11.3.5.2.1.1. Систематично-алфавітна розстановка фонду

Систематично-алфавітна розстановка є найбільш поширеною в ЦБС масових, дитячих та юнацьких бібліотек і вважається най­більш ефективною в умовах відкритого доступу читачів до полиць.

За систематично-алфавітної розстановки документи групую­ться за відділами таблиці Бібліотечно-бібліографічної класифіка­ції, що застосовує ЦБС, а в межах відділів — в алфавітному по­рядку за прізвищами авторів та назвами творів (якщо автори не названі). При цьому шифр зберігання документа складається з двох елементів; індекса галузевого відділу та авторського знака. Обидва елементи розміщують у вигляді дробу, де чисельником є індекс документа, а знаменником — авторський знак. Але риски, що є у звичайному дробу, між ними не ставлять:

Індекс відділу —74.261 Каменська Н. П.

Авторський знак— К 18 Виховати людину...

Документи підбирають спочатку у відповідності з галузевими відділами або поличковими індексами, а в межах кожного ділен­ня розставляють чітко в алфавіті авторів та назв у відповідності з авторськими знаками.

Якщо в одному і тому ж відділі трапляються документи авто­рів із однаковими прізвищами, то при розстановці враховують не тільки авторський знак, а й усі наступні літери, а також другу частину, якщо прізвище подвійне або складне:

Новиков І. О.

Новиков-Прибой О. С.

Новиков Ф. П.

Твори одного автора на полицях розставляють у логічному порядку зменшення повноти видань: повне зібрання творів, зібран­ня творів, вибрані твори, тематичні та жанрові збірники, окремі твори.

Дублетні документи одержують однаковий авторський знак і на полицях знаходяться поруч, так як і дублети кожного з тому багатотомних творів чи багатотомних зібрань творів, якщо всі при­мірники відносяться до одного і того ж видання. Таким чином, при систематично-алфавітній розстановці книги одного автор і іби раються в одному місці, причому однакові книги різних видань, придбані в різний час, також містяться поруч з попередніми ви­даннями цієї книги, що дає змогу вивчати в комплексі твори того чи іншого автора.

При такому розставлянні бібліотекар краще знає свій фонд, що є необхідною умовою високоякісного обслуговування читачів і правильного комплектування фонду бібліотеки. Поряд з цим си- стематично-алфавітпа розстановка дає змогу легко деталізувати на полицях розміщення документів в тому чи іншому розділі в залежності від обсягу фонду бібліотеки і запитів читачів. Доку­менти можна розставляти за основними діленнями системи кла- ¹ сифікації або застосовувати дрібніші розділи при наявності знач­ної кількості документів певної галузі. Ці позитивні якості зроби­ли систематичпо-алфавітпу розстановку найбільш популярною і поширеною у масових бібліотеках.

Разом з тим їй властиві усі прорахунки семантичних (змістов­них) розстановок, і, перш за все, неекономне використання площі ; фондосховища. Тому поряд і.ч змістовними використовують і роз- I становки формального типу.

11.3.5.2.2. Розстановки формального типу

В основі розстановок формального типу перебуває групування і документів не за змістом, а за формальними ознаками: рік, міс­це, мова, формат видання тощо. їх використовують переважно для розстановки великих бібліотечних зібрані,. Вони також застосовую­ться при упорядкуванні окремих видів документів: газет, журна­лів, кінофотофоподокументів.

Алфавітна розстановка передбячаї-' упорядкування документів на полицях в алфавітному порядку прізвищ авторів або перших слів назв, якщо автор невідомий. Цей спосіб розставляння дає змогу чітко додержуватися алфавітного порядку в фонді, зібрати на полицях разом всі самостійні видання творів одного автора, всі номери тієї чи іншої газети або журналу і в разі їх запиту подати читачеві прямо з полиці без попередньої довідки в каталозі. В практиці бібліотек алфавітна розстановка використовується як основна і як допоміжна. Як основна вона застосовується в ЦБС переважно лише для розставлення певних спеціалізованих фондів: журнального, газетного, обмінного та дублетного. Як допоміжна найчастіше зустрічається в сполученні з систематичною і утворює найпоширенішу з розстановок — систематично-алфавітну, де дру­гою ознакою після галузі знань є місце даної книги в алфавітному рядку цього ділення. Алфавітне розставлення здійснюється за до­помогою авторських таблиць.

Суть хронологічної розстановки полягає в тому, що документи на стелажах розставляють за роками (часом) їх видання. Най­частіше попа застосовується для розстановки журнального, газет- ного (крім поточних видань) і депозитарного фондів. Як основну її застосовують головним чином у вигляді хронологічно-алфанії ної або хронологічно-нумераційної розстановки. Шифр при цих розстановках складається з позначення року і авторського знаки або порядкового номера, наприклад: 1988 А34 або 1988 20Н. Ця ро;і становка дає змогу відокремити нові видання від попередніх.

