4. Види і жанри репортажу у телевізійній журналістиці

Існує поділ репортажу як жанру преси, радіо, телебачення на 3 групи:

• подієві (новинні);

• тематичні;

• постановчі.

У першому випадку мова йде про показ реальної події, що протікає незалежно від репортера, завдання якого – якомога точно і досить докладно проінформувати про це. Визначальною є сама подія, її розвиток.

За способом відтворення події подієві репортажі можуть бути прямими (класично – репортаж зі спортивних змагань, урочистих засідань, концертів) – репортажі, що транслюються одночасно з подією, яка відбувається. Інша група – репортажі в запису – модифікований репортаж, зафіксований на певному носієві інформації, що характеризується переміщенням у часі та скороченням тривалості дійсної події.

За співвідношенням з подією розрізняють доподієві і післяподієві репортажі За прогнозованістю виокремлюють плановані репортажі, ситуаційні (репортаж із незапланованої події) та з екстреної ситуації (проблеми відображення події – швидке прибуття на місце дії, передача в редакцію до випуску).

У тематичному репортажі автор-журналіст підбирає об'єкт показу і події, що відбуваються, відповідно до заданої теми та ідеї твору. Цей вид репортажу ще називають «оглядовим», в інших випадках «проблемним» чи «аналітичним» (може містити міні-коментар). Такий репортаж найчастіше пов'язаний з показом цікавої для глядачів регулярної дії. Це може бути репортаж з міських вулиць про стан дорожнього руху або торгівлі, репортаж з майстерні художника, з цеху автомобільного заводу або з треку, де ці автомобілі випробуються, і т.п. Подією в цьому випадку можна вважати сам приїзд знімальної групи на об'єкт, сам факт показу буденного життя глядачеві.

Тематичний репортаж теж вимагає ґрунтовної сценарної підготовки, визначення ключових моментів дії і послідовності показу. Репортер стає учасником дії. Він є одночасно допитливим екскурсантом (на об'єкті) і почасти екскурсоводом (для глядачів), не підмінюючи однак тих, хто працює тут постійно і може дати більш глибокі і цікаві свідчення. Роль репортера – надати зібраній інформації популярної, захоплюючої форми. Репортаж в жодному разі не повинен бути стандартизованим. Гарного репортера відрізняє нестандартний погляд на що відбувається, уміння помітити в ньому цікаві для всіх подробиці.

Різновидом тематичного репортажу є так званий неподієвий (пізнавальний) репортаж, що не пов’язаний з актуальною одномоментною подією і допомагає реципієнтам вивчати життя в різних його проявах. Класичним зразком у західній журналістиці пізнавального репортажу є репортажі про життя тварин, екзотичні країни та ін.

В умовно названому постановчому репортажі журналіст відверто виступає організатором події. Цей метод одержав назву «змодельована ситуація». Можуть бути і ситуації, «спровокованої журналістом», але провокація – виклик до дій, що можуть мати важкі наслідки для того, хто провокує дію, а в репортажі подібне неприпустимо. Передбачається лише природна реакція людей на ті або інші пропоновані обставини. Постановчий репортаж з’явився як самостійний жанр на початку 90-х рр. і друкувався під рубрикою «експеримент».

Виділення окремого різновиду постановчого репортажу пов’язане з акцентуванням на особливому методі роботи з матеріалом, що, в свою чергу, найбільше було зумовлене необхідність відповісти на актуальні інформаційні очікування сучасної аудиторії, орієнтованої на отримання «живої» та сенсаційної інформації. «А сама мова про здійснення певного експерименту журналістом має елемент інтриги» [11; с. 87]. Експеримент також може допомогти з’ясувати певні неточності, що виникли в питанні, приховані взаємозв’язки, що є характерною особливістю аналітичної журналістики. Експеримент може бути різним за ступенем складності: прості зводяться до запам’ятовування й описування спостережень над організованими явищами. Для складних експериментів необхідно розробити детальну схему проведення, прорахувати наслідки спланованих кроків, важливість їх для написання матеріалу.

Репортаж як синтетичний жанр належить до інформаційної журналістики, бо головна його мета – повідомлення про подію. Служба новин накладає на роботу журналіста-репортера суворі обмеження. По-перше, подія – не привід для викладу своєї особистої думки. Жодних оцінок. Факти і нічого більше. Необхідно давати об'єктивну і безсторонню інформацію. У цьому основне завдання. «Факти повинні бути представлені таким чином, щоб інформувати, а не переконувати, застерігає етичний кодекс американської телекомпанії «Сі-Бі-Ес». – Коли мова йде про спірні питання, глядачі не повинні здогадуватися, яку сторону підтримує автор» [6; с.67]. Однак усе одно репортаж є найбільш сприятливим жанром інформаційної групи для вираження авторського «я».

Є ще одна система градації різних типів репортажу, запропонована французькими вченими [12; с. 110]:

- «гарячий» репортаж (про несподівану подію, про передбачувану подію, яку треба висвітлювати негайно і яка має несподіваний фінал);

- «теплий» репортаж (про подію, яку починають висвітлювати в процесі її розвитку – на другий день катастрофи: організація допомоги або пошук причин катастрофи; про подію, яка триває в часі і яка може повторитися знову);

- «холодний» репортаж (про події, відомі заздалегідь: слухання в суді, вихід книги, візит президента, вибори). З-поміж холодних репортажів вирізняються такі, які вертаються на сторінки преси певного числа щороку, їх називають вічнозеленими. Приміром: день незалежності, 1 вересня, перші заморозки, Новий рік, Різдво, щорічні премії тощо. Для теплого і холодного репортажів журналіст зазвичай має більше часу на підготовку.

Якщо говорити безпосередньо про різновиди телевізійного репортажу, то вчені виділяють такі види.

1. За способом трансляції розрізняють прямий і фіксований репортажі. Прямий репортаж транслюється в ефірі в останній момент дії, що відбувається, за допомогою пересувної телевізійної станції (ПТС). Якщо дія затягується та інформаційна цінність матерілу поступається ціні ефірного часу, то такий телерепотраж вимагає відповідної фіксації.

2. За типом звукового супроводу репортажі бувають синхронними та німими. Синхронний репортаж (термін виник під час появи на телебаченні синхронних камер, які дозволяють одночасно фіксувати зображення і звук) містить природні шуми події та мову його учасників. Німий же репортаж позбавлений природних шумів – чути лише голос диктора, який читає закадровий текст. На сьогоднішній день німі репортажі дедалі рідше з'являється в ефірі.

3. За способом подачі репортажі поділяються на коментовані та некоментовані. Некоментований репортаж (також вживається слово «трансляція»), – це найпростіший різновид репортажу. Він цілком позбавлений закадрового авторського тексту та використовують у прямому ефірі при подачі найважливіших суспільно-політичних чи культурних подій, які будуть абсолютно зрозумілими усім глядачам й без коментарів. Якщо ж відбувається подія, яку неможливо пояснити тільки за допомогою «картинки», то репортер своїм глядачам надає логічно побудовану мовну підтримку у вигляді розповіді.