1.3. Інваріантна модель універсального телевізійного репортажу

Телевізійний репортаж перш за все повинен містити так основні типологічні ознаки репортажу:

• послідовне зображення події – динаміка оповіді, пов’язана з тривалістю дії;

• наочність – створення образної картинки за допомогою предметного опису деталей, наведення подробиць, відтворення вчинків і реплік дійових осіб;

• максимальна документальність – репортаж не може бути реконструкцією події або творчим вимислом (можливим у нарисі або фейлетоні);

• емоційно забарвлений стиль оповіді, що надає додаткової переконливості;

• активна роль особистості репортера, що дозволяє не тільки побачити подію очима журналіста, але й провокує самостійну роботу читацької уяви.

Інваріантна модель універсального телевізійного репортажу повинна включати у себе як перераховані вище ознаки репортажу, так і певні чітко обумовленні спеціалізовані компоненти. Це дасть змогу говорити про «чистість» жанру та відповідних новоутворених принципів його функціонування.

1) Телерепортаж має на меті об’єднаними засобами зображення і слова яскраво, переконливо розповісти про певну подію суспільного життя, щоб глядач, який не був присутнім на місці її, «отримав наочне уявлення про неї, зрозумів і правильно осмислив [1; с. 56] ».

2) Функціональна особливість жанру виявляється в комплексі призначень: «створити ілюзію наочних відчуттів у глядача, сформувати ставлення до того, що спостерігається, збагатити уявлення про дійсність, про процеси її розвитку, спонукати до дії [5; с. 34] ».

3) Суть своєрідності телерепортажу варто шукати саме у специфіці взаємозв’язку “подія – телерепортер”, результатом реалізації якого і є ця форма журналістського відображення дійсності [5; с. 35].

4) «Присутність автора при звершенні події, його участь є необхідною умовою підготовки телерепортажу» [1; 62]. І якщо умовно можна припустити, що в окремих випадках газетний кореспондент може підготувати репортаж, не будучи присутнім на місці події (покладаючись на власний життєвий досвід, на обізнаність із однотипними подіями, які він висвітлював раніше, на підставі розмов із очевидцями), то залежність телевізійного репортера від участі в події аксіоматична. Сама аудіовізуальна техніка телебачення зумовлює таку залежність. «Бо тележурналіст відображає подію наочно, в момент звершення, позбавлений можливості поновити пропущені (не зафіксовані) її моменти.

5) Завдання репортера полягає в тому, щоб вихопити з дійсності кілька фрагментів, монтажних шматків чи епізодів. «Та вони мусять бути такими, щоб у зіставленні дали образне, неспотворене уявлення про конкретну подію, показали моменти, які дозволять глядачеві легко поновити в уяві те, що свідомо випущене автором як другорядне; те, що відбулося між відображеними епізодами» [8; с.145-146]. У зв’язку із запрограмованою фрагментарністю, в репортажі має бути мотивованим кожний кадр, епізод.

6) Немалу роль при цьому відіграє словесний коментар. Хоч би як яскраво була відбита подія засобами зображення, все одно це не дасть глядачеві повноцінного уявлення про внутрішні її мотиви. Показуючи подію зображальними засобами, журналіст не може абстрагуватися від неї, дати її тлумачення, вичерпно розкрити її внутрішню логіку. «Функція словесного коментарю активна, його необхідність продиктована об’єктивними потребами» [9; с. 99]. В той час, як засобами зображення репортер показує лише те, що безпосередньо відбувається перед об’єктивом, у коментарі він дає визначення події для глядача і, дотримуючись логіки її, розповідає про історію питання, розкриває значення цієї події в загальній системі суспільного життя, робить узагальнення, збуджуючи асоціативне мислення глядача, дає йому додаткову інформацію для роздумів.

7) Як вважає один із творців славнозвісних інформаційних «Вікон» Микола Канішевський, «ніколи не варто робити висновки за теле­глядачів. Треба просто вміти добирати інформацію, подава­ти кілька точок зору на ту чи іншу конфліктну ситуацію чи проблему... Я пам’ятаю, як старанно, скрупульозно ми підходили до створення кожного репортажного сюжету, щоб представити Україну найвиразніше, і щоб відеоряд був зроблений професійно» [13].

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИКА РЕПОРТАЖНОЇ РОБОТИ В СИСТЕМІ УКРАЇНСЬКИХ ТЕЛЕВІЗІЙНИХ НОВИН