Географічна (топографічна) розстановка — це розміщення до­кументів за місцем видання або за назвою місць, яким присвяче­ний зміст документа. Як основну цю розстановку застосовують для розташування окремих частин фонду: краєзнавчого, видань з ту­ризму, газет, карт, стандартів та патентів, описів винаходів, фір менних каталогів, звітів та інших офіційних видань. У масових бібліотеках географічна розстановка як допоміжна застосовується для розміщення фонду художньої літератури зарубіжних країн

Найчастіше застосовують комбіновані способи географічної розстановки: географічно-порядкова (патенти і стандарти), гео графічно-алфавітна (краєзнавчий фонд, художня література, кар­тографічні видання), географічно-систематична (промислові ката­логи) тощо.

Мовна (лінгвістична) розстановка — це розставлення докумен­тів за мовою видання. Найчастіше використовується в районах з? змішаним населенням для виділення фондів національною та іно­земними мовами. Серед різноманітних видів мовної розстановки найбільш доцільним вважають мовно-систематично-алфавітне роз­міщення. В його основу покладено роздільне зберігання докумен­тів різними мовами, в межах котрих документи систематизують за галузями знань. У цьому випадку шифр складається з познач­ки мови, індексу відділу та авторського знака. Наприклад: Фр. 28 М36, де Фр.— французька; 28 — індекс відділу «Біологія»; М 36 — авторський знак.

Найбільш поширеною розстановкою формального типу є фор­матне розташування, суть якого полягає в тому, що документи розміщують на полицях за форматами, беручи до уваги висоту документа.

Як основну форматну розстановку застосовують у наукових бібліотеках з фондом понад 300 тис. пр. Вона дає значну економію корисної площі фондосховищ. У зв'язку з інтенсивним зростанням обсягу фондів ЦБС не виключена можливість застосування тут форматного розставлення.

Найчастіше форматну розстановку застосовують у сполученні з нумераційною (інвентарною та порядковою). При форматно- інвентарній розстановці документи в межах виділених форматів розташовують у порядку інвентарних номерів. У зв'язку з цим документи одного формата реєструють в окремій інвентарній кни­зі. Нумерація в кожній з них розпочинається з 1, а різницею цих номерів є умовне позначення формату: А, Б, В, Г. Наприклад: А 20145; Б* 20145; В 20145; Г 20145. У ЦБС форматно-інвентарне розміщення застосовують переважно для упорядкування грампла­тівок та магнітних фонограм.

При форматно-порядковій розстановці шифр схожий па попе редній, але замість інвентарного номера в цьому штат,у пЬ і»' літери позначення формату ставлять порядковий номер падход/ім н ня цього видання в межах даного формату.

Нумераційна розстановка — неформальне розташування m номерами, які присвоюють документам у порядку їхнього над ходження до бібліотеки або у відповідності з номерами, що при­своюють документу під час реєстрації в бібліотеці чи видавничи­ми установами (стандарти, описи винаходів). Ця розстановка най­більш проста у використанні, перспективна для автоматизації процесу зберігання фондів.

Існує кілька її різновидностей: інвентарна, власне нумераційна або порядкова та кріпосна.

При інвентарній розстановці всі документи незалежно від зміс­ту розміщують на полицях у порядку зростання їхніх інвентарних номерів, які одноразово є також і шифрами їхнього зберігання (20135). Як основна інвентарна розстановка трапляється дуже рідко, як допоміжна використовується для розміщення окремих спеціалізованих фондів (матеріалів групової обробки). Найчасті­ше вона сполучається з форматною розстановкою.

При власне нумераційній (порядковій) розстановці документи розставляють у порядку номерів, присвоєних їм при надходженні до бібліотеки або при виданні. Порядкову розстановку застосову­ють для розміщення фонду документів на мікроносіях (мікрофіль­ми, мікрофіші), діафільмів, описів винаходів, стандартів, багато­томних видань тощо. Як допоміжна вона найбільш поширена у спо­лученні з систематичною, форматною та географічною.

Суть кріпосної розстановки полягає в тому, що за кожним документом у бібліотеці закріплюють певну кімнату, шафу, поли­цю і місце па полиці. Кріпосне розташування буває поличного та шафового типу. При кріпосній розстановці поличного типу шифр зберігання документа складається, як правило, з позначення залу,

4

шафи, полиці та місця документа на полиці, наприклад: Л 15 -ц- .

При кріпосній розстановці шафового типу нумерація полиць у ша­фах не здійснюється і шифр більш простий: Л 15-22. Це розміщен­ня найбільш перспективне для впровадження автоматизованого зберігання та видачі документів.

Отже, перевага формальних розстановок полягає в економному витрачанні корисних площ фондосховищ, простоті, перспективно­сті для автоматизації процесів зберігання та використання фонду. Але їм властиві і прорахунки. До істотних з них належить те, що формальне розставляння не враховує зміст документів, унаслідок чого документи різного змісту будуть міститися на полицях поруч, а близькі за змістом і навіть однакові примірники, які надійшли до бібліотеки в різний час, можуть опинитися далеко один від од­ного. І, нарешті, застосування будь-якої формальної розстановки доцільне лише в тому разі, коли в бібліотеці є складені зразкові каталоги па увесь фонд.

Таким чином, семантичні та формальні розстановки дуже різ­номанітні, мають як переваги, так і прорахунки. Тому в бібліо теках використовують не лише якийсь один спосіб розміщення, а кілька способів, тобто систему розстановок, яка має забезпечити повне розкриття, ефективне використання та зберігання фонду.