. 22, а) використовується для перевірки вертикаль­ності стін, простінків, стовпів і кутів кладки, тобто для прові­шування кладки. Застосовується він чотирьох типів: вагою 200— 400 г для перевірки правильності кладки по ярусах і в межах ви­соти поверху і вагою 600—1000 г для перевірки зовнішніх кутів споруди в межах всієї її висоти.

Рівень (рис-22,г) застосовують для перевірки горизонталь­ності кладки. Це брусок довжиною до 50 см з закріпленими на ньому двома скляними трубками, вигнутими по кривій великого радіуса. Трубки наповнені незамерзаючою рідиною так, що в них залишається велика повітряна бульбашка. При горизонтально­му положенні трубки бульбашка, піднімаючись вгору, зупиня­ються посередині між поділками. Зміщення бульбашки вліво чи вправо від цього положення показує, що поверхня, на яку вста­новлено рівень, не горизонтальна, і чим більший її нахил до го­ризонту, тим більше змішується бульбашка від середнього поло­ження. Завдяки тому що трубки розташовані в двох напрямах, рівнем можна перевіряти не тільки горизонтальні, але й верти­кальні площини.

Правило (рис. 22,д)-це відфугована дерев'яна рейка дов­жиною 1,2 -1,5 м. Цією рейкою перевіряють лицьову поверхню кладки.

Косинець (рис. 22,е) застосовується при перевірці правиль­ності кутів, що закладаються.

Шнуром-причалкою користуються при кладці як орієнтиром, який допомагає забезпечити прямолінійність і горизонтальність рядів кладки, а також однакову товщину горизонтальних швів.

Шнур-причалка— кручений шнур товщиною 3 мм, який на­тягають при кладці верст між порядовками чи маяками. По ньому муляр бачить, яке положення повинна мати кожна цегли­на, що вкладається у версті.

Для збереження і перенесення комплекта основних інструмен­тів муляру зручніше користуватися сумкою (рис. 23), зробле­ною у вигляді контейнера розміром 350X260X100 мм.

Порядовки застосовують для розмітки рядів кладки, фіксу­вання позначки низу і верху віконних і дверних прорізів, переми­чок, прогонів, плит перекриттів та інших елементів будівлі. До порядовок зачалюють шнур-причалку, по якому ведуть кладку.

Порядовки- це дерев'яні рейки довжиною до 3—3,5 м (дов­жина залежить від висоти поверху), на які через кожні 77 мм нанесені поділки (засічки) відповідно до товщини ряду кладки. У розмір 77 мм входить висота цеглини (65 мм) і товщина шва (12 мм). Порядовки виготовляють також з металевих кутиків. До зовнішньої поверхні стін порядовки прикріплюються таким чи­ном, щоб той бік, на якому позначені ряди кладки, був звер­нений всередину споруди (в сторону муляра).

Порядовка Жильцова (рис. 24), що являє собою дерев'яну рейку перерізом 50x50 мм або 70x50 мм і довжиною 3,5 м, кріпиться в кладці П-подібними держаками, що витовляються з штабової сталі у вигляді скоб з поперечною планкою. Роб­лять це так. В горизонтальні шви по ходу кладки через 6—8 ря­дів по висоті вводять два держаки, розташовуючи їх один над одним. Держаки повинні ввійти в стіну своїми кінцями і попе­речною планкою (розріз по Б-Б). Уклавши над другим держа­ком один-два ряди цегли, в держаки вставляють порядовку і закріплюють її дерев'яними клинцями.

Шнур - причалку встановлюють і переставляють за допомо­гою скоби, яка утримується на рейці порядовки натягненням при­чалки і в результаті тертя між скибою і порядовкою; шнур кріп­лять до зачалювальної частини скоби.

Для перестановки порядовки спочатку виймають клинці, потім рейку порядовки, а слідом за рейкою—держаки. При клад­ці з внутрішніх риштувань порядовку знімають разом з держа­ками, не виймаючи клинців. Для цього порядовку обережно роз­качують в площині, перпендикулярної до поверхні стіни. Держа­ки, перемагаючи невеликий опір свіжого розчину, висуваються з горизонтальних швів кладки, і порядовку піднімають вгору ра­зом з ними.