Спадкове право

140. Спадкове право: загальні положення

система правових норм, які регулюють перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців)

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті

Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, якщо вони нерозривно пов'язані з його особою (наприклад, обов'язок повіреного укласти правочин за дорученням довірителя).

Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з цих осіб.

Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної (наприклад, обидва з подружжя), спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них. Спадкоємець, який помер хоч і через декілька годин після спадкодавця, але на наступну добу, не вважається померлим з ним одночасно і у нього виникає право на спадщину.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29 а ч. 2 ст. 1221 ЦК. Якщо спадкодавець мав декілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця. При цьому, місцем проживання визнається адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживала строком понад шість місяців на рік 

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

© Є. О. Мічурін, О. Р. Шишка, 2006-2011.

перехід від померлої фізичної особи її прав та обов'язків (спадщини) до інших осіб (спадкоємців)

Смерть спадкодавця

Наявність спадкоємця, закликаного до спадкування

Прийняття спадщини спадкоємцем

за законом

за заповітом

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У цьому разі йдеться про спадкування за заповітом

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують особи за законом

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини

© Є.О.Мічурін, 2006-2010.

’

Спадкодавець - фізична особа, після смерті якої відкривається спадщина

Спадкоємець – особа, вказана спадкодавцем у заповіті, а також особа, яка, згідно із законом, може прийняти спадщину. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути будь-які фізичні особи, незалежно від наявності у спадкодавця з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інші учасники цивільних відносин.

ЗА ЗАКОНОМ (ТОБТО МАЮТЬ ПРАВО НА СПАДКУВАННЯ, ЯКЩО ВОНИ ВКАЗАНІ У ЗАПОВІТІ) особи:

1) батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини;

2) батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом;

3) одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду. Суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу якщо: а) шлюб визнаний недійсним і б) той з подружжя, який пережив іншого не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.

Додатково за рішенням суду:

4) особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані

НАВІТЬ ЯКЩО ВОНИ ВКАЗАНІ У ЗАПОВІТІ особи, які:

1) умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя (крім випадку, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив їх своїми спадкоємцями за заповітом);

2) умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.

© Є.О.Мічурін, О. Р. Шишка 2006-2011.