3.1 Перев'язка швів і способи бутової кладки

Для правильної роботи бутової кладки необхідно, щоб роз­ташування каменів в ній відповідало загальним правилам роз­різу кладки, розглянутим в § 3.

При бутовіи кладці важко досягти такої ретельної перев'язки, як при кладці з цегли, так як камені не мають правильної форми і неоднакові за розмірами. Камені при кладці підбира­ють і підганяють так, щоб по .можливості створити однакову ви­соту шару кладки і горизонтальність швів. При цьому по висо­ті місцями можна укладати по два-три тонких камені в один шар кладки, а деякі великі камені можуть входити у два шари кладки. Висота шару кладки залежить від розмірів каменю і може коливатися від 20 до ЗО см.

Для забезпечення перев'язки і її контролю підбір і розташу­вання каменів у верстових рядах, як і в забутці, роблять так, щоб при кладці стін їх можна було укладати поперемінно: то довгою стороною, — ложком, то короткою — поперечиком (рис. 79, а). Аналогічно роблять розкладку каменів в рядах при пере­тині стін (рис. 79, б ).

Бутову кладку виконують двома основними способами: «під лопатку» і «під залив». Відомі також деякі видозміни цих спо­собів.

Кладку «під лопатку» виконують горизонтальними рядами висотою до ЗО см з підбором каменів по висоті, обколюванням каменів, розщебененням порожнин і перев'язкою швів.

Рис. 79. Перев'язування кладки з бутового каме­ню:

а — стіни; б — перетин стік: 1 — ложки; 2 — поперечини.

Перший нижній ряд кладки способом «під лопатку» (рис. 80,а ) укладають по підготовленій основі насухо (без розчину) з крупних постелистих каменів, звернених постіллю вниз. За вказівкою проекту слабкі ґрунти в основі фундаментів ущільнюємо, щебенем. Перший ряд кладки утрамбовують, щоб камені щільно прилягали до основи, і ретельно розщебенюють дрібним каменем чи щебенем, потім заливають рідким розчином (при осіданні конуса 13—15 см) до заповнення всіх пустот між каменями. Розщебенення ущільнюють також трамбуванням. Далі кладку ведуть з додержанням перев'язки на пластичному розчині. Рухомість розчину повинна відповідати зануренню стандартного конуса на 4—6 см.

Перед укладанням верст з внутрішнього і зовнішнього боків поверхні кладки, а також на кутах, перетинах і через 4—5 м на прямих ділянках укладають на розчині маячні камені. По маячних каменях натягають внутрішні і зовнішні причалки, по якіх в процесі кладки перевіряють горизонтальність рядів і прямолінійність лицьової поверхні фундаментів і стін. Камені для рядів, підібрані по висоті, спочатку викладають на сухо шоб знайти найбільш стійке положення в кладці. Потім камінь трохи піднімають, настилають шар розчину товщиною З—4 см і укладають остаточно, осаджуючи його при цьому мо­лотком. Уклавши на розчині версти другого ряду кладки, присту­пають до заповнення забутки. Розчин під забутку укладають з надлишком, щоб він видавлювався каменем у вертикальні шви. Забутку можна робити з каменів яких завгодно розмірів і форм

з щільною посадкою (без качання) на постіль з додержанням пе­рев'язки, чергуючи поперечини з ложками. Для більш щільної посадки камені осаджують молотком чи кувалдою. Необхідно слідкувати за тим, щоб камені не дотикалися один до одного без розчину, бо це значно знижує міцність кладки.

Після укладання забутки роблять розщебенення кладки, осад­жуючи в розчин слабими ударами молотка щебінь і дрібні ка­мені. Поверхню укладеного ряду кладки вирівнюють, додаючи розчин лише в заглиблення між каменями. Наступні ряди клад­ки викочують у тій же послідовності.

При зведенні простінків і стовпів бутову кладку рекомендує­ться виконувати «під скобу». Така кладка є різновидністю клад­ки «під лопатку» і виконується з каменів однакової висоти, що підбираються за допомогою шаблону (рис. 80,6).

Бутова кладка «з обколюванням лицьової поверхні» також є різновидністю способу кладки «під лопатку». Цей вид кладки ха­рактеризується тим, що нерівності, що є на лицьовій поверхні каменів, які укладаються на зовнішню чи внутрішню версту, по­передньо сколюють гостроносою кувалдою. «З обколюванням лицьової поверхні», як правило, викладають стовпи і стіни під­палів.

Іноді для одержання гладенької поверхні обох сторін стіни при малопостелистому і нерівному бутовому камені кладку ви­конують в опалубці (рис. 80,в), способом «під лопатку», але в цьому випадку підбір більш постелистих каменів для верстових рядів і кутів може не проводитись.

Одним із способів бутової кладки є кладка з застосуванням вібрування. Вона має міцність на 25—40% більшу міцності клад­ки, виконаної звичайним способом «під лопатку». Це дає змогу застосовувати в кладці більш низькі марки розчину або зменшу­вати товщину кладки. Кладку з застосуванням вібрування вико­пують таким чином. На підготовлену основу укладають насухо перший ряд кладки, порожнини між каменями заповнюють ще­бенем, а потім розстилають розчин шаром 4—б см. При цьому рухомість розчину повинна відповідати зануренню стандартного конуса на 1—3 см. На шар розчину встановлюють площадковим вібратор і вібрують, кладку до того часу, поки не припиниться проникання розчину в кладку. При цьому розчин щільно заповнює всі порожнини в кладці, робить її більш монолітною і міц­ною. На провібрований ряд кладки укладають на розчині на­ступний ряд каменю описаним вище способом «під лопатку», по­кривають. його розчином і знов вібрують.

Надалі процес вібрування повторюється при кожному новому ряді кладки. Така кладка робиться в опалубці або в розпір із стінками траншей в щільних ґрунтах (рис. 80, в,г).

Бутову кладку «під залив» викопують із рваного буту чи з булижного каменю без підбору каменів і викладки верстових ря­дів. Кладку «під залив» роблять в опалубці, яку встановлюють в траншеях після закінчення земляних робіт. Якщо грунт щіль­ний, то при глибині траншеї до 1,25 м можна вести кладку і без опалубки в розпір із стінками траншей.

Перший шар бутового каменю висотою 15—20 см укладають на суху основу без розчину, в розпір із стінками і ущільнюють трамбуванням. Потім заповнюють всі проміжки між каменями дрібним каменем і щебенем і заливають укладений шар рідким розчином до заповнення всіх пустот. Наступну кладку ведуть та­ким же способом горизонтальними рядами висотою 15—20 см. заливаючи розчином кожен ряд кладки.

Бутова кладка «під залив» внаслідок невеликої її міцності допускається тільки для кладки фундаментів будівель висотою не більше двох поверхів.