10 Поняття та класифікація земельних правовідносин

Не Шульга.

Земельне правовідношення в теоретичному плані розглядається як інститут зем права, за нормами якого виникають, здійснюються і припиняються конкретні з-п відносини. Як інститут зем права зем правовідн поділяються на матеріальні, процесуальні, регулятивні, охоронні і спеціальні правовідн. Зем матеріальні п/в виникають і здійснюються згідно із зем-прав нормами, якими встановлюється, визначається право на землю чи зем ділянку, обов’язки щодо землі та зем ділянок. Зем процесуальні п/в складаються у відповідності з нормами, якими встановлюється порядок виникнення, зміни, припинення і здійснення зем матеріальних п/в, спосіб їх реалізації. Спеціальні правовідн можуть бути як матеріальними так і процесуальними. Охоронні правовідносини поділяються на організаційно-охоронні і відносини, що пов’язані з юридичною відповідальністю. Земельні правовідн можуть бути загальними і застосовуватись до всіх інститутів ЗП і конкретними, що застосовуються до конкретних видів зем правовідн.

Класифікують зем п/в за видами, виходячи зкласифікації норм зем права. 

Як інститут зем права зем правовідн поділяються на матеріальні, процесуальні, регулятивні, охоронні і спеціальні правовідн. 

Земельні матеріальні правовідносини: 

- п/в, які виникають і здійснюються щодо реалізації прав та обов’язків, передбачених нормами права про віднесення земель до певної категорії (с/г приз. Насел пунктів, історико-культ призн, лісового, водного фондів, запасу) 

– відносини права власності на землю чи зем ділянку (державної, комун, колект, приватн); - відн права землекористування (постійного і тимчасового, в т.ч. оренди) 

– відн щодо реаліз права на спадщину, заставу, зем пай та ін.; 

- п/в приватизації, 

- п/в щодо плати за землю. 

До зем процесуальних п/в належать відн, що складаються у відповідності з нормами права, якими встановлюється порядок: 

- переведення земель з однієї категорії до іншої; 

- проведення приватизації зем ділянок, тобто зміни права держ власності на право приватної чи колективної; 

- передачі у колективну власність земель КСП. С/г кооп-в, с/г АТ, садівницьких товариств; 

- передачі зем ділянок у приватну власність громадян Укр; 

- надання земель у постійне чи тимчас використання, в т.ч. на умовах оренди; 

- припинення права власності та права користування зем ділянкою; 

- справляння плати за землю; 

- вирішення зем спорів. П/в, що виникають у процесі реалізації права на використання земель відповідної категорії, відносяться до спеціальних зем п/в. 

Зем п/в об’єктом яких є: 

- зем угіддя і зем ділянки с/г призначення; 

- землі насел пунктів, 

- землі транспорту, зв’язку та інш призначення; 

- землі, що відн до категорії земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та іст-культурн призначення; 

- землі, що відн до категорії земель лісового та водного фонду. 

Охоронні правовідносини поділяються на організаційно-охоронні і відносини, що пов’язані з юридичною відповідальністю. 

Земельні правовідн можуть бути загальними і застосовуватись до всіх інститутів ЗП і конкретними, що застосовуються до конкретних видів зем правовідн.

Шульга 2008

земельні правовідно­сини як суспільні відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, організаціями і громадяна­ми, а також організаціями і громадянами між собою щодо роз­поділу, використання та охорони земель, які регулюються нор­мами земельного права та іншими суміжними з ним галузями права в комплексі.

Земельні правовідносини, як й інші правовідносини, складаються з таких елементів:

1) норма права, якою регулюються ті чи інші земельні відносини;

2) суб'єкти земельного права, тобто учасники земельних відносин;

3) об'єкти земельного права — це індивідуально-визначена земельна ділянка, щодо якої виникають земельні правовідносини. У сфері державного управління об'єктом правовідносин можуть бути землі як узагальнюючий об'єкт, тобто земельний фонд у цілому чи його складові в межах держави, територіальних громад, окремих земельних ділянок.

Змістом будь-яких правовідносин, зокрема земельних, є суб'єктивні права та обов'язки учасників цих відносин. Суб'єк­тивне право — це можливість учасника (суб'єкта) земельного правовідношення поводити себе у взаємостосунках з іншими учасниками (суб'єктами) земельних правовідносин у порядку і за правилами, встановленими нормами земельного права. Суб'єкт земельного правовідношення наділений правом не тільки здійснювати дії, передбачені законом, а й вимагати від зобов'язаної особи виконати певні дії. Отже, суб'єктивному пра­ву одного суб'єкта земельних правовідносин кореспондує суб'єктивний обов'язок іншого суб'єкта права.

З метою забезпечення найбільш оптимальної побудови системи права і системи законодавства, організаційної структу­ри викладення актів земельного законодавства виникає не­обхідність класифікації земельних правовідносин.

В основу класифікації земельних відносин, що регулюються ЗК України та іншими нормативно-правовими актами у галузі зе­мельних відносин, покладені завдання земельного законодавства щодо регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних гро­мад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Структурно ЗК України складається із 10 розділів з яких у розділі І викладена загальна частина, розділі IX — прикінцеві по­ложення, розділі X — перехідні положення. У кожному розділі вміщена певна кількість глав залежно від предмета регулювання певних видів земельних відносин.

У розділі II визначається склад, цільове призначення земель України та поділ їх на категорії. За основним цільовим призна­ченням землі України поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, обо- рони та іншого призначення.

Передбачено, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридич­них осіб, можуть перебувати у запасі.

У цьому ж розділі визначено правовий режим земель кожної категорії, у нормах яких відтворені особливості і специфіка пра­вового регулювання земельних відносин та особливості земель­них правовідносин з урахуванням цільового призначення, по­рядку й умов використання та охорони земель.

Зміст земельних правовідносин, обсяг прав та обов'язків їх учасників залежить від цільового призначення земель. Якщо власники земель сільськогосподарського призначення зобов'я­зані виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, то землекористувачі земель автомобільного транспорту зобов'я­зані використовувати такі землі для створення автомагістралі для перевезення вантажів і пасажирів, а на землях лісогоспо­дарського призначення земельні правовідносини спрямовані на вирощування, догляд і збереження лісового фонду, на створення лісогосподарських підприємств, для раціонального використан­ня лісових ресурсів.

В інших розділах ЗК України визначаються права власності та постійного і тимчасового користування земельними ділянками, набуття і реалізації права на земельну ділянку, гарантії, захист прав на землю, порядок використання та охорони земель. У само­стійному розділі врегульовані відносини щодо управління в галузі використання охорони земель. Спеціальний розділ присвячений земельним правовідносинам, якими визначається юридична від­повідальність за порушення земельного законодавства.