34

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни київський університет імені бориса грінченка

Гуманітарний інститут

Кафедра української літератури, компаративістики та соціальних комунікацій

Теорія і практика репортажу в телевізійних новинах вітчизняних каналів

Курсова робота

студентки ІІ курсу групи ЖУРб-1-10-4.0д.

Голобородько Ольги Ярославівни

спеціальність 6.030301

Журналістика

‘Допущено до захисту’

Завідувач кафедри Науковий керівник:

української літератури, кандидат філологічних наук, компаративістики та соціальних комунікацій, доцент кафедри української

доктор філологічних наук, професор літератури, компаративістики

Бондарева Олена Євгенівна та соціальних комунікацій Вінникова Наталія Миколаївна

Протокол засідання кафедри

№___ ‘___’__________ р.

КИЇВ-2012

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………..…………3

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ПРОБЛЕМАТИКА ЖАНРОВО_ВИДОВОГО РЕПОРТАЖНОГО ДИСКУРСУ

1. Репортаж як журналістський жанр: генологія та структура…………..……8

2. Види і жанри репортажу у телевізійній журналістиці……………………..12

1.3. Інваріантна модель універсального телевізійного репортажу…………….16

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИКА РЕПОРТАЖНОЇ РОБОТИ В СИСТЕМІ УКРАЇНСЬКИХ ТЕЛЕВІЗІЙНИХ НОВИН

2.1. Редакційна політика телеканалів і жанрова мобільність репортажів……….19

2.2. Змістові пріоритети телерепортажів каналу «1+1»: види телевізійних репортажів та їхнє відхилення від інваріанту……………………………………..20

2.3. Змістові пріоритети телерепортажів каналу «ТВі»: види телевізійних репортажів та їхнє відхилення від інваріанту……………………………………..24

2.4 Змістові пріоритети телерепортажів каналу «Інтер»: види телевізійних репортажів та їхнє відхилення від інваріанту………………………………….….27

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………..33

ВСТУП

Сучасний медійний простір, зокрема телевізійний, обов’язково містить таку складову, як новини. Ця закономірність пояснюється загальною заполітизованістю суспільства, готовністю сучасної людини сприймати та інтерпретувати інформацію, а також бажанням соціуму розібратися у закономірностях сьогодення. Відтак, як власники телеканалів, так і безпосередні ньюзмейкери, повинні приділяти неабияку увагу змісту та способам ретрансляції інформаційних матеріалів, що адресовані широкому загалу. Одним із журналістських способів такої ретрансляції є репортаж. Дефініція «репортажу» має французьке і англійське походження і означає «повідомляти/передавати». Термін виник у середині XIX ст., активне ж дослідження структурних та змістових особливостей репортажу розвиається на початку XX століття в Європі. Українська теоретична журналістика впродовж ХХ століття розвивалася практично у симбіозі з теорією літератури, тож журналістські жанри досліджувалися переважно як літературні. Лише на межі 1980-1990-х років вони стали предметом теоретичних студіювань у сфері масової комунікації (В. Різун, І.Михайлин, В. Іванов, В.Шкляр та ін.).

Актуальність дослідження вбачається насамперед у зверненні до поточної журналістської продукції, яка ще практично не стала предметом уваги науковців. Водночас сприйняття сучасною людиною світу і себе в ньому зараз неможливо уявити без інформаційних матеріалів, якими наповнений телевізійний ефір. При цьому людина може як адресно сприймати інформацію (очікування випуску новин, порівнянні новин з різних каналів), так і реагувати на неї як на фонову, що в більшості випадків відбувається зі «споживачами» інформаційної медійної продукції. В останньому – реципієнти реагують переважно або на резонансні події (катастрофи, політичні дефолти, економічні зриви, злочини), або на неординарні способи презентації. Тож виникає необхідність проаналізувати загальні принципи роботи українських телевізійних каналів із «живим» буденним матеріалом та особливості його інтерпретації у репортажних жанрах.

Мета дослідження полягає в аналізі функціонування продуктивних теоретичних моделей репортажу в сучасному телевізійному просторі.

Основні завдання дослідження:

1) теоретично обґрунтувати інваріантну модель універсального телевізійного репортажу;

2) співвіднести конкретні репортажні форми з редакційною політикою обраних телеканалів;

3) скласти схеми репортажів обраних для аналізу телеканалів та простежити їх відхилення від інваріанту;

4) розробити низку категорій, від яких буде залежить сучасний телерепортаж.

Теоретична новизна роботи полягає в узагальненні наявних класифікацій репортажів, у конструюванні універсальної моделі сучасного телевізійного репортажу на вибірці провідних вітчизняних телеканалів, а також в ідентифікації та аналізі новаторських прийомів авторів чи репортажних матеріалів, що формують абсолютно новий інформаційно-ретрансляційний простір як для самих журналістів, так і для їхньої аудиторії.

Об’єкт дослідження – репортажі щоденних вечірніх випусків новин на провідних українських телеканалах («Інтер», «1+1» та «ТВі»).

Предметом роботи є змістовні та формальні маркери репортажів у випусках новин на вітчизняних телеканалах.

Провідними методами нашого наукового дослідження стали спостереження, репрезентаційно-контекстуальний та порівняльний аналіз, гіпотетично-дедуктивний та контент-аналіз. Призначення цих методів полягає в аналізі змісту та форми у телерепортажах, у виокремленні «універсальних» та «авторських» різновидів репортажу на вітчизняних телеекранах та моделюванні власного рейтингу сучасних тележурналістів, основним критерієм якого стане якість репортажного матеріалу в вечірніх новинах.

Теоретичною основою курсової роботи є праці М. Стівенсона, Олени Дудко, В. Кулика, В. Гояна, А. Яковця, А. Юрловського, Р. Борецького та інших.

На сьогоднішній день термін «репортаж» має кілька термінологічних визначень, які конкретизують жанрову специфіку даного інформаційного продукту. Зокрема, більшість дослідників мас-медіа у своїх наукових працях виводять наступне універсальне визначення без змістового перенасичення: «Репортаж – інформаційна розповідь, повідомлення з місця події під час її пребігу» [9, с.80]. Універсальність цього твердження полягає у тому, що таке визначення репортажу як суто інформаційного жанру однаково доцільно використовувати як у пресі, електронних ЗМІ, так і на телебаченні. Проте воно не відображає повної специфіки роботи журналістів. Інші дослідники розглядають репортаж як опис, що відображає хід події (О. Дудко) [3, с.22], як імпровізацію щодо актуальних подій дня (І. Михайлин), [6; с.52], як оперативну інформацію (Н.Мартинчук, І.Бойчук) [5, с.54] тощо. Як бачимо, різними визначеннями підкреслюються різні майже універсальні властивості жанрової специфіки репортажу як такого, без урахування різновиду засобу масової інформації та форматів репортерської діяльності.

Проте телерепортажі суттєво відрізняються від аналогічних радіожанрів, так само як і від репортажів у друкованих виданнях. За А. Яковцем, репортаж на телебаченні – «це трансформація події у видовище з реальними персонажами, діями і декораціями» [9, с. 62]. Для порівняння: радіорепортаж чи репортаж у друкованих ЗМІ у словесній формі відтворюють візуальні образи, запахи, вигляд місця події чи поведінку присутніх. А мета телерепортажу інша – документально зафіксувати за допомогою технічних засобів відтворити достовірність тих чи інших подій, тим самим висвітливши подію за 2-3 хвилини, проілюструвавши фактичний матеріал. А. Юрловський та Р. Борецький зазначають таку особливість телерепортажу як «уособлення події, що постає перед глядачем в момент її здійснення, у той час як у газеті репортаж постає тільки як розповідь про подію» [8, с.81]. А це означає, що телевізійний репортаж відзначається такими рисами як наочність, динамічність та оперативність, тож він за своєю суттю повинен тільки представити аудиторії правдиве відтворення дійсності та надати емоційний імпульс.

Практичне значення дослідження полягає у систематизації ключових положень попередніх дослідників телерепортажу, в описі сучасної телерепортажної практики та визначенні її змістових пріоритетів відповідно до системи критеріїв концепція-локалізація-ефект та у виокремленні авторських прийомів сучасних українських телерепортерів, що може бути цікавим для розвитку журналістської практики. Результати роботи можуть бути використані для написання доповідей, рефератів, інформаційних матеріалів.

За працями сучасних медіа-дослідників, що впродовж останніх 20 років теоретично обґрунтували телерепортаж як жанрову категорію, можна виокремити та узагальнити кілька основних вимог до жанру телерепортажу та прослідкувати втілення у життя цих вимог у практичній частині роботи:

1) Телерепортажі готуються за принципом інформаційного приводу. Тобто, відбувається подія, яка має певний резонанс у суспільстві та порушує проблеми, що стосується прав та інтересів громадськості у цілому, а телерепортер ретранслює її.

2) Інформаційним наповненням репортажу має бути головне повідомлення, одна наскрізна тема та представлення героїв, якими є люди, їхня діяльність, те, що вони говорять та як реагують на запитання журналістів.

3) Важлива роль відводиться тележурналістові, котрий повинен, окрім об’єктивного фактажу та вміння під неординарним кутом висвітлити проблематику, подавати різні точки зору, посилаючись на конкретні та достовірні інформаційні джерела.

4) Важливим критерієм є самосвідомість журналіста, котрий у телевізійному репортажі не має права робити оціночних суджень; його головне завдання – це вдало підібрати тональність і відтворити атмосферу.

5) Стиль репортажу має бути простим та прозорим, зрозумілим глядачу. Не варто вживати складні, спеціалізовані слова та складносурядні речення.

Структура курсової роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

У першому розділі подано характеристику телевізійного репортажу та подано розроблену на теоретичній основі схему інваріантної моделі універсального телевізійного репортажу. У другому прослідковано зв’язок тематики репортажів у новинах вітчизняних телеканалів з редакційною політикою каналу, а також запропоновано вибірку різних змістових компонентів телерепортажів для трьох вітчизняних телеканалів, де простежено і пояснено їх відхилення від інваріанту. Також розроблена низка категорій, від яких буде залежить сучасний телерепортаж.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ПРОБЛЕМАТИКА ЖАНРОВО_ВИДОВОГО РЕПОРТАЖНОГО ДИСКУРСУ