2.13 Методи праці і організація виробництва

Процес кладки, що складається з багатьох робочих опера­цій, виконує не один муляр, а ціла ланка у складі від двох до п'яти мулярів. Ланки мулярів в залежності від кількості складу називають «двійкою», «трійкою», «четвіркою» і «п'ятіркою».

Цегляну кладку стін слід вестн операційно-членувальним ме­тодом, при якому кожен робітник з дня на день виконує одні й ті ж операції. Це сприяє підвищенню продуктивності праці і поліпшенню якості роботи.

Численний склад робітничої ланки, при якому мулярі можуть досягти найбільшої продуктивності праці, залежить від конст­руктивних особливостей будівлі: товщини стін, кількості розмі­рів прорізів, складності архітектурних форм.

Наприклад, ланкою «двійка» (муляр 3—5-го і 2-го розряду) доцільно вести цегляну кладку при зведенні будівель фасади яких мають значне число архітектурних форм, або при кладці стін з великою кількістю прорізів, при кладці стовпів, стін тов­щиною в 1 —1,5 цеглини і перегородок в півцеглини.

Ланкою «трійка» (муляр 4—5-го розряду і два муляри 2-го розряду) зручно вести цегляну кладку стін з менш складним архітектурним оформленням, товщиною в 2 цеглини, а при лан­цюговій перев'язці в 1,5 цеглини і більше.

Ланкою «четвірка» (муляр 4—5-го розряду, муляр 3-го роз­ряду і два мулярі 2-го розряду) доцільно вести цегляну кладку стін не менше двох цеглин з одночасним облицюванням кера­мічними фасадними каменями або плитами.

Ланкою «п'ятірка» (муляр 4—5-го розряду, муляр 3-го роз­ряду і три мулярі 2-го розряду) можна успішно вести цегляну кладку стін товщиною переважно у дві цеглини і більше з не­великою кількістю прорізів, простим архітектурним оформлен­ням і облицюванням.

Таким чином, в ланках «трійка» і «п'ятірка» додатково ви­користовується один муляр 2-го розряду, причому на таких ро­ботах, де не треба високої кваліфікації (наверстування каменів, розрівнювання розчину і заповнення забутки).

Зводити житлові будинки доцільно ланками «четвірка» і «п'ятірка». В залежності від складності, призначення і виду стін ці ланки можуть розпадатись на дві «двійки» (якщо основна ланка «четвірка») або на «двійку» і «трійку» (якщо основна ланка «п'ятірка»). Якщо необхідно, «двійки» і «трійки» знов з'єднуються в робочу ланку основного складу, і робота продов­жується «четвіркою» або «п'ятіркою».

Цегляну кладку стін ланка «двійка» виконує в такій техно­логічній послідовності. Муляр 4- або 5-го розряду закріплює причалки для зовнішньої і внутрішньої верст і починає кладку зовнішньої версти. У цей час муляр 2-го розряду подає і роз­кладає цеглу, а також розстилає розчин для кладки зовнішньої версти під руку ведучому муляру. Коли зовнішня верста викла­дена до кінця ділянки, муляр 4- або 5-го розряду переставляє причалку, і, пересуваючись у зворотному напрямі, проводить кладку внутрішньої версти або зовнішньої версти наступного ряду. При виконанні ускладненої кладки (укосів, ніш, пілястр і т. ін.) муляр 4—5-го розряду працює дещо повільніше. В цей час муляр 2-го розряду частково займається кладкою забутки. Піс­ля закінчення кладки внутрішньої версти муляр 4—5-го розряду на кінці ділянки переставляє причалку для наступного ряду, а муляр 2-го розряду розстилає розчин і починає кладку забутки, після чого вони разом викладають останню частину забутки. Приблизний порядок роботи ланки «двійка» показаний на рис. 72.

Цегляну кладку стін ланкою «трійка» (рис. 73) виконують в такій послідовності. Перший муляр 2-го розряду подає і розкла­дає цеглу, а також розстилає розчин для кладки верстових рядів;

муляр 4—5-го розряду укладає подані матеріали; другий муляр 2-го розряду викладає забутку і допомагає першому му­ляру. Останні робочі операції виконуються так само, як при ро­боті «двійкою».

