3.2 Бутобетонна кладка

Бутобетонна кладка складається з бетонної суміші, в яку

горизонтальними рядами втоплюють бутові камені «ізюм », обсяг яких становить майже половину загального обсягу кладки. Бутобетону кладку застосовують при товщині фундаментів або стін більше 40 см і ведуть в дерев'яній опалубці чи в траншеях врозпір із стінками.

Для бутобетонної кладки застосовують такий же камінь, як і для бутової кладки; булижний камінь дозволяється застосову­вати нерозколотим. Бетонна суміш для бутобетонної кладки по­винна мати рухомість, що відповідає осіданню конуса на 5—7 см, причому крупність щебеню чи гравію в ній не повинна перевищу­вати 3 см.

Бетонну суміш і камені укладають послідовно горизонталь­ними шарами. Спочатку укладають шар бетонної суміші товщи­ною не більше 20 см, а потім в нього втоплюють ряд каменів. По­перечний розмір окремих втоплюваних каменів не повинен пере­вищувати '/з ширини конструкції, що зводиться, і не повинен бу­ти більшим ЗО см. Втоплювання каменів «ізюм» проводиться без­посередньо слідом за укладанням шару бетонної суміші на гли­бину не менше половини висоти каменів. Між втоплюваними ка­менями, а також між каменями і опалубкою залишають проміж­ки в 4—б см. Після втоплювання знов укладають шар бетонної суміші, і процес кладки повторюється. Бутобетону кладку поша­рово ущільнюють вібруванням. Без вібрування вона допускаєть­ся тільки при малих обсягах робіт. При цьому рухомість бетон­ної суміші повинна відповідати осіданню конуса на 8—12 см.

Бутобетонна кладка менш трудомістка, ніж бутова; крім то­го, для її здійснення не потрібні висококваліфіковані муляри. Міцність бутобетонної кладки вища, ніж бутової.

При організації робочого місця для кладки бутобетонних фун­даментів камені необхідно укладати штабелями вздовж фронту кладки на відстані не ближче 1 м від брівки траншеї, враховую­чи при цьому, що кількість каменів «ізюм» в бутобетоні не по­винна перевищувати 50% загального об'єму кладки; між штабе­лями каменів треба залишати проїзди для підвозу бетонної су­міші. Для переміщення бетонної суміші з самоскиду в опалубку слід застосовувати інвентарні переносні лотки, жолоби та інші пристрої.

3.3 Влаштування гідроізоляції

Кам'яна кладка з будь-яких матеріалів відзначається здатністю поглинати i пропускати воду. Тому кам'яні конструкції, що стикуються з грунтом, завжди зазнають небезпеки водонасиченя. Вода може проникнута через кладку в підвали і, розповсюджуючись вище по кладці, дійти до першого i навіть до другого поверху, викликаючи вологість в приміщеннях.

Для охорони фундаментів, стін і інших конструкцій від проникнення вологи роблять гідроізоляцію, фарбуючи або обклеюючи їх гідроізоляціцними матеріалами. На поверхню фундамен­тов гідроізоляцію наносять з боку, що прилягає до грунту (рис. 83,и), до рівня вимощення чи тротуару. Як ізоляцію використовують штукатурну асфальтову або штукатурну цементну ( з спеціальними цементами) гідроізоляцію. Застосовують також цементний розчин з додаванням алюмінату натрію. Фарбувальну гідроізоляцію виконують бітумною мастикою з бітумів різних марок, а також матеріалами на основі синтетичних смол і пластмас. Обклеювальну гідроізоляцію виконують рулоними матеріалами, які приклеюють на бітумний або інших мастиках (гідроізол, ізол, бризол та ін.).

Склад і конструкция гідроізоляції визначаються проектом, во­ни залежать від наявності грунтових вод, їх рівня і агресивності дії на матеріальні кладки. Наприклад, при високому рівні грунтових вод (рис. 83,6) в ряді випадків обклеювальну ізоляцію захищають з боку грунту глиняним замком 1, притискними стінками 4 з цегли і т. д.

Д ля захисту стін підвалів і будівель від грунтової вологи, яка проникає з боку підошви фундаментов, роблять горизонтальну гідроізоляцію 3. У безпідвальних будівлях її роблять в цокольній

Рис. 83. Гідроізоляція фундаментов:

а —у вологнх грунтах; б — при наявносп грунтових вод; в — усту­пи горизонтальної ізоляції; 1 — глиняний замок; 2 — обклеювальна ізоляція; 3 — горизонтальна ізоляція; 4 — притискна стінка.

