Глава 16 • Право земельного сервітуту 59

Розділ III • ПРАВА НА ЗЕМЛЮ

Особливу увагу слід звернути на те, що у разі проведення розвідувальних робіт, підприємства, установи, організації

зобов’язані відшкодувати власникам землі або землекористувачам збитки, в тому числі неодержані доходи та привести

земельну ділянку до попереднього стану. Порядок відшкодуванням збитків визначений Главою 24 «Відшкодування

збитків власникам землі та землекористувачам» ЗК України (див. коментар до статей Глави 24 ЗК України), приведення

земельних ділянок у попередній стан (рекультивація земель) визначено ст. 166 ЗК України (див. коментар до ст. 166

ЗК України).

42. Поняття та стадії механізму реалізації прав на землю

Стаття 116. Підстави набуття права на землю

1. Г ромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками

із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місце-

вого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані

об’єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128

цього Кодексу.

2. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних

ділянок у власність або надання їх у користування.

3. Б езоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподар-

ських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплат-

ної приватизації, визначених цим Кодексом.

4. П ередача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом,

провадиться один раз по кожному виду використання.

5. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться

лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою

охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юри-

дичними особами та державою виключно відповідно до закону. Конституція України у статті 41 наголошує, що кожен

має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої

діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх

потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може

бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Громадяни та юридичні особи, як суб’єкти права, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України

можуть набувати земельні ділянки державної або комунальної власності у приватну власність або ж у користування

за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених

цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти,

які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу, тобто

продаж здійснюється державними органами приватизації у порядку, що затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно частини другої коментованої статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами

здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. На підставі рішень ор-

ганів місцевого самоврядування чи органів державної виконавчої влади земельні ділянки передаються у власність

громадян і юридичних осіб із земель комунальної чи державної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості)

відповідно до затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та оформлення відповідних

правовстановлюючих документів.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі приватизації земельних ділянок,

що належать до державної власності, які перебувають у користуванні громадян. Це стосується земель, якими громадяни

користувалися для ведення фермерського господарства; ведення особистого селянського господарства; будівництва

та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); садівництва;індивідуального

дачного будівництва; будівництва індивідуальних гаражів. Від 1991 р. для ведення селянського (фермерського) господар-

ства та для інших зазначених вище потреб земельні ділянки надавалися громадянам України у довічно успадковуване

володіння відповідно до ЗК УРСР в редакції від 18 грудня 1990 р. Згідно з ЗК України в редакції від 13 березня 1992 р.

земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надавалися громадянам України у власність

або в постійне користування. У цей період громадяни, яким земельні ділянки надавались у довічно успадковуване во-

лодіння для ведення селянського (фермерської) господарства та для інших зазначених вище потреб, переоформлювали

земельні ділянки на себе за їх вибором у приватну власність або у постійне користування. Коментована частина статті

116 Земельного кодексу України надає право громадянам, які не оформили право приватної власності на ділянки і про-

довжували користуватися ними, на безоплатне одержання ділянок, якими вони користувались, у приватну власність.

У разі приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій працівники

цих організацій мають право на одержання земельних ділянок у відповідних частках у приватну власність. Рішення про

передачу земельних ділянок у власність приймається відповідно органами виконавчої влади — із земель державної

власності та органами місцевого самоврядування — із земель комунальної власності.

Громадяни України, використовуючи надане їм ст. 14 Конституції України право, можуть одержати безоплатно у

приватну власність земельну ділянку. Реалізація громадянами свого права на отримання земельної ділянки у власність

здійснюється відповідно до ЗК України у межах встановлених цим кодексом норм і провадиться один раз по кожному

виду використання.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах встановлених норм, визначених ЗК Укра-

їни, проводиться один раз по кожному виду використання. Це означає, що громадянин може набути безоплатно у

приватну власність земельну ділянку для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського

господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка),

садівництва, індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм, передбачених

для кожного з цих видів використання і у разі отримання відповідної земельної ділянки менше зазначеної норми не

може приватизувати другу земельну ділянку такого ж виду використання (за виключенням земельних ділянок для

ведення особистого селянського господарства) з метою збільшення загальної площі земельної ділянки до дозволеної

до приватизації норми. Разом з тим викуп громадянином земельної ділянки такого ж виду використання понад вста-

новлену норму безоплатної приватизації земельне законодавство не обмежує.

Частина п’ята цієї статті наголошує на тому, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власно-

сті або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. У цій

частині зазначеної статті йдеться не тільки про земельні ділянки державної або комунальної власності, які знаходять-

ся в користуванні і для їх надання новому користувачу їх обов’язково необхідно вилучити, а й про земельні ділянки

приватної власності, які при необхідності отримання їх для суспільних чи інших потреб обов’язково треба викупити.

Стаття 117. Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність та земельних ділянок

комунальної власності у державну власність

Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність та земельних ділянок комуналь-

ної власності у державну власність провадиться у порядку, встановленому цим Кодексом для юридичних

осіб.

Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність здійснюється на підставі рішення упов-

новаженого органу виконавчої влади, а земельних ділянок комунальної власності у державну власність — на підставі

рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування в порядку, встановленому цим Кодексом для юридичних

осіб. Повноваження органів виконавчої влади з цих питань визначені статтями 13—17 та 17-1, а органів місцевого само-

врядування статтями 7—12 ЗК України. Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування

щодо надання земельних ділянок у постійне користування юридичним особам та порядок такого надання визначені

статтями 122, 123 ЗК України. Земельні ділянки державної власності повинні бути передані у комунальну власність

відповідно до затверджених проектів землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності у

відповідності до Законів України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» та «Про землеустрій».

Стаття 118. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами

1. Г ромадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає

заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сіль-

ської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка

державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району,

заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

2. Р ішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних

ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують

розмір земельної ділянки.

