Соціально-демографічні властивості особистості

Соціально-демографічні властивості особистості злочинця самі по собі не криміногенні. Але вони зв'язані з умовами формування особистості і її життєдіяльності, взаємодіють з ними, потребами і мотивацією, із соціальними ролями особистості. Тому соціально-демографічні властивості є істотним компонентом узагальненого представлення про особистість злочинця і мають важливе значення для розробки і здійснення мір профілактики.

Співвідношення осіб різного віку у злочинності показує що кримінальна активність найбільш характерна для вікової групи 25 — 29 років, потім випливає 18— 24-, 14— 17-літні, нарешті, 30—40-літні. Найменшу частку серед злочинців складають особи старше 50 років. Переважне число злочинів роблять, таким чином, особи молодого віку.

Серед неповнолітніх злочинців багато осіб із психічними аномаліями.

Різним віковим групам наявні і різні види найбільш часто вчинених злочинів. Так, неповнолітні й особи у віці 18 — 24 років найчастіше вчиняють крадіжки, хуліганські дії, грабежі, зґвалтування, викрадення автотранспорту. Особи більш зрілого віку здійснюють посадові й економічні злочини (розкрадання шляхом присвоєння і розтрати, зловживання службовим становищем, хабарництво).

Різний відсоток у структурі злочинності окремих вікових груп і характер вчинених ними злочинів у визначеній мірі зв'язані з особливостями кожного етапу соціалізації людини, виконання їм тих чи інших соціальних ролей.

Характеристика утворення особи, що вчинила злочини, має кримінологічне значення, оскільки зв'язана з культурою особистості, її соціальним статусом, контактами, життєвими планами і можливостей їхньої реалізації. Рівень освіти злочинців в цілому нижче, ніж у осіб, що не порушують закон.

Найнижчий рівень освіти у осіб, що вчиняють насильницькі (навмисні убивства, навмисні тяжкі тілесні ушкодження), корисливі-насильницькі (грабіж, розбій, крадіжки особистого майна).

Вище рівень освіти у осіб, що вчиняють розкрадання, зловживання службовим становищем, посадові й економічні злочини. Разом з тим і в них констатується деформованність моральної та правової культури, а також службової психології.

Родиний стан і його зміна у особи, що вчинила злочини, також впливає на формування особистісних у якостей; певним чином воно впливає на спрямованість і стійкість злочинного поводження.

Соціально-рольова характеристика особистості охоплює трудову, побутову, цивільну і саму злочинну діяльність.

Під трудовою діяльністю розуміються виконувані ролі в процесах виробництва й обміну матеріальних і духовних цінностей. Як раніше відзначалося, у структурі контингенту злочинців «лідирують» особи без постійного джерела доходу і представники некваліфікованої праці.

Цивільна діяльність, тобто участь у функціонуванні суспільних інститутів, для контингенту злочинців не характерна. Вона розвита скоріше формально, навіть фіктивно стосовно до участі засуджених до позбавлення волі в різного роду організаціях суспільної самодіяльності в кримінально-виконавчих установах. Виключення складають особи, засуджені за необережні злочини (у тому числі порушення правил безпеки руху на дорогах) і за деякі випадкові навмисні злочини. В умовах політизації населення виник феномен широких неформальних рухів; деякі з них (національно-екстремістські і т.п.) сполучені з порушенням карного законодавства.

У побутовій сфері більшості злочинцям, притаманна деформація сімейних відносин. Підвищенний криміногенний характер вона знаходить у середовищі так званих побутових злочинців, тобто здійснюючих злочини головним чином хулігансько-насильницького типу на ґрунті сімейних і побутових конфліктів, нерідко зв'язаних з пияцтвом (у тому числі разом з потерпілими).