52.Примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності

За деякими ознаками воно дещо схоже з приму­совим викупом земельної ділянки для суспільних потреб. Це виявляється у належності відчужуваних земельних ділянок на праві власності громадянам або юридичним особам, у здій­сненні відчуження за умови повного відшкодування їх вартості тощо. Проте примусовому відчуженню земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності передує введення воєнного або надзвичайного стану. Це відрізняє примусове відчуження від усіх інших підстав припинення права власності на землю.

Воєнний стан становить особливий режим, що вводиться на усій території країни або в окремих її місцевостях, у разі ого­лошення війни, збройної агресії, загрози нападу та небезпеки державній незалежності України. Відповідно до ст. 106 Кон­ституції воєнний стан може вводитися згідно з поданням Пре­зидента України до Верховної Ради України як захід суспільної необхідності. Отже, при введенні такого стану земельні ділян­ки фізичних та юридичних осіб можуть бути відчужені або вилучені у суспільних та державних інтересах.

Надзвичайний стан, відповідно до зазначеної конституційної норми, також може вводитися на усій території країни або в окремих її місцевостях за рішенням глави держави, але з наступ­ним затвердженням такого рішення Верховною Радою України. Широке визначення надзвичайного стану міститься у Законі України 16 березня 2000 р. "Про правовий режим надзвичай­ного стану". Коротко його можна сформулювати як особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи окремих місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру не нижче загальнодер­жавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських чи матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, і при який допускаються тимчасові обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод, а також прав і закон­них інтересів юридичних осіб, з позначенням строку дії цих обмежень.

Офіційне визначення надзвичайного стану охоплює також сферу дії законів України від 8 червня 2000 р. "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" і від„13 липня 2000 р. "Про зону надзвичайної екологічної ситуації", в яких також підкреслю­ються тимчасовий характер введення таких заходів на окремих територіях та об'єктах. Тому не можна визнати виправданим і обґрунтованим припинення безстрокового права власності на землю з мотивів суспільної необхідності при введенні тимча­сового надзвичайного стану.

Не менш сумнівним є порядок відчуження або вилучення земельних ділянок фізичних та юридичних осіб в умовах воєн­ного та надзвичайного стану, визначений у загальному форму­люванні "у порядку, встановленому законом", яке відповідає положенням ст. 41 Конституції. Проте відповідно до ст. 143 ЗК викуп (вилучення) земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності здійснюється у судовому порядку. Тому виникають сумніви у реальної гарантованості такого порядку припинення права власності на землю в умовах воєнного або надзвичайного стану. Слід вважати, що для примусового відчуження земель з мотивів суспільної необхідності більш припустимим є їх тим­часове вилучення, яке може здійснюватися в адміністративному порядку. Воно визначається самим адміністративним порядком введення воєнного або надзвичайного стану.

Припинення права власності на земельну ділянку у випадках введення воєнного або надзвичайного стану має місце за умови повного відшкодування її вартості. Ця умова також відтворює конституційне положення і є досягненням земельного законо­давства. Проте її закріплення, не говорячи вже про реальне здійснення, наприклад, в умовах воєнного стану, викликає негативне сприйняття з погляду норм моралі. Інша справа, компенсація збитків власникам земельних ділянок, які виникли у результаті надзвичайних ситуацій, наприклад, природного або техногенного характеру, і підлягають відшкодуванню згідно з положеннями, передбаченими законодавством.

Після припинення дії обставин надзвичайного стану, у зв'яз­ку з чим було проведено примусове відчуження земельної ді­лянки, особа, у якої вона була вилучена, має право вимагати повернення цієї ділянки. Наведене положення ЗК частково підтверджує висновок про тимчасовий характер примусового вилучення земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності. У разі неможливості повернення власнику примусово відчуже­ної земельної ділянки, власнику за його бажанням надається інша земельна ділянка.