3. Створення музеїв
Серед найвидатніших музеїв Великобританії, крім Британського музею – музей воскових фігур мадам Тюссо, де можна побачити членів королівської родини, зірок поп-музики. Фундаторка музею, Марі Гросхольц, у своєму житті часто зіштовхувалася зі смертю. Вона була відомим у Парижі майстром воскових фігур, а також викладала гуманітарні науки сестрі Людвіка XVI. Лідери французької революції доручили їй зробити маски з обличчя обезголовлених жертв гільйотини [5, с. 45-46]. Вийшовши заміж за цивільного інженера Франсуа Тюссо, вона приїхала в Лондон на початку 19 століття, і до моменту її смерті в 1850 році (вона вмерла у віці 89 років) її роботи були уже відомі. У 1884 році її онук, Джозеф Рендал Тюссо, помістив фігури в музеї недалеко від Бейкер-стріт, де вони зараз і знаходяться. З тих пір колекція йшла в ногу з життям суспільства, запам'ятовуючи і гарне, і погане, величне. Поруч з музеєм, у будинку з зеленим куполом, розташований планетарій, що був відкритий герцогом Единбурзьким у 1958 році. На виставках і при показі нічного неба використовується сучасна технологія, для того, щоб продемонструвати таємничі і величні переміщення на небі.
Важливим сучасним музеєм Великобританії є Лондонський Тауер. У книзі, присвяченої 900-річчю Тауера, герцог Единбурзький писав про те, що «за свою історію Лондонський Тауер був і замком, і палацом, і сховищем королівських коштовностей, і арсеналом, і монетним двором, і в'язницею, і обсерваторією, і зоопарком, і місцем, що притягує туристів». Спочатку королівська родина жила в добре захищеній Білій вежі, товщина стін якої досягає 15 футів. Так звані Ворота зрадників, що ведуть до ріки, нагадують про минуле, коли перед ними проходили знамениті в'язні, засуджені до смерті. Серед ув'язнених минулого і Сер Уолтер Релі, який провів у Тауері 13 років, і королева Анна Болейн. Але майбутня королева Єлизавета І була звільнена і коронована [5, с. 150].
Сьогодні Тауер, що уже не є ані палацом, ні в'язницею, зберіг традиційні риси, починаючи від одягу біфітерів (солдата охорони) до церемоній Тауера. Більшість королівських коштовностей належать до періоду після Англійської республіки, але деякі древні вироби відносяться до більш раннього часу і використовуються в ході священних моментів коронації. Серед них ложка, що, імовірно, відноситься до кінця ХII ст. і священна посудина, що, можливо, використовували при коронації Генріха IV у 1399 р. Корона Едуарда вагою близько 5 фунтів була виготовлена в 1661 р. для церемонії коронації Карла 11, Корона королеви Вікторії (1838 р.) прикрашена рубіном Чорний принц. Тауерський міст був побудований у 1894 р. у готичному стилі. На його будівництво було витрачено понад 1 млн. фунтів, і з тих пір його розводили близько 1 млн. раз для пропуску кораблів. Людям було дозволено відвідувати міст із 1982 р.
На мосту розташоване машинне відділення з гідравлічним устаткуванням, що збереглося після електрифікації 1976 р., пункт керування, виставки. Відвідувачі можуть перейти на інший берег по пішохідних доріжках між двома вежами. Доки св. Катерини, розташовані на площі 23 акрів між Тауером і лондонськими Доками, притягують відвідувачів своєю колекцією історичних кораблів, готелем Діккенс Інн, новими магазинами і гаванню для яхт. Белфаст, могутній англійський крейсер періоду другої світової війни, пришвартований у ріки. Вже в 20-х роках ХIХ ст. доки були переповнені іноземними торговими кораблями зі слоновою кісткою, мармуром, вовною, каучуком, вином і чаєм, але тому що більш великі кораблі стали швартуватися в устя ріки, доки і склади прийшли в занепад. Сьогодні тут процвітають всесвітній Центр Торгівлі і готель Тower Тhistle.
Йорк Мінстер пережив безліч пожеж, неодноразово перебудовувався. Готика, середньовічні вітражі, чудові квадратні вежі. Перша дерев'яна церква на його місці була зведена в 627 році, а собор, що дійшов до нас, будувався в 1070 - 1472 роках. Його ранньоготичні середньохрестя з'явилися в 1265 році, готичні неф і колонний зал - наприкінці XIII століття, хори і вежі в стилі «перпендикулярної гірки» - у XIV - XV століттях. Західний фасад з високим вітражним вікном (1338) і багато оздобленим ліпленням центральним порталом, вважається одним із найкрасивіших серед подібних [3, с. 65]. Поруч із собором розташована колишня резиденція його скарбника, де зараз розміщається музей предметів стародавнього оздоблення і картин.