2.1. Редакційна політика телеканалів і жанрова мобільність репортажів

Розроблена нами інваріантна модель телевізійного репортажу є спробою узагальнити набуті теоретичні знання та запропонувати власну вибірку універсальних журналістських категорій, що стануть основую при аналізування репортажного матеріалу в новинах вітчизняних ЗМІ.

Задля виявлення структурних та змістовних сходжень та відмінностей теоретично обґрунтованої інваріантної моделі універсального телевізійного репортажу з його практичним втіленням, ми досліджували новини трьох телевізійних каналів – Інтер, 1+1 та ТВі. Такий вибір вітчизняних телеканалів не є випадковим. Він обумовлюється різновекторною політичною спрямованістю серед новинної продукції, що у свою чергу безпосередньо впливає на структуру, змістовність та стилістику телевізійного репортерського матеріалу.

«Інтер» – загальнонаціональний телеканал. В українському ефірі він з'явився 20 жовтня 1996 року. Відтоді він є незмінним лідером вітчизняного телебачення, завдяки чіткому дотриманню концепції сімейного каналу, що враховує потреби всіх соціальних і вікових груп населення. Голова правління телеканалу "Інтер" – Ярослав Порохняк. Особливість новинної редакційної політики полягає у проросійській орієнтації та відповідно модифікації інформації у потрібному проросійському руслі. При цьому ставлення до влади залежить від загального контексту україно-російських відносин. Тематика новин найрізноманітніша, мова телерепортажів – російська, аудиторія – здебільшого масового характеру.

«1+1» – загальнонаціональний україномовний телеканал, один із лідерів вітчизняного телевиробництва та найулюбленіших телеканалів українських глядачiв. Заснований у серпні 1995 року. Генеральний директор каналу — Олександр Ткаченко. Канал входить до медіа-холдингу Група компаній «1+1». Особливість новинної редакційної політики полягає у нейтральному висвітленні політичного життя (констатування фактів і подача різних коментарів) та акцентування журналістської уваги на зображенні соціальних та кримінальних процесів і явищ суспільства. Інформація такого ґатунку розрахована на масового глядача.

«ТВі» – український телевізійний канал. Телеканал «ТВі» з'явився в українському ефірі 17 березня 2008 року. На сьогодні технічне покриття телеканалу «ТВі» складає 60,5% населення міст України 50 000+ (за даними GfK Ukraine, міста 50 000+) і 85% кабельних мереж України. Таким чином, телеканал продемонстрував найдинамічніші темпи розвитку на українському телевізійному ринку. З 12 травня 2010 року головним редактором каналу призначено Віталія Портникова. Особливість новинної редакційної політики полягає у критичному аналізі та синтезі українського політично-суспільного життя та в опозиційно-іронічному ставленні до провладної більшості. Аудиторія, що споживає відповідну інформацію, здебільшого вузькоспеціалізована.

Так як вже зазначалось у минулому розділі, редакційна політика сучасних українських телеканалів прямо або опосередковано впливає на зміст, структуру та стиль телерепортажу, тобто фактично задає певну схему висвітлення проблем, конфліктів та ситуацій відповідно до інтересів телеканалу. У цьому можна переконатися, досліджуючи телерепортажі впродовж місяця, як власне ми і зробили. При цьому не тільки зазначивши відмінності подачі, стилю та збалансованості думок, але й запропонувавши для кожного телеканалу власні види телевізійного репортажу з посиланням на конкретні приклади.

2.2. Змістові пріоритети телерепортажів каналу «1+1»: види телевізійних репортажів та їхнє відхилення від інваріанту

Перед телевізійним репортажем ведучий новин дає подієву підводку глядачам, тобто відповідає на запитання хто, що, де, коли сталося. Репортер вже безпосередньо у своєму матеріалі намагається розкрити конфлікт чи проблему, що сталися, різними шляхами:

1) Телерепортаж як подія з причинно-наслідковими зв’язками. На початку телерепортажу журналіст розповідає про місце сутички та причину зав’язки самого конфлікту. При цьому така подача матеріалу обігрується коментарями у хронологічній послідовності кількох потерпілих. Після встановлення хронології подій, журналіст переходить до виявлення причинно-наслідкових зв’язків. Це можливо встановити за допомогою журналістського опитування очевидців події: останні розповідають як це сталося та які факти/репліки ситуації їм особисто запам’ятались. Із отриманих даних журналістка надалі розкручує ситуацію та звертається до альтернативних джерел інформації – винуватців та їхніх роботодавців (служб), в яких вони працюють за детальною інформацією про інцидент. Закінчується сюжет мірою відповідальності, яку понесуть особи, котрих визнаю винними у конфлікті.