частині на 20 см вище рівня вимощення чи тротуару. Якщо вимо­щення має схил вздовж стіни будівлі, то гідроізоляцію роблять успупами (рис. 83,в) так, щоб шари ізоляцп перекривали один одного на довжину, що дорівнюе чотирикратній відстані між ни­ми У будівлях з підвалами горизонтальну ізоляцію роблять у двох рівнях: перший — біля підлоги підвалу, другий — в цокольній частині вище рівня вимощення чи тротуару.

Гідроізоляційний шар горизонтальної ізоляції виконують у .вигляді стяжки з цементного розчину складом 1:2 (цемент, пісок) товщиною 2—2,5 см або двох шарів толю чи руберойду, проклеєних мастикою (толь — дьогтьовий, рубероид—бітумний). У деяких випадках гідроізоляцію роблять у вигляді асфальтової стяжки шаром 2,5—3 см. Перед укладанням ізоляційного шару поверхню фундаментів чи цоколя вирівнюють розчином по попередньо визначеній відмітці або ретельно загладжують кладку, заповнюючи всі вертикальні шви розчином. Потім при цементій чи асфальтовій ізоляції наносять шар стяжки з цього матеріалу і продовжують кладку у звичайному порядку, укладаючи перші ряди каменю на попередньо розстелений шар кладкового розчину.

При укладанні горизонтальної гідроізоляції з толю або рубе­роиду спочатку на поверхню кладки розстилають перший шар ізоляції. По ньому наносять шар розігрітої мастики товщиною не бкльше 3 мм і на нього одразу ж наклеюють другий шар ізоляції. Щоб шари краще склеювались, рубероцд чи толь заздалегідь очищають від захисної слюдяної або піскової посипки, заготовляють по ширині і згортають в рулони, як при влаштувані ізо­ляції розгортають по обмазаній мастикою поверхні. Другий шар ізоляції покривають зверху гарячою мастикою і продовжують кладку у звичайному порядку. Розгортаючи рулони для влаштуванпя гідроізоляції, не слід ходити по свіжому розчину, бо можна зіпсувати вирівняну розчином поверхню (основу ізоляції).

При влаштувашні гідроізоляції з рулонних матеріалів користуються інструментами, показанними на рис. 84. Стальними щітками (рис. 84, а) чистять руберойд і толь від слюдяної чи пісчаної посипки, бо нечищені поверхні не будуть склеюватись; щіткою (рис. 81,в) наносять мастику; стальними ножами (рис. 84,г) розрізують рулоиний материал на шматки потрібної шнрини і довжини. Конуснпй бачок (рис. 84,б) з кришкою використовують при переносі розігрітої мастики від бітумоварки до місця роботи.

Обклеювальна гідроізоляція бічних поверхонь фундаментів і стін підвалів за допомогою рулонних матеріалів виконується у тій же послідовності, що і горизонтальна. Перед наклеюванням гідроізоляціїйного шару основа повинна бути ретельно очищена

від пилу та смітя і добре висушена. На запилені та вологі верхні мастику наносити не можна, бо буде відшаровуватись ізоляція. Поверхня конструкції, що ізолюеться, повинна бути рівною, сухою, не мати западин та выступів. Перед наклеюванням килима її спочатку обгрунтовують мастикою, потім наклеюють послідовно один за одним шари ізоляції. Кожен шар обклеювальної вертикальної ізоляції повинен добре склеюватись з горизонтальною ізоляцією внапуск не менш ніж на 15 см, щоб в міце стиску горизонтальної і вертикальної ізоляції не могла проникнути волога.

Для пофарбувальної ізоляції застосовують бітумні мастики. Ізоляція наноситься на висушені i попередньо обгрунтовані поверхні. Наносити кожен наступний шар дозволяеться тільки після відставання попереднього i перевірки його якості. Фарбувальна гідроізоляція повинна бути суцільною, без раковин, тріщин, здимань i вщставань, які з'являються внаслідок нанесення мас­тики на неочищені чи сиріi поверхні. Дефектні місця розчищають, сушать i покривають мастикою заново.

Температура мастик (в момент нанесення) при пофарбуванні поверхонь чи наклеювання рулонів повинна бути: для бітумих 160—180° С, дьогтьових— 120—140° С. Для poзiгpву i при отування мастик застосовують спеціальні установки (бітумоварки) з ємністю варочного котла 100—400 л. Мастику в котлі розігрівають до 100° С, така температура підтримуеться доти, поки не випаруеться вся вода, що е в бітумі чи дьогті. Присутність води визначають по наявності піни на поверхщ poзiгpiтoї мастики. Потiм температуру підвищують до 180—200°С, i мастика готова до вживання.

Розділ ІV Кладка із штучних і природних каменів правильної форми