При цегляній кладці стін ланкою «четвірка» (рис. 74) пер­ший муляр другого розряду наверстує на стіну під руку ведучо­му муляру 4—5-го розряду цеглу і подає лопатою розчин; веду­чий муляр розрівнює кельмою розчин і кладе зовнішню версту. Другий муляр 2-го розряду наверстує цеглу і подає розчин для внутрішнього верстового ряду і забутки; муляр 3-го розряду роз­різнює розчин кельмою і укладає внутрішню версту. Потім дру­гий муляр 2-го розряду слідом за ним на підготовлену з розчи­ну постіль укладає забутку. В цьому йому допомагає перший муляр 2-го розряду.

Цегляну кладку стін ланка «п'ятірка» (рис. 75) виконує в та­кій технологічній послідовності. Муляр 4—5-го розряду разом з першим муляром 2-го розряду встановлює причалку для зов­нішньої версти, перевіряє правильність раніше викладеної клад­ки, а потім разом виконують кладку зовнішньої версти. За ни­ми на відстані 2—3 м працює другий муляр 2-го розряду і муляр 3-го розряду, воші викладають внутрішню версту. Слідом за ними на відстані 2—3 м працює третій аг.уляр 2-го розряду, який виконує кладку забутки. Перший і другий мулярі 2-го розряду за вказівкою мулярів, яким вони допомагають, роблять також об­колювання цегли по ходу кладки. При необхідності третій муляр 2-го розряду допомагає першим двом підготовляти мате­ріали.

Рис. 73. Приблизний порядок роботи ланки «трійка» при укла­данні стіп завтовшки у 2 цеглини: а—укладання зовнішньої ложкової версти; б — укладання внутрішньої ложкової версти і внутрішньої половини забутки: в — укладання зовніш­ньої поперечиконої версти.

При організації праці мулярів ланками «п'ятірка» вимагається менша кількість висококваліфікованих мулярів, ніж при ланках «двійка». Крім того, практикою багатьох будівельних організацій встановлено, що при роботі ланками «п'ятірка» приблизно на 15—20% підвищується продуктивність праці і відповідно зменшується потреба в робітниках у порівнянні із ланками «двійка».

В залежності від складу ланки мулярі повинні мати такий набір інструментів (табл. 2).

Кладку цегляних стін полегшеної конструкції з заповненням пустот бетоном рекомендується виконувати ланкою «трійка», що складається з муляра 4—5-го розряду і двох мулярів 2-го розряду.

Роботу в ланці розподіляють таким чином: муляр 4—5-го розряду з одним з мулярів 2-го розряду виконують кладку внутрішніх і зовнішніх верст, кутів, стовпів і т. п. Другий муляр 2-го розряду заповнює пустоти бетоном і ущільнює його.

При кладці полегшених стін за системою М. С. Попова робо­че місце слід розділити на дві рівні ділянки. Спочатку на одній ділянці працюють муляр 4—5-го розряду з муляром 2-го розря­ду, викладаючи стіну на висоту шанця, тобто до діафрагми; дру­гий муляр 2-го розряду подає матеріали на стіну. Потім муляр 4—5-го розряду з першим муляром 2-го розряду переходить на другу ділянку, де також виконують кладку на висоту шанця. У цей час другий муляр 2-го розряду на першій ділянці заповнює пустоти бетоном на висоту шанця і ущільнює його штикуванням. Закінчивши кладку шанця на другій ділянці, муляр 4—5-го роз­ряду з першим муляром 2-го розряду повертаються на поперед­ню ділянку; у цей час другий муляр 2-го розряду переходить на другу ділянку, де виконує ту ж роботу, що й на першій, і т. д.

Цегляні стіни полегшеної конструкції по колодязній систе­мі Власова рекомендується викладати ланкою «четвірка». Му­ляр 4—5-го розряду і один з мулярів 2-го розряду виконують кладку верстового ряду зовнішньої стінки, а другий муляр 4—5го розряду з другим муляром 2-го розряду — кладку версто­вого ряду внутрішньої і поперечної стінок.

Кладку стін по колодязній системі слід вести на висоту ше­сти рядів на одній ділянці без її поділу.

Пустоти (колодязі) заповнює сухою засипкою або шлакобе­тоном спеціальна ланка робітників (з розрахунку один робіт­ник на ланку з чотирьох мулярів) після викладки з шести ря­дів стіни на одній ділянці і переходу мулярів на іншу.

При зведенні будівлі з цегляними стінами і міжповерхови­ми перекриттями із збірних залізобетонних конструкцій кладку стін виконують мулярі, а монтаж збірних конструкцій — монтажники.

