ЗМІСТ
2. Розквіт колекціонування 9
3. Створення музеїв 11
4. Трансформації в публічні музеї 13
5. Музейна справа у ХХ-ХХІ століттях 16
Додатки 24
Вступ
Музеєзнавство як вчення про музеї виникло у XVIII ст. вслід за появою професійних державних музеїв. В II половині XIX ст. – музеєзнавство формується як наука, тоді ж з'являється і сам термін (у зарубіжній літературі – музеологія),
Музеєзнавство – наукова дисципліна, що вивчає закономірності виникнення та розвитку музеїв, їх соціальні функції, форми та способи реалізації цих функцій на різних етапах суспільного розвитку. Включає теорію та історію музейної справи, музейне джерелознавство, музеографію та методику музейної справи.
Музеєзнавство належить до інтердисциплінарних наук. Воно інтегрувало елементи річних профільних історичних дисциплін, а також спеціальні та допоміжні дисципліни: історіографію, джерелознавство, археологію, етнографію, нумізматику, сфрагістику, палеографію. Сучасний розвиток музеєзнавства неможливий без взаємодії з теорією інформації, документалісти кою, архівознавством, бібліотекознавством, педагогікою, психологією, соціологією. В останні десятиліття сформувалася така наукова дисципліна, як музейна педагогіка [12, с. 145].
Майбутнє музеєзнавства теоретики пов'язують із певною інформаційно-управлінською наукою, що охоплює лише проблеми культурної спадщини. Вона має координувати можливості бібліотек, музеїв, виставкових центрів, реставраційних служб, органів охорони пам'яток, архівів та інших установ і засобів масової інформації.
Музеографія – галузь музеєзнавства, завдання якої – опис музеїв, експозицій, колекцій. Мета музеографії – вивчення історії колекцій, нагромадження та розповсюдження інформації про музейні збірки, популяризація та реклама музеїв.
Перші музеографічні твори з'являються у XVIII ст. До музеографічних видань належать: путівники, каталоги, довідники, проспекти. Об'єкт музеєзнавства – музеї та музейна справа. Ознакою самостійної наукової дисципліни є наявність предмета дослідження.
Концепції музеєзнавства: 1) інституціональна (предмет, закономірності розвитку музеїв); 2) предметна (предмет науки – музейний предмет як феномен): 3) комплексна (поєднує дві попередні, є найбільш точною).
Предмет музеєзнавства становить коло об'єктивних закономірностей, що відносяться до процесів накопичення і збереження соціальної інформації, пізнання і передачі згаслих традицій, уявлень за допомогою музейних предметів, вивчає питання виникнення та розвитку суспільного функціонування музеїв [7, с. 35].
У даній дослідницькій роботі буде розглянута музейна справа Великобританії.
1. Історія країни, колекціонування, прототипи перших колекцій, їх специфіка
Велика Британія – суверенна держава, розташована біля північно-західного узбережжя континентальної Європи. Територія Сполученого Королівства включає острів Великобританію, частину острова Ірландія та численні невеликі острови. Північна Ірландія – єдина частина Сполученого Королівства, що має суходільний кордон з іншою суверенною країною – Республікою Ірландією. Всі інші кордони є водними: Сполучене Королівство оточено Атлантичним океаном, Північним морем, протокою Ла-Манш та Ірландським морем.
Сполучене Королівство – унітарна держава, конституційна монархія з парламентською системою управління. Столиця Королівства – місто Лондон. Королівство об'єднує чотири країни: Англію, Північну Ірландію, Шотландію та Уельс. Три з цих країн мають національні уряди з різним ступенем повноважень, розташовані у Белфасті, Единбурзі та Кардіффі, відповідно. Зі Сполученим Королівством асоційовані Коронні володіння, хоча вони й не є його частиною конституційно. Сполучене Королівство має 14 Заморських територій [7, с. 35].
Акт про Союз між Англією й Шотландією ухвалений у 1707 р., Акт про Ірландію 1801 р. об'єднав Британію й Ірландію. До середини XX століття Британія була центром найбільшої у світі Британської імперії.
Закони про реформу 1832-67 рр. надали право голосу робітничому класу, в 1911 р. влада Палати лордів була обмежена, Велика Британія брала участь у Першій світовій війні 1914-18 рр. Закон про Внутрішнє управління інкорпорував північно-східну Ірландію (Ольстер) у Об'єднане Королівство Великої Британії й Північної Ірландії. У 1921 р. Ірландія, крім Ольстера, стала домініоном.
Перший лейбористський уряд очолив Рамсей Макдональд, в 1924 р. Загальний страйк відбувся в 1926 р.; безробіття досягло 3 млн. в 1931 р. Друга світова війна у 1939-45 рр., коаліційний уряд з Уїнстоном Черчиллем на чолі 1940-45 рр. Держава стала процвітати при лейбористському уряді, який очолював Клемент Аттлі 1945.
В 1956 р. – Суецька криза. Пряме правління Північною Ірландією з Вестмінстера введене в 1972 р. Об'єднане Королівство приєдналося до ЄС в 1973 р. Лейбористи замінили консерваторів після страйку шахтарів 1974 р.; консерватори повернулися до влади на чолі з Маргарет Тетчер в 1979 р. Соціал-демократична партія створена в 1981 р. Безробіття перевищило 3 млн. осіб Війна на Фолклендських островах в 1982 р. Страйк шахтарів, найтриваліший в історії Англії в 1984-85 рр. Безладдя в 1990 р. при введенні подушного податку [3, с. 29].
