50.Процедура припинення прав на землю

Відповідно до ст. 140 ЗК підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

смерть власника земельної ділянки за відсутності спад­коємця;

відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредито­ра;

відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необ­хідності та для суспільних потреб;

конфіскація за рішенням суду;

невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених ЗК.

Наведений перелік є загальним для усіх власників землі. Він охоплює фізичних та юридичних осіб, територіальні гро­мади, державних та недержавних суб'єктів права земельної власності. Законодавчі формулювання підстав припинення права влас­ності на землю мають певну універсальність та охоплюють досить широке коло дій власників земельних ділянок і корес­пондуючих їм осіб.

Дещо інші підстави передбачені для припинення права ко­ристування земельною ділянкою. Так, за ст. 141 ЗК підставами його припинення є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених земельним законодавством;

припинення діяльності державних або комунальних підприємств, установ та організацій;

використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

систематична несплата земельного податку або орендної плати.

ст. 31 Закону "Про оренду землі»- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерть фізичної особи-орендаря або засудження його до позбавлення волі та відмова інших осіб від виконання укладеного договору оренди; лікві­дація юридичної особи-орендаря земельної ділянки тощо. Однак головна відмінність наведеної земельно-правової норми від попередньої полягає у тому, що такі підстави, як використання землі способами, що суперечать екологічним ви­могам, не за цільовим призначенням, а також систематична несплата земельного податку, законодавцем віднесені до під­став припинення права землекористування. Отже, вони не можуть бути підставами для припинення права власності на землю. Хоч це й не означає, що власники земельних ділянок, які вчинили зазначені правопорушення позбавляють від право­вих засобів впливу на них. Такі засоби охоплюються не тільки заходами юридичної відповідальності, а й знайшли своє відобра­ження в окремих видах припинення права земельної власності та права землекористування.

Таким чином, усе різноманіття підстав припинення прав на землю можна підрозділяти на загальні підстави, які властиві припиненню права власності та права землекористування, під­стави, які властиві тільки припиненню права власності на землю, і підстави, які стосуються лише припинення права користу­вання земельною ділянкою. 

51.Викуп земельних ділянок для суспільних потреб.

146 ЗК. У ній визначені земельні ділянки, що підлягають викупу, суб'єкти, які здійснюють його, цілі використання діля­нок, які викуповуються, умови та порядок здійснення викупу тощо. Зокрема, викупу підлягають земельні ділянки, які пере­бувають у приватній власності громадян та юридичних осіб. Викуп здійснюється органами державної влади та місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають право на викуп земельних ділянок для таких суспільних потреб: під будівлі і споруди органів державної влади та орга­нів місцевого самоврядування; під будівлі і споруди та інші виробничі об'єкти державної та комунальної власності; під об'єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; під об'єкти оборони та національної безпеки; під будівництво та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафто- та газо­вих терміналів, електростанцій тощо); під розміщення дипло­матичних і прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнародних організацій; під міські парки, майданчики від­починку та інші об'єкти загального користування, необхідні для обслуговування населення. Наведений перелік є вичерпним і не підлягає розширенню на підставі рішень органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування.

В земельному законодавстві визначено й порядок здійснення викупу земельних ділянок для суспільних потреб. Відповідно до нього власник земельної ділянки не пізніше, ніж за рік до майбутнього викупу має бути письмово попереджений органом, який приймає рішення про її викуп. Оскільки цей строк вста­новлено законом, він не може бути скорочений за рішенням органу, який має намір здійснити викуп земельної ділянки.

Викуп земельної ділянки здійснюється за згодою її влас­ника. При цьому між власником та органом, який її викуповує, укладається договір, що свідчить про цьому добровільне при­пинення права власності на землю. У випадку відмови власника, будуть застосовуватися положення ст. 143 ЗК про здійснення примусового викупу земельної ділянки для суспільних потреб у судовому порядку.

Важливою умовою викупу земельних ділянок для суспіль­них потреб є визначення їх вартості. Згідно з ч. З ст. 146 ЗК вартість земельної ділянки встановлюється відповідно до грошо­вої та експертної оцінки земель, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Проте нині діє Закон "Про оцінку земель", який залежно від мети та методів проведення оцінки земель передбачає декілька її видів, зокре­ма грошову оцінку. У свою чергу залежно від призначення та порядку проведення, грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною або експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки і ви­користовується при здійсненні цивільно-правових договорів щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визна­чених чинним законодавством.

Незважаючи на те, що після прийняття Закону "Про оцінку земель" зазначені нормативні акти зазнали відповідних змін і доповнень, в них прямо не передбачено застосування конкрет­ної методики щодо оцінки земельної ділянки при її викупі для суспільних потреб. Крім цього, власник земельної ділянки, яка викупається для суспільних потреб, може вимагати її ринкової оцінки з урахуванням місця розташування ділянки, наявності комунікацій до неї, розміщення інфраструктурних об'єктів та інших факторів. Тому у випадках, коли власник землі не згоден з викупною вартістю, питання вирішується в судовому поряд­ку. Отже, у ч. 4 ст. 146 ЗК, визначено, що викупна вартість земельної ділянки може бути самостійним предметом судового розгляду.