Г ромадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та

організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних

ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, зверта-

ються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або

Ради міністрів Автономної Республіки Крим, районної, Київської чи Севастопольської міської державної

адміністрації.

4. В ідповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає

клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації

земель.

5. П ередача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільсько-

господарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після

затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

6. Г ромадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або

комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського госпо-

дарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і

споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів

у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севас-

топольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням

земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні

розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування

земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває

у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві

або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для

ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить

до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

7. Р ада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна

адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на

розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у

його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розта-

шування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних

планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних

обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів

землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом

порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян осо-

бами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються

угодою сторін.

8. Р озроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду

питань, пов’язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). Комісія протягом трьох

тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого са-

моврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови

у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам за-

конів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов’язковій державній

експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу

земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.

9. Р ада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна

адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого

проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов’язкової

державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного

висновку такої експертизи приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення

земельної ділянки та надання її у власність.

10. В ідмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у

власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

11. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ді-

лянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Стаття 118 цього кодексу визначає порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок державної

та комунальної власності. Цей порядок встановлюється для трьох випадків безоплатної приватизації дозволеної зе-

мельним законодавством, тому громадяни об’єднані в три групи.__

а) До першої групи належать громадяни, зацікавлені у приватизації земельних ділянок, що перебувають у їх корис-

туванні. Це можуть бути земельні ділянки для ведення фермерського та особистого селянського господарства, ведення

садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка),

індивідуально дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, які були раніше надані в користування.

Слід зазначити, що нормативно-правовими актами встановлювався строк завершення приватизації земельних

ділянок, що перебували у громадян у постійному чи тимчасовому користуванні. Так, Декретом Кабінету Міністрів

України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 р. пропонувалося забезпечити протягом 1993 року

передачу громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного

господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садів-

ництва, дачного і гаражного будівництва у межах встановлених норм. У подальшому ці строки подовжувалися. Проте

приватизація земельних ділянок зазначеними громадянами не завершена і до цього часу. Ця стаття ЗК України надає

можливість усім громадянам, у користуванні яких є відповідні земельні ділянки, здійснити їх приватизацію. До цього

часу приватизація земельних ділянок зазначеними громадянами здійснювалася місцевими радами із земель держав-

ної власності, оскільки розмежування земель державної і комунальної власності ще не була здійснена. З прийняттям

закону про розмежування земель державної і комунальної власності, приватизація земельних ділянок із земель ко-

мунальної власності буде проводитися за рішенням сільської, селищної, міської ради, а із земель державної власності

— за рішенням районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. Рішення органів виконавчої

влади, органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок цією групою громадян приймається

у місячний строк на підставі технічних документів та матеріалів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

б) До другої групи належать громадяни — працівники державних та комунальних сільськогосподарських підпри-

ємств та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок,

які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій.

Приватизація земельних ділянок цією групою громадян здійснювалась до прийняття цього відповідно до Декрету

Кабінету Міністрів України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 17 травня 1993 р.

та одноіменним Законом України від 10 липня 1996 р. Приватизація земель радгоспів та інших державних і комунальних

сільськогосподарських підприємств за цими законами проводилася за складною схемою. Спочатку — шляхом перетво-

рення їх у колективні сільськогосподарські підприємства або відкриті акціонерні товариства за рішенням загальних зборів

(зборів уповноважених). У процесі приватизації разом з приватизованим майном у власність КСП чи ВАТ передавались

земельні ділянки відповідно до статей 20, 21 Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 р.(втратив чинність) та ст.

5 ЗК України в редакції від 13 березня 1992 р. Землі, що були передані в колективну власність зазначених формувань,

були розпайовані серед членів КСП чи акціонерів ВАТ — колишніх працівників державних сільськогосподарських під-

приємств, а також пенсіонерів з їх числа. Кожний член КСП і ВАТ мав право вийти з підприємства і отримати земельну

ділянку у розмірі земельного паю у приватну власність. Протягом 2001—2002 років переважна більшість КСП, у тому

числі й створених на базі реформованих радгоспів, були реорганізовані в інші форми господарювання приватного типу

чи ліквідовані. У процесі цих заходів члени КСП одержали земельні ділянки у приватну власність.

Відповідно до цієї статті ЗК України зацікавлені працівники державних чи комунальних сільськогосподарських

підприємств, а також пенсіонери з їх числа мають право безпосередньо одержати безоплатно у власність земельну

ділянку із земель, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств.

Передача земельних ділянок у власність громадян — працівників державних та комунальних сільськогосподарських

підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерів з їх числа, здійснюється на підставі рішення відповідного орган

місцевого самоврядування або органу виконавчої влади після затвердження проекту приватизації земель у порядку,

встановленому ст. 186 ЗК України.

в) До третьої групи належать громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель

державної або комунальної власності для ведення фермерського та особистого селянського господарства, ведення

садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка),

індивідуально дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів в межах норм безоплатної приватизації.

Зазначені громадяни подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної

адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні громадяни

зазначають цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання громадянин зобов’язаний

додати графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекорис-

тувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують

досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання

земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідна місцева державна адміністрація або орган місцевого самоврядування у місячний термін розглядає

заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо

відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які

мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов’язаних

з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту

надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження

проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій

частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та при-

йнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов’язковій державній експертизі

землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для

здійснення такої експертизи.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація

або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо

відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов’язкової державної експертизи землевпорядної

документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про за-

твердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частина 11 цієї статті надає громадянину право у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого само-

врядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду вирішувати питання в судовому

порядку.

Стаття 119. Набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність)