Семінарське заняття №5 Тема «Нормотворча діяльність: її поняття, види та стадії».
Поняття, зміст і види нормотворчої діяльності. Нормотворчий процес як один із видів юридичного процесу.
Правові засади регулювання та принципи нормотворчої діяльності.
Нормотворчий процес і нормотворча процедура.
Стадії законотворчого процесу.
Методичні вказівки до вивчення теми
Якщо в попередній темі ми розглядали норми права як результат своєрідної теоретичної та практичної проекції свідомості людини, то при вивченні даної теми увага зосереджується на дослідженні формальної частини процесу створення норм права, оскільки норми права безпосередньо „формулюються” та приймаються відповідними суб`єктами нормотворчої діяльності (див.Схему № 1.). При цьому категорія „процес” є однією із ключових понять даної теми, оскільки нормотворча діяльність як відповідний процес створення норм права розглядається як складова юридичного процесу (див. Таблицю 2.).
Може скластися враження, що знання основ нормотворчої діяльності корисні лише для тих, хто її безпосередньо і постійно здійснює, - депутатам парламенту, членам уряду, іншим суб`єктам нормотворчої діяльності. Проте це методологічно невірна позиція, оскільки створення правових норм – це один із таких напрямків діяльності, який притаманний не лише державним органам та органам місцевого самоврядування. У зв`язку з цим студенти юридичних вузів повинні до тонкощів володіти теорією та практикою нормотворчої діяльності.
Зміст і значення нормовторчої діяльності полягає, передусім у тому, щоб обрати такий варіант регулювання, юридичної регламентації, який би повною мірою відповідав поставленій меті. При цьому слід враховувати закономірності розвитку суспільства, сприятливі об`огоріл і суб`огоріл умови для прийняття нормативного акту, а також вибір оптимальної правової форми владного рішення (закон, указ, постанова, статут, регламент тощо).
З приводу цього слід розглянути поняття, види і принципи нормотворчої діяльності; при цьому особливо ґрунтовно слід опрацювати такий її вид як законодавчий процес, його поняття та відповідні стадії, оскільки в кожній демократичній, правовій і соціальній державі світу існують відповідні законодавчі органи влади як загальнонародні, представницькі, виборні, колегіальні органи держави, які уповноважені приймати особливі нормативно-правові акти – акти законодавчого характеру; законодавчий процес в кожній державі, маючи своєрідні характеристики, як правило, регламентується на найвищому – конституційному рівні, а також за допомогою – спеціальних регламентів, які встановлюють порядок законотворчої діяльності тощо.
Крім того, на завершення теми студенти мають ознайомитися з загальнотеоретичними основами впорядкування та вдосконалення чинних нормативно-правових актів, приведення їх до певної внутрішньої узгодженості, тобто з відповідними технологіями, які використовуються в процесі нормотворчої діяльності.
Термінологічний словник
Нормотворча діяльність як одна із головних ланок механізму правового регулювання суспільних відносин (у вузькому розумінні цього поняття) являє собою процес створення норм права компетентними інститутами держави та суспільства.
Юридичний процес – це визначений нормами права порядок здійснення відповідних операцій, який веде до вирішення юридично значимих питань; тобто, іншими словами, це система взаємопов`язаних правових форм діяльності уповноважених суб`єктів (органів держави, посадових осіб, суспільних інститутів тощо), яка регулюється процесуальними нормами та знаходить своє конкретне вираження у здійсненні операцій, що породжують певні юридичні наслідки і спрямовані на вирішення юридичних справ.
Нормотворчість державних органів – це діяльність щодо створення нормативно-правових актів органами державної влади та управління.
Санкціонована нормотворчість – це дозволена державою нормотворча діяльність підприємств, установ та організацій всіх форм власності щодо створення правових приписів локального характеру в межах їх повноважень.
Народна нормотворчість представлена діяльністю щодо створення правових приписів органами місцевого самоврядування, які реалізують право територіальної громади села, селища, міста, та народом на референдумі з найбільш важливих питань державного та суспільного життя.
Систематизація норм права – це впорядкування та вдосконалення чинних нормативно-правових актів, приведення їх до певної внутрішньої узгодженості шляхом створення єдиних нормативних актів та їх збірників; кодифікація – вид систематизації нормативних актів, які мають спільний предмет регулювання, що полягає в їх змістовній переробці (усунення розбіжностей і суперечностей, скасування застарілих норм) і створенні зведеного нормативного акта; інкорпорація – вид систематизації нормативних актів, який полягає у зведенні їх у збірники у певному порядку без зміни змісту; консолідація – вид систематизації, метою якого є усунення множинності нормативних актів, створення у структурі законодавства великих блоків нормативного матеріалу як вихідної бази для проведення кодифікаційної роботи.