Комплексна бригада для зведення будівлі зі стінами з цег­ли, як правило, складається з 20—25 робітників, до її складу входять 1—2 теслярі для заповнення віконних і дверних прорі­зів, 5—7 такелажників для подавання цегли і розчину, установ­лення і перестановлення підмосток і 14—18 мулярів різної ква­ліфікації для виконання кладочних робіт, подавання цегли і роз­чину на стіну.

Необхідну кількість робітників в бригаді визначають, вихо­дячи з таких міркувань. Перш за все встановлюють обсяг цегля­ної кладки в одному ярусі на одній захватці. Далі, користуючись ЕНиР (єдиними нормами и расценками), підраховують трудомі­сткість цієї роботи, тобто кількість людино-днів, необхідну для її виконання. При цьому, враховуючи складність кладки, знахо­дять встановлений досвідом процент перевиконання норм виро­бітку. Нарешті, виходячи з заданого строку зведення одного ярусу на захватці, визначають необхідну кількість мулярів.

Наприклад, при об'ємі кладки на одному ярусі-захватці в 74 м³, при нормі затрат праці для кладки стін середньої склад­ності товщиною в 2¹/₂ цеглини, що дорівнює 3 людино-годинам на 1 м³ кладки, і при виконанні норм на 125% трудомісткість ро-

біт на ярусі-захватці становитиме 74 X 3 100 =24 людино-дні.

8 Х 115

Для того, щоб кладка одного яруса-захватки була виконана за одну зміну, слід поставити на цю роботу бригаду мулярів з 24 чоловік, при кладці ярусу в дві зміни—12, а в три зміни — 8 чоловік. Аналогічним способом підраховують необхідну кількість робітників для перестановки підмосток і монтажу перекриттів.

Після визначення кількості робітників перевіряють можли­вість їх розстановки на захватці, тобто визначають довжину сті­ни, надану для роботи кожному муляру, і знаходять фронт ро­біт. Розміри фронту робіт для ланок різної чисельності неодна­кові. В середньому на кожного муляра повинно припадати близь­ко 5 м довжини стіни.

Одним з питань організації виробництва є складування мате­ріалів і деталей, що надходять на будівельний майданчик. Як правило, на приоб'єктному складі відводять спеціальні місця для складування цегли, каменів, облицювальних та інших дета­лей,

збірних конструкцій, а також місця для розвантаження розчину, обладнані необхідними пристроями.

Штабелі матеріалів і виробів на складах розміщують на де­якій відстані один від одного, залишаючи місце для підходу до них. Крім того, па складській площадці роблять поздовжні про­ходи, а через кожні 25—ЗО м — наскрізні поперечні проходи шириною 0,7— 1,0 м.

Поверхня площадки приоб'єктного складу повинна бути ре­тельно спланована і добре ущільнена. Для відводу поверхне­вих вод повинен бути зроблений нахил в 1—2° в бік зовнішньо­го контура складу.

Матеріали, вироби і конструкції, що надходять на об'єкт, приймають і оглядають партіями; перевіряють їх паспорти і спе­цифікації, в яких повинні бути вказані всі необхідні дані, перед­бачені діючими стандартами і технічними умовами.

Цегла повинна складуватися за сортами і марками, а лицьо­ва цегла — також за кольором лицьової поверхні. Якщо цеглу доставляють на будівельний майданчик без контейнерів або па­кетів, то її розвантажують вручну, вкладаючи в штабелі висотою до 1,6 м або на піддони. При цьому цеглу з ненаскрізними по­рожнинами слід укладати порожнинами вниз, щоб в них не про­никла вода, яка при замерзанні може викликати руйнування цегли. Лицьову цеглу треба укладати в штабелі правильними рядами за сортами, кольорами і відтінками. Висота штабеля не повинна перевищувати 1,5 м. Пакети з цеглою слід укладати на приоб'єктному складі штабелями в один або два яруси.

Правила розвантаження, складування і збереження кераміч­них стінових облицювальних каменів і каменів з інших матеріа­лів ті ж, що й для цегли. Порожнисті камені слід транспорту­вати і складувати при вертикальному розташуванні порожнин. Облицювальні вироби з Керамічних бетонних та інших плит по­винні зберігатися в штабелях на дерев'яних підкладках, укла­деними на ребро лицьовою поверхнею один до одного. Висота штабеля допускається не більше 1,5 м. Між рядами плит слід укладати дерев'яні прокладки. Фасадні плитки малого розміру необхідно зберігати в тарі, а облицювальні архітектурні дета­лі— укладеними на підкладках в один ряд по висоті.