Англійські війська брали участь у війні в Перській затоці в 1990-91 рр. В 1991 р. Джон Мейджор замінив Маргарет Тетчер на посаді прем'єр-міністра. Економічний спад триває. Уряд ратифікував Маастрихтський договір в 1993 р. У грудні 1993 р. були висунуті мирні пропозиції рішення проблеми Північної Ірландії разом з ірландським урядом (Декларація Даунінг Стріт).
Британський музей – головний музей Великобританії в Лондоні, один з найбільших музеїв у світі. Музей розташований на Great Russell Street, відвідування музею безкоштовне.
Це був перший музей у Великобританії. Британський музей заснований декретом Британського парламенту 1753 року. Для нього придбали та переоблаштували будинок лорда Галіфакса Монтегю-Хаюс в Блумсбері, в приміщенні якого музей офіційно відкрили 1759 року. Початок колекції Британського музею поклала приватна особа – лікар сер Ганс Слоун, який в 1751 році запропонував парламенту придбати його коштовну наукову колекцію за 200 тисяч фунтів стерлінгів. Парламент погодився, а пізніше придбав зібрання рукописів Роберта Гарлі та доєднав до них бібліотеку, подаровану сером Робертом Коттоном.
Усі колекції купувались не за державний кошт, а на доходи від національної лотереї. За час її проведення вдалось зібрати фонд в 300 000 фунтів стерлінгів. Хоча парламент і заснував музей, проте встановив для нього настільки мізерне річне утримання, що на прийом відвідувачів грошей не вистачало. Відвідування музею було суворо обмеженим, і впродовж багатьох років після свого відкриття Британський музей приймав не більше 60 осіб на день. За півстоліття ця цифра зросла тільки до 120 відвідувачів на день. При цьому музей працював для відвідувачів перші 4 дні тижня, і тільки для осіб пристойного вигляду. Відвідувачів пускали групами по 15 осіб в кожній. До 1836 року Британський музей не працював у вихідні та святкові дні, аби обмежити приток представників «низів» Лондона.
В експозиції були представлені, головним чином, манускрипти, книги, монети та медалі. В суворій атмосфері музею вирізнялись такі експонати, як єгипетська мумія, заспиртована голова грифа, свиня-циклоп, а також один з двох рогів, що виросли на голові деякої Мері Девіс, цей факт тут же підтверджував її фотографічний портрет. Тому довгий час Британський музей по суті залишався кабінетом рідкісних та курйозних експонатів.
Тільки час від часу зібрання музею поповнювалось цінними колекціями. 1772 року Британський парламент придбав колекцію грецьких ваз Вільяма Гамільтона, в 1804 і 1814 роках – мармури Чарльза Таунлі, 1810 року – колекцію мінералів Чарльза Френсіса Гревіля. В 1814–1815 роках парламент придбав скульптури та архітектурні елементи Афінського акрополя, створені під керівництвом великого Фідія. В Англію шедеври «золотої доби» Перикла вивіз британський посол в Константинополі Томас Брюс, лорд Елгін та його агенти. Саме ці придбання зрештою забезпечили Британському музею міжнародне визнання і репутацію одного з найбільших зібрань античних старожитностей, хоча довгий час зокрема мармури Парфенона зберігались у тимчасовій побудові в саду, оскільки місця для них в постійній експозиції не знайшлось [4, с. 225].
До середини 19 століття завершено будівництво нової будівлі для музею. Монтегю-хаус до того часу вже був переповнений, і безцінні колекції в ньому розташовувались хаотично. Нова будівля музею, зведена за проектом архітектора Роберта Смерка в період 1823–1847 років, була витримана в стилі грецького відродження, який на той час був надзвичайно популярним (в Америці та Європі в 19 столітті сотні музеїв, бібліотек та інших громадських споруд були зведені в цьому архітектурному стилі). Хоча вона і не мала особливо оригінального задуму, проте надзвичайно успішно були вирішені конструкція та планування бібліотеки і читальних зал – приміщення, призначені радше для науковців, аніж для відвідувачів. Кругла читальна зала із залізним каркасом, будівництво якого завершилось в 1857 році, вважається найкращою з усіх робіт Смерка.
В 1845 році природничо-історичні колекції Британського музею перевели в нову будівлю на вулиці Кромвеля в Кенсігтоні. Так виник Природничо-історичний відділ музею, який має багаті ботанічні, зоологічні, мінералогічні, геологічні колекції. Тут також безкоштовно читають лекції з геології, зоології та інших природничих наук. З 1926 Британський музей видає щоквартальний журнал «British Museum Quarterly».
Національна картинна галерея Великобританії була заснована завдяки королю Георгу IV, що зажадав від уряду придбання колекції з 38 картин, серед яких були шість робіт Хогарта. Картини Рубенса, Рембрандта й інших фламандських, голландських і італійських художників епохи Відродження були придбані пізніше в міру того, як галерея розширювалася. Сьогодні вона є центром світового образотворчого мистецтва. Недалеко від Національної галереї розташована Національна портретна галерея, яка однією з перших визнала роль фотографії в мистецтві. У 1897 р. відкрилася галерея Тейт, у якій знаходиться колекція добутків британських художників, серед яких Тернер. Колекція сягає до 1850р. і включає картини Хогарта, Блейка, художників пре-рафаелістів і імпресіоністів. Стіни ресторану розписані Рексом Уайстлером, а бронзові фігури скульптора Генрі Мура знаходяться поблизу музею [10, с. 18].
У 1823 р. була зведена Королівська бібліотека, до якої пізніше добудували нові приміщення, а також круглий читальний зал під великим мідним куполом. У музеї знаходяться древні твори мистецтва, від недавно виявлених скарбів давньоримського періоду до копій Великої Хартії Вільностей, скульптур Пантеону і давньоєгипетських мумій.