Приклад зазначеного виду телерепортажу можна переглянути тут: http://tsn.ua/video/video-novini/na-zhitomirschini-spivrobitniki-miliciyi-vlashtuvali-biyku-z-miscevimi-selyanami.html?page=1&items=28443&type=2

Матеріал підготувала Олена Кузнєцова.

2) Телерепортаж як подія з порівняльним розвитком дій. Сюжет телерепортажу журналіст розпочинає передісторією: пояснює причину організованої акції. Після цього беруться короткі коментарі в організаторах з різних міст України (всього у сюжеті 3 осередки). При цьому простежується чіткий розвиток подій у кожному з міст: чим почалась, розвиток дій та міра відповідальності. Також беруться коментарі в учасників акції та в її противників, тим самим висвітлюючи неоднозначність різних поглядів на те, що відбувається. Закінчується матеріал тим, що у справу втрутились правоохоронці, які намагаються заарештувати організаторів події та узагальненням журналіса щодо перебігу самої акції та її подальшого майбутнього.

Приклад зазначеного виду телерепортажу можна переглянути тут: http://tsn.ua/video/video-novini/pam-yatniki-stalinu-vstanovili-sogodni-odnochasno-v-kiyevi-odesi-ta-lvovi.html?page=1&items=28443&type=2

Матеріал підготувала Олександра Мітіна.

3) Телерепортаж, обмежений кількістю коментарів, як порушення проблеми за допомогою інформаційного приводу. Телерепортаж також можливо підготувати розпочавши сюжет з інформаційного приводу. Після опитування постраждалих та винуватців інциденту, журналіст не зупиняється, а порушує конкретну суспільно значущу проблему, що стала причиною інформаційного приводу – і вже досліджує її. Тут вже переважають коментарі експертів, працівників визначеної галузі та жителів міста, інтереси котрих ця проблема зачіпає. Тележурналіст закінчує сюжет історією родини або однієї людини, які після кількох подібних інцидентів змінюються своє ставлення до проблеми, тим самим підкреслюючи, що висвітлений суспільний резонанс не вичерпує себе, і до нього ще суспільство буде не раз звертати увагу. Коментарі провладних чи громадських органів відсутні.

Приклад зазначеного виду телерепортажу можна переглянути тут: http://tsn.ua/video/video-novini/lyudi-skazheniyut-cherez-sobak.html?page=1&items=28443&type=2

Матеріал підготувала Ірина Макевич.

4) Телерепортаж як синтез подій. У сюжеті такого телевізійного репортажу поєднані як події, що відбулись протягом одного дня чи події, пов’язані з однім безпосереднім конфліктом або ситуацією, так і події, що відбувались раніше, однак, які безпосередньо стосуються досліджуваної теми тележурналістом. Таким чином, журналіст не тільки розповідає про проблему або конфлікт інтересів, подає коментарі провладних, опозиційних осіб чи потерпілих, досліджує розвиток дій, але й аналізує та проводить паралелі між подіями, що мають суспільно значущий інтерес для широкого загалу та які обов’язково мають відношення до змісту телерепортажу.

Приклад зазначеного виду телерепортажу можна переглянути тут: http://tsn.ua/video/video-novini/u-moskvi-sogodni-vidbulas-inavguraciya-novogo-prezidenta.html?page=2&items=28444&type=2

Матеріал підготувала Марго Рівтизитник

5) Телерепортаж як резюмування суспільно значущих проблем. Інформаційний привід становить основу, від якої тележурналіст відштовхується, аби показати усі плюси та мінуси не однієї проблеми, а певного суспільного процесу, що тривалий у розвитку та має вплив на широкий загал. Такому такий журналістський матеріал потребує окрім великої кількості опитуваних осіб з різним соціальним та віковим статусом, ще й ознайомлення з офіційними документам, державними запитами та соціологічними відомостями щодо досліджуваної проблеми, а також формулювання чітких тез, які окреслюють причини або наслідки назрівших соціальних проблем та потреб – чим найчастіше й закінчується сюжет.

Приклад зазначеного виду телерепортажу можна переглянути тут: http://tsn.ua/video/video-novini/netradiciyniy-ostanniy dzvonik.html?page=4&items=28445&type=2.

Матеріал підготувала Інна Бондар.

Особливостями телерепортажів новин телеканала «ТСН» є:

• подання збалансованих коментарів з радикально протилежними точками зору (але це стосується здебільшого соціально-культурних матеріалів, політичні тяжіють до ліберального куту подачі інформації);

• побудова журналістських матеріалів від конкретного до загального, при цьому виявлення певних соціальних тенденцій та процесів та опосередковане виявлення власного відношення до подій;

• представлення великої кількості героїв журналістського матеріалу;

• 30-40% відсутність точок зору посадових осіб та експертів, які несуть відповідальність за певні інститути, що мають регулювати суспільно значущі проблеми.